своє майбутнє з Україною не пов’язує ну дуже багато людей

— саме так, і проблема в тому, що подібні ініціативи тільки збільшують цю кількість

По-перше, наявність фопу не дає права не платити податки в місці проживання (є багато нюансів але в більшості випадків якщо живеш в країні більше 183 дня у році — маєш платити там податки). По-друге, Україна не єдина країна з низькими податками. По-третє — чому ви думаєте що такі відверто ворожі дії не спровокують людей обірвати будь-які контакти з країною взагалі?

Мені цікаво, це такий спосіб скинути напругу, чи люди в коментарях справді не розуміють, що це не поїхавшим потрібна Україна, а Україні потрібні люди.
От припустимо що всі розумники тут досягають мети і після перемоги всіх хто виїхав позбавляють громадянства і забороняють в’їзд на 15 років. Далі що? Залишиться нас тут 20-25 мільйонів і без половини ВВП в кращому випадку, зате з купою пенсіонерів і інвалідів. Хто буде відбудовувати країну і економіку? В кращому випадку якимось чином вийде заманити сюди іноземців, але а) їх почуттям провини чи погрозами не привезеш, доведеться створювати якісь умови б) культурна сумісність під великим питанням. В гіршому випадку тут буде така економічна дупа що 90ті здадуться золотою епохою.
Я не кажу, що кожний хто виїхав це зіронька за якою треба носитись, але якщо взяти всю масу виїхавших, то їх остаточна втрата буде великим ударом для країни і ви своїм хейтом шкодите тільки Україні і собі.

Напевно приймали участь в 2 революціях, ходили на кожні вибори, особисто ніколи не приймали участі в коррупціЇ? Достатньо чи ви ще чогось очікуєте від людей? Чи може нормально, що люди в якийсь момент розуміють, що житимуть не вічно і пора жити життя в країні яка розділяє їх цінності замість того, щоб планувати ще N революцій з сумнівними перспективами?

По-перше, гроші є, нічого страшного не трапиться якщо відкласти будівництво доріг і ремонт стадіонів до перемоги. По-друге, за такою логікою можно і буквально рабство виправдовувати — «В мене є плантація, але я купив собі яхту і тому нема грошей заплатити людям які будуть збирати бавовну, а отже....»

Дукую, але якось обійдемось без держави-няньки яка буде вирішувати як дорослим дієздатним людям витрачати власні зароблені гроші

Як цікаво. В мене мабуть якась неповна версія Конституції, бо я читаю статтю 24 (яку до речі не дозволяється порушувати навіть в умовах війни)
«Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.»
і щось я не бачу там фрази «окрім випадків якщо так історично склалось або це привертає увагу».

Я саме про це і кажу. Закон про воєнний стан дає дуже широкі повноваження державі, але, цитую — «у встановленому законом порядку». Будь-яке порушення цього порядку не є прийнятним для демократичної держави.

Ось рішення конституційного суду, яке каже саме про обмеження свободи пересування в умовах надзвичайного та воєнного станів — ccu.gov.ua/dokument/10-r2020, пункт 3.2 мотивувальної частини.
«...в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом — актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.»

Наприклад — обмеження на свободу пересування має прийматись тільки законом, а не підзаконним актом. НАЗК вже визнало чинну заборону на виїзд чоловіків антиконституційною.

Якщо по темі статті — виїзд студентів припинили взагалі без будь яких офіційних підстав, просто за усним наказом глави ДПСУ.

Чесне слово, в мене іноді таке враження, ніби частина аудиторії ДОУ хочу жите не у вільній демократичній Україні, а у росії з вишиванками. Я не знаю чому для Вас це сюрприз, але в умовах війни держава не отримує права порушувати власні закони та міжнародні зобов’язання.

Цікаво, а всім окей, що він в одному тексті каже «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси,кольору шкіри, політичними, релігійними та іншими переконаннями, статтю,
етнічним та соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання,
за мовними або іншими ознаками, зокрема професійною приналежністю.» та, по суті, «я не буду знімати свою заборону на виїзд чоловіків»? Ніхто ніяких протиріч не бачить?

Я правильно розумiю що ви пiдпримаєте заборону на виїзд для жінок після війни з метою відновлення популяції? Бо відновлювати її ж потрібно буде в Україні а не в Європі.

Так, мають право. У встановленому законом і конституцією порядку, а не як завгодно. А конституційний суд України вирішив, що такі обмеження можуть встановлюватися виключно законом — актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні, бо інші способи суперечать конституції.
Плюс, навіть згідно цитат які ти навів, під час воєнного стану все одно не може порушуватись стаття 24, а заборона у нинішній формі очевидно її порушує. Але про це вже йде дискусія у цій темі.

Особисто на мою думку, на сьогодняшнiй день проблема навiть не в тому, чи доцiльна ця заборона. Проблема в тому, що заборона скорiш за все анти-конституцiйна, а наш гарант конституцiї у відповідь на аргументоване волевиявлення як мінімум якоїсь частки народу, замість того, щоб взяти на себе будь яку відповідальність, займається дешевою емоційною маніпуляцією.
Чому я думаю, що заборона анти-конституцiйна? Давайте подивимось на рішення конституційного суду ccu.gov.ua/dokument/10-r2020, пункт 3.2 мотивувальної частини.
«...в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом — актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.»
Я можу зрозуміти (але не підтримати) певні порушення процессу в перші дні/тижні війни задля швидкості прийняття важливих рішень. Я абсолютно не можу цього зрозуміти через 3 місяці війни після того як був час вже тричі подовжити воєнний стан і один раз подовжити мобілізацію, не кажучи вже про всі інші закони, які були за цей час прийняті.