Ох, це відчуття коли SQL вже автоматично згенерувався в голові за секунди і його б просто надрукувати, але ні, тепер треба день натягувати це на черговий упоротий DSL. А на другий день виявляється, що це просто технічно неможливо.
Мабуть тренували на зверненнях Зе?
Чудовий «Don’t look up» зразка заспокоєнь перед війною
Треба обігрівач, але порівняно з нашою зимою просто казка.
Суму нуль. Навіть мирні роки згадую як пекло, а зараз там пекло в кубі і мабуть вже ніколи не буде краще. Якщо хочеться майже як було, спробуйте Варшаву- велике комьюніті українців, багато закладів орієнтованих тільки на них, преміум клініки і норм ціни в наявності, панельки. Все майже як було, тільки краще.
В іншій країні другого-третього сорту, саме так. А в рідній Країні Мрій відловили б як собаку на вулиці. І навіть з собачим паспортом можна виїхати за кордон. Оце так перший сорт, чіназес.
Нейросітка яка якісно розпізнавала картинки, в кінці нульових (before it was cool). А потім довго намагався змиритись, що робота то сайти і crud. А треба було розвивати цю тему далі і йти до мрії, і можливо зараз було б веселіше трохи. А може і ні.
Доначу тільки на бусіки для ТЦКотиків.
1. Хто вчасно оформив NHR, платять нуль з української зарплати. Вже прикрили лавочку.
2. Для тих хто вскочив, податки на крипту нуль якщо тримаєш більше року. Можна купити нерухомість прямо за крипту.
3. Так, податки кінські. Але скільки ви вважаєте справедливим платити за життя в абсолютній безпеці (бо на краю світу), можливо біля справжнього Океану, можливо в фантастично красивому і затишному містечку, за чисте повітря, свіжі морепродукти, привітних місцевих які скоріше поспівчувають ситуації ніж будуь випердолати на Украйну, за відсутність зими в принципі (-48% податків, але +50% часу життя для тих, хто ненавидить зиму і намагається її просто якось перетерпіти).
За автівку мабуть взєбуть, але пару k євро в місяць виводяться на zen чи в офлайн-банкоматах без питань.
Дивно, я читаю той же текст а висновок інший: не треба платити податок якщо тримав крипту більше року. Така ж схема в Португалії, на Мальті.
В тому то і фішка, що це все фантазії, пункт про «будинок біля океану» тільки розгорнутий, на практиці воно так не працює. Чи знаєте ви хоч один реальний кейс щоб людина багато заробила і жила так як описано, танці і волейбол фуллтайм? Такі заняття мають цінність коли часу на них мало.
— хто бідний і працює, так і продовжує мріяти і працювати.
— хто дійсно заробив, вже не може зупинитися. Маск колонізує Марс, Гейтс працює над унітазами для найбідніших, Безос оптимізує Амазон щоб вижати з роботяг останню краплю поту.
— хто отримав багато від батьків що заробили, стають мудєлями або сторчуються на коксі.
Пару неочевихдних поїнтів (з практики, хе-хе), якщо раптом з’явиться прям велика сума грошей на які можна жити все життя, то така ситуація:
— знецінить вашу айтішну роботу над якою ви працювали багато років і яка ймовірно значною мірою наповнювала ваше життя змістом.
— а робота це більше ніж гроші. Це легалізація по робочій візі при переїзді (для держав), соціальний статус адекватної працюючої людини (для оточуючих), постійне джерело мікро-цілей і мікро-досягнень (для дофаміну і здоров’я власної кукухи).
— будинок біля океану з 26 градусами круглий рік коли не треба працювати і кожен день як субота — це чудовий майже недосяжний орієнтир про який можна мріяти і до якого прагнути. А на практиці це супер нудний варіант якщо ще не глибока старість.
— можна почитати багато історій простих людей які виграли багато в лотерею — як вони не впоралися і воно їм тільки вилізло боком.
— можливо не дарма в усіх країнах економіка тонко налаштована так, щоб потрібно було працювати все активне життя, а зарплати після податків вистачало на базові потреби + залишалось ще зовсім трохи на фан і заощадження, і завжди був простір прагнути більшого. Не стільки для експлуатації, а тому що це найбільш кукухо-зберігаючий спосіб жити, з цілями, мотивацією і користю для суспільства, без депресії і речовин.
• дуже незвичний і своєрідний менталітет у місцевих, для мене як з істоти іншої планети. Поверхнево дружньо поговорити завжди буде з ким, але повноцінна інтеграція під питанням.
• додатковий податок на роскіш від 700к заощаджень (окрім Мадриду і Андалусії), включно з криптою яку треба всю задекларувати
• податкове резидентство наступає не відразу а 183 дні + ще умови.
• якщо по ТЗ, дають пластик NIE без зобов’язань жити як мало хто робить
• окупаси проблема якщо залишити власну хату і поїхати кудись
• хайкінг на півдні не сподобався бо з природи випалені скелі з колючками.
• класна мова — мелодійна і фантастично логічна і проста (після інглішу), частина слів з ходу зрозуміла (майже як польська), багато носіїв по світу
• просто вулиці бувають фантастично красиві і доглянуті, як парк. Але часом воняє травою і собачими какашками, і нема дощу щоб їх змити(
Всю ніч качав один mp3, а під ранок діалап обірвався, як без Download Master то ;(
It depends, але після 5% шокуюче дофіга). Проте як то кажуть, дешева рибка- погана юшка.
наче є ж домовленість про запобігання подвійному оподаткуванню
Я теж спочатку наївно думав, що воно так працює — живеш і працюєш в Німеччині, а платиш українські податки за і за угодою прокатить. Але не так, і описано досить чітко — отримав ключі від квартири в Німеччині- податковий резидент Німеччини, плати 45% зверху.
До речі я таки обрав іншу країну в підсумку по сумі параметрів.
В Німеччині є чудовий процес для голих-босих біженців в табори і далі. І є процес для фахівців типу блю-кард. А на нестандартних варіантах німецька бюрократична машина може зажувати своїми відлагодженими шестернями.
Есциталопрам (АД) порішав цю проблему і багато інших