мы тоже страдаем

Але ж ви запросто можете припинити страждати — переїхати в Росію. А нам нікуди.

ты не по украински говоришь, а просто используешь украинские слова

Цей стиль винайшов двічі лавреат Сталінської премії Олесь Гончар. З одного боку, це совєти навмисне наближали нашу мову до російської. З іншого, це дало змогу нашій мові вижити: будь-який російськомовний (двомовний з першою російською) може просто почати використовувати українські слова — і це вже буде яка-не-яка українська.

Підтримую. Вата — це спосіб життя і мислення, а не національність чи ідеологія.

"

неодружені/незаміжні айтішники

До речі, дружина — це і жінка, і чоловік. Тобто можна писати просто «неодружені» (ну або «нежонаті/незаміжні», якщо хочеться більше буков))

У Львові переважно теж люди в першому чи другому поколінні зі Стрия, Золочева чи якоїсь Жовкви, але чомусь понти я тут побачив лише в кількох переселенців з Донбасу. Тож річ таки не в тому.

Я прочитав усю гілку і бачив 2-ий пункт — що ви плануєте. Лише зауважив, що «Одеса» — не аргумент. Я з Миколаєва. І що? :)

Для Одессы это пока что не критично.

«Мовна ідентифікація — це те, чого люди хочуть, а мовна практика — те, чого вони можуть досягти у суспільстві, де в багатьох сферах все ще панує чи рівною мірою вживається російська мова. Громадяни хочуть більше української мови, ніж є реально. Вони набагато більше готові до українізації, ніж її проводить влада», — підкреслив Володимир Кулик, доктор політичних наук, провідний науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України.

novynarnia.com/...​ya-infografika-do-svyata

Моєю першою мовою теж колись була російська. Часи змінюються.

Ну и я молчу про то, что придержать дверь, помочь с сумками или просто уточнить, чем помочь, когда по лицу видно, что человек затупил — это в порядке вещей в NY)

Нагадує Львів. :)

Ви забули амфетаміни та ЛСД.

Прикинь как было бы выгодно не платить ЕСВ и давать деньги бабке просто?

Аж ніяк не вигідно, бо ЄСВ оплачує компанія, а бабі я платив би з власної кишені. Однак це вже інша історія. Мені йшлося лише про те, що «кожен сам за себе» дуже далеке від наших реалій.

Большинство андеграунда это бездельники и наркоманы.

Ніби щось погане.

Моя баба-пенсіонерка, живучи на пенсію, з голоду не здихає. Пенсію вона отримує зокрема з моєї кишені (ЄСВ). Не схоже на «кожен сам за себе». :)
І з чого ти взяв, що ті, хто не працює в офісі, не працює геть? Є багато прикладів митців, котрі померли в бідності, бо їхні роботи за життя не потрібні були багатим капіталістам. А якби мали БОД, то може б жили трошки щасливіше, не померли з голоду й хвороб й порадували нащадків більшою кількістю шедеврів. Ти так визвіряєшся на «ліваків», а сам мислиш як совок — бо саме в Совку таких бідних митців уважали «тунеядцами».

в украинском обществе каждый сам за себя

Лольнув трохи. Військова російська агресія, яку відвернули силами волонтерів. Президент-злочинець, якого скинула пасіонарна частка нації. Ви суспільства не переплутали? :)

Бо мова Шевченка.

Организму все равно в каком виде в него поступает вода.

Я це заперечував, а не те, що заливаю каву окропом.

Одне іншому не заважає. Навіть навпаки.

Жартуєте? Від кави сушить, так само як від чаю, алкогольних напоїв і напоїв зі вмістом цукру. Не даремно в країнах з розвиненою культурою кавування прийнято до еспреса подавати склянку води. Я після горнятка міцної кави впродовж години випиваю близкьо 1,5 л води — інакше почуватимуся зле.
Все індивідуально, звісно. Але з кавою, від якої поступає вода, ви загнули 100%.

Так, вибрав опцію автоматично перемикати на «нічний екран», коли колупався в налаштуваннях. Працює норм, справно перемикається (хоча, як на мене, з невеличким запізненням). Версія 17.10 Artful Aardvark.

І на Ubuntu. :)

Я випиваю десь 3+. Не тому що маркетологи — відколи йогою почав займатися, збільшилася потреба в воді.

Говорили-балакали, сіли та заплакали. :)

Еге ж, але я не бізнес-власник. А от бізнес-власники цілком можуть.
Якщо, як сказав ОП треду, ЗП формується не реальними прибутками компанії, які такі самі як і в середньому в Києві, значить справа в готовності кадрів працювати за менші гроші. У такому разі все залежить від профспілки (неважливо, офіційної чи неформальної). Якщо весь колектив не погоджуватиметься працювати за 700, компанія змушена буде платити 1000, аби бізнес-процес не став.
Мені цікаво бачити неочевидні шляхи, які все ж імовірні. :)