З контекстом там дуже весело виходить. У Джеймса Фенімора Купера, якого ми читали підлітками, в одному з романів хлопця хочуть повісити як шпигуна, за зраду, причому з доказів — він знає французьку мову, цього вже вистачає.

А перед тим, між іншим, в 1918, коли більшовики Київ брали. Бо вони зібралися громити «буржуазну Центральну Раду» й пішли першим ділом громити багаті квартали, де жили всі ті тисячі російських офіцерів, які прокидали і Скоропадського, про УНР вже й не кажу, й сиділи чекали поки та Україна закінчиться — і дочекалися.

Є такий серіял, забув, як називається, про американку в Парижі. Там дівчині сходу дають зрозуміти, що її тут не раді, бо вона не говорить французькою, а вранці в офісі вітають французькою «привіт, мугирка» й віджартовуються, коли вона питає як це перекладається. Уявити щоб у Франції вимагали не говорити французькою? Ну хіба на курсах іноземної.

Стуса вбили у 1985 році. Івана Гончарука абсолютно незаконно навіть за радянськими законами (бо він за це вже відсидів) розстріляли в 1989 році. Зрештою, за злочини нацистів досі людей судять, тут аби було бажання, але його, на жаль, не було.

Что-что, но конкретно за введение образования без всяких оплат (и среднего, и высшего) для всех, включая крестьян, можно и поблагодарить.

Вам за це платять чи ви просто неук? В Совдепії довгий час освіта була ПЛАТНОЮ. Ось можете почитати зі спогадів Григорія Бевза (примітки мої)

Дуже хотів вступити до Уманського технікуму механізації, але не дозволили. [До війни Бевз встиг вступити до Криворізького гірнично-рудного технікуму після семирічки, але це був 1941-й рік]. Довелося стати учнем Уманської СШ№ 2, причому на правах кандидата в десятикласники, бо ніяких документів про освіту не мав. Зважитись на таке було дуже нелегко, бо тоді за навчання у 8-10 класах потрібно було платити, здається, 150 крб. [автор не помиляється, 150 крб., у столицях республік — 200]. Немалі гроші, якщо взяти до уваги, що за трудодень видавали 200 г зерна і копійок 10 грішми, а часом і менше

О, ми вже дійшли й до «конкретно за УНР» та «за УПА». Самі вінаватиє, што іх растрєлялі. Норм. Я нагадую, Совдепія роками жила без офіційного правопису української мови, бо не було вже кому його укладати: всіх постріляли в кілька заходів. Сам Шевельов згадує в спогадах, що всіляко ухилявся від української, бо це тоді був квиток в один кінець.

Якраз залежало. Були т. зв. національні операції НКВД, спрямовані проти конкретних національностей, але й в звичайних операціях діставалося найбільше європейцям (українцям, євреям, полякам, балтійським народам, німцям, білорусам). І так, за українське розстрілювали.

Україномовність — не індикатор. Свідоме нехтування української — таки воно.

Пам’ятаю, коли ще українська мова не була обов’язковою в інтернет-магазинах, якісь журналісти провели експеримент і склали рейтинг популярних магазинів щодо поверненням товару в двотижневий термін: багато в кого з цим були проблеми. Я тоді пробігся заради цікавості, і що б ви думали? — Відсутність української мови чітко корелювала з проблемністю. Ну бо якщо магазин не поважає своїх клієнтів зі входу, коли ті тільки зайшли з грошима, чого б він переймався коли отримає від них кеш? І воно так всюди працює, бо якщо людина/компанія проблемна, то швидше за все багато в чому. Ось тут пишуть, що в них на аватарках HR крадені світлини. Вірю, це не останнє чудове відкриття, якщо спробувати з ними попрацювати, там й інші цікавинки знайдуться, кшталту затримок зарплати, штрафів, овертаймів або просто дурного хабалчатого керівництва.

Не знайшов у себе натхнення читати цього афериста. Взагалі, він мав би сидіти в тюрмі dou.ua/forums/topic/26929

Він це цитує як нісенітницю.

Коли все добре, людина схильна не звертати уваги на дрібні проблеми, коли багато всього не влаштовує — то бісити починає тупо все навколо. Тож зайва дратівливість (якщо відпустка не допомогла) це часто ознака того, що варто змінити роботу на нормальну.

Цивілізованим світом ви назвали світ створений колонізаторами. Так, в них національність — це підданство, а як інакше? І в росіян також, коли їм вигідно, то їх 150 мільйонів, а навколо — «рускій мір» ще на 100 мільйонів, коли ні — то «здам квартіру ліцам славянскай нацианальнасті». Втім, не все так просто. Коли в штатах говорять про афроамериканців чи про корінне населення, там дуже добре розуміють, що до цих людей потрібен спеціальний підхід зокрема й через все гівно, яке ті отримали від колонізаторів.

І хай там як, сучасною англійською не пропонують відтворити «імперію над якою не заходить сонце» й виморити голодом «зайвих людей» в Ірландії чи Бенгалії. Сучасною ж російською ми чуємо «украинцев нужно убивать, убивать и убивать, это я вам как профессор говорю». Ну, ясно, що вас особисто це не дуже обходить, бо ви (даремно) думаєте, що у випадку чого зі своєю російською під свого законаєте, але в українців щодо цього інша думка.

Там справа не в регіональних відмінностях, просто центральні т. зв. росіяни, власне, московити — це слов’янізовані фінно-угри й слов’янізувала їх здебільшого церква тож і мають тепер церковнослов’янську за основу. В Україні, Білорусі й до геноциду новгородців московитами Новгородщині були місцеві слов’янські говірки з яких і вийшли сучасні наші мови.

Регіональні ж відмінності — це результат помосковлення сусідніх народів, кожного зі своїми мовними особливостями. Так південні росіяни генетично дуже близькі до українців, західні — до білорусів, у Сибіру — там мікс слов’ян з фінно-уграми та тюрками.

Так, це давно треба виправити тим більш що прямого авіаційного сполучення із запорєбріком і Білоруссю ми не маємо. Історія знає авіакатастрофи які трапились через те, що диспетчери та пілоти намагались порозумітися через локальні мови й не так один одного зрозуміли. Всі вони мають знати англійську, тут просто без варіантів.

Втім, яким взагалі боком диспетчери (внутрішні комунікації) до реклами, яку демонструють споживачу, мені не зрозуміло.

Їх також намагались зросійщити, але часу на це мали менше. Ось тут, для прикладу, можна почитати як Марію Кюрі дитиною Отче наш та царські титули проголошувати змушували, в книзі її доньки. Глава — Времена мрака.

www.lib.ru/></MEMUARY/ZHZL/kury.txt

Є там ять, є, ну навіщо брехати, якщо це перевіряється в гуглі за три секунди. Щоб що?

Пра-російська була присутня в Україні ще до того як росіяни і українці розділилися на різні народи і використовувалася як мова церковна і мова писемності весь час існування України

Щось ви не те говорите. Церковна мова — це південнослов’янська штучна мова створена послідовниками святих Кирила та Методія. Вона була спільною для всього слов’янського православного світу, проте зі зрозумілих причин формувала окремі т. зв. ізводи — місцеві редакції. Десь як середньовічна латина. Цікаво, що завдяки Могилянці київська редакція справила неабиякий вплив на московську: так на Московщині досі вважається правильним вимовляти Бог та Господь з нашим Г, на відміну від всіх інших російських слів, а патріарха вони попереднього називали Алєксій, читаючи Ѣ в останньому складі на український кшталт.

Окремо існувала світська мова, сучасниками вона називалась руська. Багато хто вважає, що була вона переважно розмовною, але це не так: новгородські грамоти, що збереглися завдяки унікальним умовам місцевого ґрунту та графіті Софії вам як приклад. Українська і білоруська — це нащадки тієї руської мови, сучасна московська — церковнослов’янсько-руський суржик. Того ж, що ви називаєте російською мовою, до Нового Часу в Україні не було, ми мали безпосередні контакти з поляками і білорусами, а від московитів нас відділяло т. зв. Дике Поле.

Мислення і сни перемикаються дуже швидко.

Та ясно що «ваші аргументи — не аргументи». Вас я ні в чому переконувати не збираюсь, це для людей.