Ці люди вже нічого не наберуться. Відбудовувати такі теж нічого нікому не збираються зазвичай, бо думають лише за власну сраку.

Чому всі пишуть про донати, але ніхто не пише про необхідність брати зброю до рук? Донати — це не панацея.

Розумію, що це гірше для економіки, але, якщо відверто, не хочеться щоб ці індивідуми навіть думали повертатись назад. Нуль поваги.
P.S. Я про тих, хто виїхав нелегально, давши хабаря. До жінок з дітьми, людей з обмеженими можливостями питань немає.

Як би не було смішно, але це на 100% трушна думка. Основна робота солдата — копати окопи і для себе, і для техніки.

Волонтерю, намагаюсь розбиратися у тому, що потрібно нашим військовим (і що непотрібно також!), що як працює, що належної якості, а що ні. Потихеньку збираю паралельно і собі снарягу. Якщо не собі — то комусь із близьких, щоб все було напоготові. Почав бігати вперше за 10 років, роблю фізичні вправи, щоб не втрачати форму. Дізнаюсь новини з «передка» від знайомих, щоб приблизно вже мати готову картину в голову, як воно там.

У кожного свій вибір. Уяви: хтось кайфує від самого проєкту, на якому працює. Декому цього ніколи не зрозуміти, але є люди, для кого фінанси — не на першому місці. Я перейшов на цей проєкт, повністю змінивши стек і знизившись по ЗП (з планами поступово вийти на попередній рівень). Вже більше року тут і не пошкодував жодного разу.

+

Сам був трохи в шоці, бо не вгадав це слово ні на Словку, ні на Wordle-UA. Насправді чистий рандом, що так співпало. Але доволі цікаво справді, кісєльов тут мав би всі підстави видати свою коронну фразу :)

Круто! Якось тоді треба буде зібрати всі результати гарно з діаграмками, напишу якусь статтю про це, якщо цікаво.

Вітаю з першим реалізованим веб-застосунком! Чи плануєш тепер наважитись зробити дрейф з UX у веб-розробку після стількох років досвіду саме дизайнером?

«Как 21-летнему тимлиду стать классным джуном» :D
Пардон, не втримався)) стаття хороша!

Сам за це завжди воюю. Інакше в історії потім повно «small fix» чи «added new class», що, крім того, що не за форматом, так ще й аж ніяк не інформативно.

Авторе, цікава інформація для вас. Я завжди думав, що з зором у мене все ок, а з моніторами щось не так. А це випадково потрапив до офтільмолога і вона мені поставила діагноз астигматизм (до того ніхто не виявляв). Хочу прокапати очі і через місяць ще піти до іншого лікаря перевірити. Якщо підтвердиться — тоді окуляри або лазерна корекція. Як мені пояснила лікарка, астигматизм — коли фокус погано наводиться (особливо, коли у кодах сидиш постійно) і мозок при цьому дуже втомлюється, бо повинен через свій AI™ ту картинку постійно коригувати.

Коротше, раджу також перевірити зір на всяк випадок.

Я завжди обирав проект суто з міркувань, наскільки мені було б цікаво там працювати. І, якщо хтось з кількох оферів пропонував мені більше після моєї відмови, — ніколи не погоджувався, бо мій вибір вже був зроблений. Буду банальним, але щастя — не в кількості грошей. Тут сперечатись марно.

Каждый игрок может и хочет кинуть своего соперника. Подумай о том, хочешь ты быть кинут, или ты хочешь кинуть первым.

Пам’ятаю, знайомий з рідного міста з гордістю розповідав, як з військової частини (він контрактник в армії) приніс додому мішок цементу. Коли я сказав, що це — крадіжка, він з піною з рота почав доводити протилежне і головний його аргумент був: «Якби не я — хтось інший би собі забрав».

Можливо, мені просто щастить, але мене ще ніхто не кидав на офери, а мені не доводилось торгуватись.

Можливо. І що у цьому поганого? У виборі їжі в супермаркеті, наприклад, я теж відмітаю більшу половину пропозицій, обираючи для себе якісні (але необов’язково дорогі) продукти. На мою думку, кидатись на все, що тобі парить ринок — це ознака незрілості. Зрілий кандидат має свої сформовані критерії відбору: хтось хоче залишатися в топ 10% за зарплатою, комусь важливі передові технології, а комусь — користь, яку приносить проект.

дискомфортно від того, що твій проект не змінює світ на краще, а просто заробляє гроші

А що заважає фільтрувати вакансії, з якими до тебе стукаються? Мені, наприклад, теж не все одно, на що працюватимуть результати моєї роботи, деякі сфери відмітаю одразу.

Плюсую. А ще dark-тема рулить. Свого часу (мабуть, як і всі) витратив певні зусилля на перехід на неї — спершу було дещо незвично зорієнтуватися у коді, але очам стало набагато легше. Для темного робочого оточення роблю більшу яскравість на моніторі, ніж на світлій, — сам текст стає краще видно, але фон (а це переважна більшість площі екрану) залишається темним і очі при цьому не напрягаються. До того, коли використовував світле робоче оточення, просто знижував яскравість до 15-20%, все було як у сутінках — очам ставало легше, але працювати було не так комфортно, особливо, коли на монітор падало сонячне світло.

Чудова стаття. Дякую!

Не скажу за багатьох, але мій Neumann лежить собі тихенько у своїй дерев’яній коробочці до того моменту, доки мені буде необхідно писати в нього акустику. Адже для мітингів звичайна гарнітура набагато зручніша. Згоден: якщо її немає, звісно, можна робити воркераунд будь-яким способом, який працює. Але ж її ціна аж ніяк не співставна з ціною студійного мікрофону: купити гарнітуру — взагалі не проблема для IT-шника. А зручності додає в рази: їй не потрібний аудіоінтерфейс і фантомне живлення, під’єднується і одягається одним рухом, можна крутити головою скільки хочеш чи навіть вставати, руки залишаються вільними, не ловить нічого зайвого.