Я навіть і не підозрював, що в Україні так багато девелоперів! Приємно спостерігати за розвитком спільноти.

Чудова ілюстрація! Дякую.

Згоден. Одне іншому не заважає. Так і робимо в принципі.

Сегодня ехал загородной с семьей. Слушали по радио рассказ украинского эмигранта в Канаде. Можно уехать, работать и хранить культуру. Быть носителем своей культуры и даже развивать ее можно и за пределами своей материнской страны. И это выбор этого человека. Вопрос лишь в том можем ли мы у себя тут создать необходимые условия для жизни и работы или мы можем только на готовое ехать и выполнять часть работы, так как не можем этого сделать самостоятельно?

Это тоже выбор. Вполне рациональный. Цели разные.

Арендовать офис — давайте объединяться. Можно снять 10 офисов по 5000 грн. — это уже 50000 грн. Лучше снять один со всеми удобствами, конференции-залом, переговорной комнатой, зоной отдыха. И при этом чтобы у каждого проекта было свое приватное пространство. Это как пример. Про рынки я уже писал — не стоит ограничиваться внутренни рынком, или даже рынком СНГ. Взять тот же скайп — хороший пример.

Так и сделаем.

А вы готовы брать вилы?

Думаю ни одна цмс была написана на просторах Украины. Было время я делал тендер на разработку корпоративного сайта. В тендере участвовало с полтора десятка компаний. Практически у каждой компании была своя цмс. И к сожалению количество не перешло в качество. В этом смысле мы (украинцы) не научились кооперироваться. Возможно, самое время начать. Как считаете?

Собственно об чем и речь. И для этого необходимо выходить на соответствующий качественный уровень. Стартап у себя дома на коленках не устраивает сегодняшний требовательный рынок.

Действительно, пост получился весьма конфузный. У нас в этом плане все государство и люди такие. Нет не подумайте, люди у нас хорошие. Но как будто мы в первый класс ходим. Учимся строить бизнес, учимся делать стартапы, учимся строить государство. Ссылаюсь на действительно дельные предложения, и в данном посте пытаюсь все резюмировать. Многие предложения привезены из силиконовой долины. Думаю, что туда по-возможности надо чаще ездить и учиться. С другой стороны у нас свои условия, и необходимо и самим думать как подниматься. Данная дискуссия необходима для того, чтобы понять в каком положении мы находимся, и что реально можно сделать уже в ближайшем будущем.

Можна і на особистості переходити, але ви програєте в цій полеміці. Не хочу Вас ображати. Свої барикади я вже відстояв, і зробив все можливе, щоб в нашій країні був хоча б шанс на краще майбутнє. Але на жаль таких меншість зараз. Більше тих, хто обирає недалекоглядних керівників.

Щодо творчої самореалізації. Спробую пояснити. Немає середовища. Не знаю чи зрозумієте ви мене, але я звик до атмосфери здорової гідної конкуренції: в ліцеї, на олімпіадах, змаганнях. В українських університетах така атмосфера вже на жаль зникає. Цю атмосферу я спостерігаю останнім часом на ДОУ Хакатонах (за що я дуже вдячний персонально Максиму Іщенко). І такі умови треба розвивати!

Так, бажання/намір та наполеглива праця допомагає творчо реалізовуватися. Але це замало для справді якісних проектів. Для якісних проектів потрібні відповідні умови. Ви можете сидіти вдома і робити свій проект самостійно, але далеко ви так не заїдете. Ви не можете бути професіоналом у всіх сферах: програмуванні, дизайні, юзабіліті, маркетингу, фінансах, праві і т.д. Для цього необхідна кооперація. А для такої кооперації банально потрібне відповідне приміщення. Тут персональний егоїстичний інтерес перехрещується зі спільними інтересами. Спільними зусиллями можна створити кращі продукти чи сервіси. Не кожен стартап може собі дозволити найняти всіх необхідних спеціалістів, не кожен стартап може знайти необхідні кошти. Отже, творча самореалізація замкнена рамками власних можливостей (плюс можливо допомогою сім’ї та друзі, якщо є така можливість).

Громадські організації ще й як можуть впливати на процеси в державі, однак ще не створено такої організації, яка б була спроможна це якісно робити. І саме головне не у всіх є розуміння того, що конкретно потрібно змінювати. І багато організацій ще не означає, що це ефективно. А щодо вил — беріть і йдіть. Можливо поруч із вами хтось і стане. І все ж я вважаю це хибним шляхом. Набагато ефективніше зробити так, щоб пани зрозуміли, що краще поділитися — тоді всім нам краще буде.

Таких статей на ДОУ вже було багато. Наприклад: www.developers.org.ua/...opers-emigrate (яка досі на головній сторінці висить). І це вже кожен для себе сам може визначитися який шлях йому більший до душі. Цей пост як ще одна спроба зрозуміти які настрої все ж таки переважають. Чи варто шукати підтримки в країні? Чи здатні українці об’єднуватися заради спільних інтересів? Чи розуміють, що в сучасних умовах об’єднання це необхідність? Якщо ні — то треба писати інші пости на трошечки інакші теми.

Давайте! :)

А хто ініціатор проекту? Де можна зустрітися і поспілкуватися? (окрім форми на сайті)

З Богом! :)

Так, з інвест-кліматом в Україні погано. Проте, не безнадійно. Для цього необхідно вести активну роботу і запрошувати іноземних інвесторів, а паралельно вимагати у держави створювати відповідні умови. Не взагалі, а конкретно під свою галузь: «Я вам не скажу за всю Одессу! Вся Одесса очень велика.»

Як бути із маленькими дітьми? Чи можливі освітні програми в такому форматі? А в цілому ідея суперова, я вважаю.

це тільки від генетики залежить :)

Прагматично і раціонально. І схоже більшість із вами погодиться.