— квартиру, щоб в ній жити (може декілька на здачу)

Навіть на середню зарплату програміста в $3000 можна назбирати на власну квартиру за 2 роки. Тим більше що програмісту не треба апартаменти — підійде будь яка берлога зі столом, диваном, холодильником та мікрохвильовкою. Також треба пам’ятати: чим більше квартира — тим більше прибирати, чим більше речей — тим більше прати і таке інше.

— дачу/заміський будинок

Навіщо? Є бажання копатися у землі, косити траву, згрібати листя, займатися постійним ремонтом? Приватному будинку потрібен хазяїн з працьовитими руками. А у програміста руки дещо для іншого пристосовані.

— авто (або декілька)

Зараз можна працювати з дома — і куди їздити? Два квартали до супермаркета? А якщо їздити на авто тільки на вихідні влітку — то водила з тебе буде небезпечний для себе і інших. Краще вже таксі викликати (ціни авто вистачить на 10 років таксі).

— сім’ю з дітьми

У кого є родина та діти — нема чого робити на форумі ДОУ. Тут сидять переважно тру-програмісти ноулайфери.

— декілька відпусток на рік (хтось тут писав що витрачає по 6к на всякі Мексики/Аруби і т.д.)

Таке на галерах є починаючи з С-левела. Став начальником — можеш керувати проєктами з пляжу. А девелопера якщо на 2 тижні відпустять у відпустку — вже радій! Ще й скажуть аби був на зв’язку і готовий допомогти якщо щось.

Тут десь є чувак, який практикує екстримальну економію

Мені одному до війни у Харкові у власній квартирі без усякої екстремальної економії $500 вистачало на усе. Отже ще $5000 можна було відкладати кожен місяць.
От тільки проста математика тут не працює! Якщо відкладати по $5000 на місяць 10 років — у тебе не буде очікуваного «пів мульйона доларів на рахунку». Бо за ці 10 років «згорить» та знеціниться щонайменше 50% грошей.
Це суть сучасної економіки: примушувати бігти якомога швидше аби тільки залишатися на місці!

Деякі ставлять собі ціллю пройти гру якомога швидше. Тобто швидко пробігтися по основному сюжету. Навіть коли це гра з відкритим світом. А потім пишуть що у Сталкері контенту на 20 годін — хоча гравці подорожують по Зоні тижнями і їм цікаво.

ІТ починалося з інтернет-кафе.

І тільки справжні динозаври знають що ще до Інтернету існувало ФІДО і Прулевка.

20-годинні ААА-ігри

20 — годинні ігри?! Це взагалі що таке?
Уявіть собі якби більшість книг було написано про 20-годінні пригоди:
1) Посісти «залізний трон» за 20 годин.
2) Закінчити Хогвартс за 20 годин.
3) Навкруги світу за 20 годин.
4) «Туди і звідти» за 20 годин.
Я не пам’ятаю жодної гри, у яку б я грав менше 20 годин: навіть у Plants vs Zombie є що робити після основної компанії.
А скільки годин я будував мегаполіси у Sim City ще на Spectrum! При тому що кожен сейв — це 5 хвилин і стільки ж лоад!
Невже сучасне покоління настільки розумово обмежене, що здатно сприймати лиже 5-хвилинні «кліпи», комікси замість книжок і 20-годинні ігри?

Більшості гравців не потрібні ігри у 6 разів більші за Skyrim

Більшості людей може і взагалі комп’ютерні ігри не потрібні! Але подивіться скільки контенту додали у той же Skyrim модери! Люди безкоштовно витрачають сотні годин свого особистого часу, аби додати в улюблену гру цікаву пригоду на 1-2 години.
А розраби кажуть «нам ліньки зробити гру більшу за Skyrim»! Якщо ви вже такі ледачі довбені — то просто викладіть гру в опенсорс і запропонуйте усім хто хоче великий всесвіт додавати свій контент.

Коли я починав — це був дуже цікавий час. Тоді комп’ютери і взагалі ІТ почало відкриватися бізнесу і звичайним людям. Як раз тільки що вийшла Windows 95, якою вже могли користуватися не тільки ІТ-задроти, а прості люди які ніколи у житті не бачили консолі. Усе більше людей відкривали для себе Інтернет.
Відповідно і бізнес збагнув переваги ІТ — тому роботи для програмістів було багато. Тим більше що до цього програмісти — це були більше вчені, які ходили на ОЦ у білих халатах, ніж комерційні робітники. Тому першими в Україні комерційними програмістами ставали студенти!
Замовлення тоді були переважно двох типів:
1) сайт — візитка або ще + магазин (кожен бізнес хотів мати сайт аби продавати через Інтернет).
2) автоматизація бізнесу — ще до 1С спочатку усе рахували в Екселі, а коли його вже не вистачало — замовляли самописну автоматизацію (писали таке на Делфі).
Якщо подивитися програми на касах деяких українських супермаркетів — досі можна побачити знайомі іконки з Делфі.
ІТ компаній спочатку не було — були «самопальні» контори де студенти збиралися у когось на хаті і робили замовлення. Іноді — по черзі: один лягає спати, інший сідає за комп і далі педалить. Найбільш успішними були контори де у когось були родичі у США, які і шукали замовлення і пересилали гроші.
З часом постали питання легалізації таких ІТ-банд. Дехто оформляв якесь своє ООО, а дехто просто приєднувався під «дах» контори родичів. А це були 90ті і «дах» треба було мати міцний!
Ось, наприклад, одна з перших харківських ІТ компаній — МІІК:

Види діяльності
Основний:
51.70.0 Інші види оптової торгівлі (основний)
Інші:
52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту
60.24.1 Діяльність автомобільного вантажного транспорту
72.20.0 Створення програмного забезпечення

Згодом коли розробка програм почала приносити достатній дохід з’явилася вже «чисто ІТшна» фірма Validio (2005 рік).
Як змінилася індустрія за 20 років:
1) Повний цикл.
У минулому замовниками був переважно бізнес, не пов’язаний с ІТ. Приходив замовник і казав: зробить мені сайт щоб через нього продавати мій товар. Або: мені потрібна база і програма для комори і логістики.
Тому проєкт тоді починався зі знайомства з бізнесом замовнику, розуміння що саме йому потрібне ну і далі написання специфікації і усе далі по вотерфолу.
Оплата від замовника переважно була після успішного завершення. Якщо проєкт був довгий то іноді вдавалося вмовити замовника на частину оплати наперед — або було чим платити зарплатню. Але усе одно ризики лежали на ІТ компанії: зарплату треба було платити регулярно — а чи заплатить замовник і скільки — це вже у майбутньому. Деякі замовники ще хотіли доробок — переробок нахаляву і тягнули з оплатою.
Згодом приходили більш великі замовники яким потрібна була розробка і підтримка на роки — тому такі платили кожен місяць за проект фіксовану суму.
Найбільшим проєктом «повного циклу» на моїй пам’яті був великий європейський магазин канцтоварів. На той час він був мабуть як «пів-Амазона» — цілком розроблений з нуля у Харкові і уся підтримка продакшина також була там.
2) Якість.
ІТ тоді вийшло з науки — де програми мали розраховувати складні моделі і тому не дозволяли помилок. Отже не тільки «інженерна школа» програмістів — а QA також була на висоті. Тим більше що QA це були так само продвинуті ІТ-задроти які мали навички налаштовувати і адмініструвати свої тест-сервери. Манки — тостерів тоді просто не було — бо у ІТ компанію не брали того, хто не міг хоч би сам засетапити Вінду (я деякі навіть Linux).
Розробка йшла строго по вотерфолу, усе написане тестувалося багато разів: спочатку самим девелопером, потім QA перед мержем в сорс-контрол, потім QA на тест серверах, потім ще перед релізом на стейдж і потім ще у день релізу вже на проді.
Більшість QA були ще частково адмінами і девопсами (самі сетапили енвайроменти) і писали скрипти для усякого автомейшина та регресії. Continous Integration і усякі Дженкінси з’явилися пізніше.
3) Інновації.
На той час ще не існувало старих легасі ентерпрайзів — їх як раз тільки починали писати! Оскільки у командах були переважно студенти цікаві до ІТ технологій — то гучні суперечки біля дошки були розповсюдженим явищем. Замовник не знав нічого — отже якою мовою писати, які бібліотеки використовувати, яка архітектура підійде більше — усе це вирішувала команда розробників. Тому проєкти були дуже різні — як по технологіям так і по архітектурі. Ще у 2000 роках я бачив архітектуру, яку зараз можна було назвати мікросервісами. А тоді це звалося SOA (service-oriented architecture) та COM+ компоненти. І поруч був взагалі 2-tier проєкт, де процедури у базі віддавали XML прямо на клієнта і там робилася XSLT трансформація.
«Формошльопства» тоді було не багато: кожен проєкт вирішував питання UI по-своєму. Тим більше не було двох схожих проєктів які роблять «по шаблону», як сайти-візитки.
Підсумок: не буду казати за продуктові компанії — мені не пощастило там працювати. А от «сервісні» компанії за 20 років від розробки «під ключ» перейшли до «галерного» аутсорса, де платять не за результат і якість — а за «гепа-години». Відповідно замість ІТ-інженерів (які вміють повний цикл розробки) тут переважно «манкі-кодери» та «манкі-тостери», які просто закривають тасочки які їм накидали.

Бобер пізнав дзен, йому вистачить і 0,5К на місяць

У Харкові — легко вистачало!
На Тенеріфе — це тільки на оплату комуналки, інету, мобіли, автобуса. Хоча тут на плантаціях можна підбирати фрукти.

Чому б не працювати програмістом в ненапряжному стабільному місці за 5к з робочим графіком аля 35 годин на тиждень і нііпьот з 5-6 тижнями відпустки в рік, доп оплатою пенсії і різних страховок

Як побачите таку вакансію — пишіть. Тільки бажано усе ж таки не більше 20 — 25 годин на тиждень, аби встигнути кожен день попляжитися.

Хороший приклад такого це Бобер, який живе собі вже рік на березі океану.

Мій приклад далеко не для усіх. Більшість мабуть взагалі скажуть що я живу трохи краще бомжа. Проста дешева їжа, ніякого лакшері, провінційне село, мінімум туси.
Але для мене головне — це океан та природа. Квартира — це тільки переночувати. Їжа вже не головне задоволення (як було багато років), навіть спиртне не дуже потрібне. Хіба що зробити ковток на привалі аби веселіше іти було.
Головне задоволення що коли я у воді — то при моїх габаритах я (за законом Архімеда) виштовхую стільки води що відчуваю ніби літаю як повітряна куля! Зрозуміло що звичайна людина, яка ніколи не таскала на собі зайвої ваги — не в змозі оцінити це задоволення.
А я залюбки проводжу у воді 4+ години на день (жир не дає мерзнути) — і в океані це не набридає: бо є хвилі, є скелі у воді, є матрас, є звідки пірнати у воду.

але позитив у тому, що у татка багато вільного часу )

Для дітей ці інколи дорожче усяких подарунків!
Мій тато працював у 90ті на двох роботах по 16 годин (іноді навіть платили зарплату — продуктами). Я проводив з ним час переважно у вихідні на городі.
Коли я бачив як живуть дорослі у моїй родині — я не хотів ніколи ставати дорослим! Я не уявляю як вони так пахали майже усе життя, а з відпочинку — тільки поспати.

Кокс обовʼязкова умова?

Аби витрачати $5000 на лакшері життя? Думаю так. Бо навіть ніч з дівчиною двічі на тиждень — це $1000 на місяць до війни. Ну хай там ще сири по 500 гривень, елітне бухло — усе одно без наркотиків чи казино в нуль не вийти.

Відпустки, вихідні, сабатікали ... Тролінг зараховано!
На моїй галері якщо 2 тижні відпустки випросиш влітку — то це вже щастя!

Але ж можна працювати не на повну ставку і мати більше вихідних.

Про це я мріяв мабуть 20 з 25 років на галерах. На жодній галері на таке не погоджувалися.Бо клієнт платить за 8 годин — і крапка. Перед кризою тільки починали десь пробувати 4х денний робочий тиждень — але тепер у кризу думаю вже і на 6 денний буде черга стояти.

Якщо робота прям так вганяє в депресію, то її краще б змінити, або взяти сабатікал на 6-12 місяців.

Про вигоряння та депресію від роботи в ІТ на ДОУ вже написано може навіть більше, ніж про пошук дівчат.
Хоча тепер вже і не актуально — помітив що у вайтишників ніякого вигоряння і депресії — будь яку роботу будуть раді робити аби тільки гроші платили! Це у трушних ІТ-задротів було «горе від ума», а нема ума — нема і горя!
Галери не дарма так названі. Це не ІТ компанії взагалі — а перекупи. Їх ціль не продукт чи експертиза — а прибуток сьогодні і щобільше. Отже якщо на галері платять кілобакси за 40 годин на тиждень — то будь впевнений що за ці часи вичавлять по максимуму! І при цьому девелопер ще й буде жити у постійному стресі що він не вкладається у естімейт, не достатньо перформить чи завалить дедлайн. Залякування, домінація, культивація відчуття провини та меньшовартості — ось суть роботи галерних погоничів.

І найкраще мені згадуються часи, коли я став нормально заробляти.

А ось цікаво: нормально — це яка мінімальна сума?
На цю тему є старий грузинський анекдот.

Приїздить москаль до Грузії, ідуть з місцевим повз кладовища і москаль бачить на могилах написано:
1930 — 2010 (жив 20 років)
1935 — 2020 (жив 30 років)
1940 — 2010 (жив 15 років)
І він питає: а що це означає написано «жив»?
Йому грузин відповідає: у нас у Грузії «жив» — це коли у тебе був свій дім, машина, родина, достатньо грошей, джигіт твій не знав відпочинку.
Москаль каже: як помру то хай напишуть «народився мертвим».

Так скільки грошей на місяць треба витрачати щоб було нормальне життя?

Коли не мав дітей і працював в офісі то ходив в басейн майже кожен день і ще більярд або теніс і 2 рази в тиждень грали у футбол в обід.

Коли мені було 20 років я встигав працювати 8 годин на галері ще й пари у ВУЗі відвідувати. Робити проєкт та писати диплом, стати мідлом на роботі і магістром з червоним дипломом в ВУЗі. Голова правда у мене боліла увесь день і спати я міг де завгодно — навіть стоячі в транспорті.

Ех, хороші були часи.

Порівняйте як воно буде після 10 років на галері і після 30 років життя. Вже зовсім не такий енерджайзер!

если человек, который работает называется «работяга», то человек, который не работает называется не «файр» а «бездельник» или «лодырь»

Дякую — нагадали «Я не халявщік — я партнер!». Ще раз посміявся:
www.youtube.com/watch?v=ZNewE-9-1xc

Например, файры могут в свободное время выучить финансовый анализ компаний

Оце так просто ***єнно! Кинути остогидлу працю на ІТ галерах, отримати волю ... і у вільний час вивчити фінансовий аналіз!
Я прямо кожен день на роботі про таке мрію: от вийду з ІТ на пенсію — і почну вивчати китайську мову, квантову фізику і фінансовий аналіз. Треба ж займатися цікавими речами а не просто серіали на дивані дивитися.

Я ще розумію, якби мова йшла про мінімум 10k євро на місяць

Зрозуміло, що якщо ви зараз заробляєте 10k євро на місяць і усі їх витрачаєте на життя — то мабуть це життя вже не таке і погане!
Але типове життя ІТ-задрота значно від такого відрізняється. Навіть якщо він синьйор і заробляє 5К євро на місяць — то 5 днів він проводить на роботі. І у такі дні у нього вже нема ні сил ні бажання їхати кудись тусовати чи розважатися. Хіба що бахнути елітного віскаря чи коньяку. Проте якщо не гурман — то цілком вистачає і не-елітного.
Дозволити собі прислугу, яка буде робити усі хатні справи — це може і мало б сенс, але серед девелоперів не розповсюджено. Отже ще як мінімум один день випадає на шопінг, хатні справи, навчання.
Таким чином аби витрачати свої кілобакси і радіти життю у девелопера є один день з 7 ! Цього в вочевидь замало аби злітати на курорт чи хоч-би поплавати на власній яхті по Дніпру.
Але головне: 6 сірих, безрадісних днів заради одного дня «життя на повну»? Чи варто воно того?

тут йдуть розмови про приблизно 2 тис євро на місяць і навряд чи більше

Беремо того самого девелопера — але тепер у нього нема необхідності працювати. При цьому усі можливості для відпочинку залишаються: ігри з комп’ютером чи з друзями, подорожі, байдарки, велосипед, пляж, фільми, книги, просто улюблений диван. Так — не буде лакшері життя у нічних клубах з коксом і дівчатами — але як багато девелоперів взагалі хоч раз таке пробували?
7 днів повної свободи і життя «жлоба», чи 6 днів галер і один день лакшері туси?
Кожен обирає сам. Але якщо спитати людей за 40 (і доволі успішних також) — то чомусь більшість згадують свою студентську молодість як найкращій час у житті (хоча зараз у них і вілли і яхти).

Ні. Але «нолайфером» і «ІТ-задротом» я почав бути прямо зі школи!

Особливо так як зараз, маючи можливість рік+ жити і не паритись за житло чи їжу)

Я казав що вивіз 200 К і на них живу. А якщо рахувати що зарплата у мене була більше 5К — то заробив я ці 200 К за 4 роки!
Навіть якщо рахувати що я не завжди був синьйором і брати середню ІТ зарплати 2К то на своє райське життя я мав би заробити за 10 років.
Тепер у мене виникає питання: а що я робив ще 15 років на галерах замість райського острова? Єдина відповідь: страждав через свою дурість!

Мне всегда задают три вопроса: почему я в армии, сколько мне лет и отчего у меня волосы на груди окрасились.

Почну з останнього:
— Волосся у мене кругом сиве від стресу на ІТ галерах де я відпахав 25+ років.
— Років мені 55±3. Але до пенсії ще далеко.
— А не в армії тому що з дитинства боягуз. За усе життя не наважився дати відсіч навіть словами — увесь час ховався від реальності у компі.

Для початку не треба брехати як телемарафон!
Пам’ятаєте оцей чудовий минуло-річний стрім, який був 19 Грудня 2024:
dou.ua/calendar/52555
Там було доволі весело, і, доречи, обіцяли багато цікавих призів. От тільки інформації про результати розіграшу я так і не побачив.
У коментах на Ютюбі було навіть написано:

Друзі, хоч стрім і закінчився, проте збір ще триває. Обовʼязково долучайтесь! Переможців визначимо 3 січня.

www.youtube.com/watch?v=7Zp1bKpWoe8
www.youtube.com/watch?v=hwQy4fGVAKg
Ось тут можна побачити хто скільки донатив:
savelife.in.ua/...​itary/it-is-culture-code
Банка вже закрита:
send.monobank.ua/jar/3A8BqSnMA8
Ще декілька посилань — але інфи про розіграш ніде нема!
events.n-ix.com/it-is-code
pullstrons.okko.ua
www.instagram.com/yanovychzhenya
Залишається думати що усі чудові подарунки співробітники організатора — ІТ компанії N-iX залишили собі!