то для сліпих :)

нічого дорогого в цьому немає абсолютно. а от «пофарбувати» нержавійку — та ще проблема

як одружився — дружина зайняла кухню і почала хазяйнувати. першим ділом віддраяла плиту. так віддраяла, що на ній жодного напису, жодної позначки не залишилося, температуру чи режим у духовці тільки навмання виставляти можна.

не інтуїтивно. тут багато хто каже, що ручки в плитах відповідають комфоркам за годинниковою стрілкою, я ж це вперше чую. так і ваш варіант — очевидний буде далеко не для всіх.

навпаки, це плюси, вижити мають лише найрозумніші та найобачніші діти.

на відкидну кришку чи на стіну за плитою повішати схему з геометрично-кольоровими кодами комфоророк і план евакуації з кухні на випадок потрапляння води у розпечений жир.

це у варіанті «коли плиту купили». а якщо варіант плити в хостелі, якійсь спільній кухні, до якої звикати немає потреби, але є потреба чітко ідентифікувати ручки? і проблема значно ширша: мало хто в житті користувався вогнегасником, але теоретично всі повинні ним вміти користуватися, те ж саме з багатьма іншими (часто небезпечними) речами — має бути інтуїтивний дизайн з самого початку, а не «після звикання».

найбільша проблема в тому, що сучасні дизайнери — це вже гуманітарна сфера, а не технічна, як було раніше.

а щоб зварити борщ — треба сфоткати кастрюлю з водою і випустити на фотку NFT

а якщо плита з комфорками однакового розміру? раніше у нас не робили різних розмірів.

тут проблема у розташуванні комфорок. маленька використовується для кружок, турок, маленьких кастрюльок і вона має бути в нижньому ряду. велику комфорку використовують значно рідше і її можна засунути подалі, по діагоналі від маленької. може, логіка в тому, що велику кастрюлю важче тримати на витянутих руках, тому її зробили в нижньому ряду. в такому випадку середні комфорки логічно розташувати у верхньому ряду.

по краям — не варіант. уявіть що плита не по центру кухні, а біля стіни стоїть. як ви полізете виключати газ у щілинку між гарячою кастрюлею і стіною?

просто він дуже сильний і ламає ручки плиток

це чого ви собі таке придумали? живете на сороковому поверсі і всіх прирівняли до себе?

цілком достатньо різниці у 10-20%, нічого ламатися не буде і проблем у користуванні теж не буде, тому що розміри рук дорослих людей мають розподіл значно більший, ніж 20% і всім більш-менш зручно.

найбільша проблема — асоціювати ліву чи праву ручку з верхньою чи нижньою комфорткою. якщо комфортки 4 — отримуємо 2 блока по 2 комфортки. якщо 5 комфорок (частіше всього додаткова — по центру, найбільша) — матимемо 2 блоки по 2 ручки по бокам і одну ручку по центру (чи інший аналогічний варіант). з шістьма комфортками — 3 блоки по 2 комфортки і ручки. і тоді достатньо буде два варіанта іконок: «зверху червона крапка знизу пустий кружечок» і така ж догори дригом.

зробити 4 ричага, а не ручки. будь-яким ричагом можна включити будь-яку комфортку, повернувши його у відповідний бік. а потік газу регулювати висотою підйому ричага, як у водопровідних кранах. можна обійтися і двома ричагами: один ричах може одночасно включити дві сусідні комфортки в позиції «по центру, між ними».

бісить ще те, що треба присісти і зазирнути під ричаг крану на ті позначки. чому їх не роблять зверху ричага? і носик крана всього декілька сантиметрів, щоб мити руки — треба впритик їх до задньої стінки раковини тримати.

просто крутиш каструлю чи сковородку, збільшуючи і зменшуючи вогонь. знімаєш з плити — вогонь гасне.

газ з повітрям змішується безпосередньо під комфорткою. нижні отвори комфортки якраз розраховані щоб отримувати найкращу концентрацію для горіння. колись разом з плитками постачалися сопла різних діаметрів, тоді типи газу різні були, тра було вкрутити потрібне сопло, інакше плита або «чхала», або горіла не блакитним полум’ям, а жовтим і чадила. та ж фігня, що і зі струмом 110/220 вольт і морокою з трансформаторами до побутових приладів.