У місті треба теж обирати локацію під свої вподобання і потреби. Тому у всіх будуть різні враження навіть від того самого адміністративного району міста.
Я колись жив у дешевій локації хрущовок і навколо одні хрущовки. Якби не студентський веселий алкоголізм з друзями, то там можна було вмерти від депресії, особливо якщо уважно виглянути з вікон, зокрема восени.
Зараз під своїм ЖК маю чудовий стадіон з сучасними біговими доріжками, а бігом я періодично займаюсь. Тенісні корти поруч з ЖК, а теніс я граю. Парк з озером під ЖК із прикольними стежками, білочками і без автомобілів у ньому — до бігу або просто до прогулянки будь-якого дня. У самому ЖК є все від кафе/ресторанів/наливайок до стоматологій, пошти, також є турніки, качелі у дворі, спортзал/басейн поруч та інші штуки.
Можна замовити збалансовний раціон на цілий день не за всі гроші світу, який тобі зранку доставлять під двері, навіть можна не відкривати двері, і про їжу вже взагалі не треба паритись.
Тому вже інше сприйняття і хочеться жити.

1.

В рекрутингу назагал все ок, в покупці дверей теж. Я йду в офіційний магазин від фабрики і їх купую. Мені для цього не треба платити ще якомусь дяді просто за те, що він мені сказав адресу магазину.

У ріелторстві не ок. І так, коли я ще давно шукав квартиру, то все було не те, от взагалі мої критерії ніхто не читав. Чувак просто кидав список того, що у власників нафоткав чи скопіював у інших своїх бариг. Бери, що забажаєш, він прийде, роздрукує папірець, який не вартий нічого, і забере повну комісію. Дзвониш на непогану квартиру — кажуть такої немає вже , порадимо інші — і далі все те саме по колу, просто рандомний список квартир. Суцільна брехня, маніпуляції і продаж повітря. У якій ще професії так відбувається? Політику хіба можемо притягнути))

Таке враження, що як вже вдало зазначили у коментарях, всі ці пункти стосують молодих енергійних людей і у кожному поколінні такі були.
Не буду сперечатись, але смію припустити, що десь з 2013 року після такого доволі сильного чергового стрибку популярності і затребуваності ІТ сфери всі ці пункти вже були.
Я ще 10+ років тому читав все ідентичне про міленіалів. І ремоут хотіли б і амбітні і не збираються сидіти на одній роботі так довго, як старші люди, у яких вже діти, кредити і треба стабільність. І цінність продукту хочуть і визнання тощо.
Це ж було уже :))

Все ок, от тільки , якщо я хочу двері, то я йду і купую двері.
А не захожу в магазин, а там п’ять перекупів дверей перепродують від імені магазину і просять ще комісію.
Якщо я хочу двері, я заходжу на сайт і обираю їх. А не заходжу на сайт, а там спам від перекупів і немає контактів справжнього магазину. Це паразитизм і ваші порівняння ну надто вже недолугі, зрештою ви самі це знаєте, але як ви самі сказали — треба виправдати родича, та і спати буде легше :)

скіпаю одноманітне ниття

Але це не одноманітне ниття.
«ріелтор» у Львові — це дійсно коли ти сам все знаходиш, приходиш і там рандомний чувак каже дати йому 100%, бере гроші і йде у захід сонця.
Тому класна стаття, бо кинути афериста (читай львівського «ріелтора») — це не злочин, а має бути база. Крім афер ще і продають буквально повітря і беруть 100% вартості оренди за послуги, яких не існує. Крадують оголошення, спамлять власникам. Там повний хаос. І звісно податки не платять і ні за що не відповідають. Мають цілі реферальні пірамідні схемки по здачі квартир і ділять прибуток між собою.

Щоправда як і у кожній професії є також нормальні. Але то хіба ти особисто знайомий з такими і вони тобі дійсно нададуть послуги і знайдуть щось.

А у мене там є дуже близька людина і всі дані зійшлись. Мій друг знайшов свою матір теж з точними даними, інший друг дівчину. Себе і своїх батьків там не знайшов. Там лише мільйон записів у безплатному доступі, а населення у нас десь 30-35 мільйонів? Зрозуміло, що далеко не всі себе знайдуть.

В Україні є мабуть близько 30-35 українців, у вільний доступ викинули мільйон. Я знайшов навіть сусідів, цілком справжніх людей до речі, але тільки двох з великої вулиці. Знайшли матір друга, всі дані співпали. Так от, не всі ж попали в цю лотерею, принаймі у ту версію, що скинули.
І нехай це старий злив, але він мав місце. Мене це ніяк не заспокоює. А ще більше не заспокоює комунікація влади. Називати це брехнею чи фейком заради підриву довіри до них — це верх цинізму. Бо я і мої друзі знайшли поодиноких своїх близьких.
Хотілось би знати, який реєстр винен і як це трапилось, знати, що винний поніс покарання і більше не буде допущений до державної роботи, знати як саме будуть вдосконалювати кібербезпеку чи хоча б якісь кроки. А слухати вчергове про «російські фейки» вже дістало.

Не важливо чия шляпа, просто питання з якого реєстру тоді взяті дані. Бо наголошую, вони бляха точні з паспортними даними та іншими даними, бо знайдені дані близьких людей, які співпали.

Це так дивно читати.

Так, дорога займає час. Але вона ж може бути перехідним ритуалом

Людина написала, що є кращі перехідні ритуали, ніж сидіти у пробці 2 години на день. Наприклад, вийти прогулятись у найближчу кавʼярню чи на природі побути.

Кава і тімбілдінг — це не лише «марнування часу», а соціальний капітал

Можливо. За кілька років в офісі я набув гарних знайомих, але зустрічався вживу поза роботою з класними колегами з якими працював лише ремоут....до речі вже давно пішовши з проекту :)

Але це також середовище роботи. Коли всі поруч щось роблять, створюється «ефект зали»

Навпаки бісить, що я хочу працювати, а народ пліткує поруч. Вдома концентрація максимальна.

Ти плануєш вийти на 15 хв з собакою — а повертаєшся через годину і губиш робочий ритм.

Якщо людині треба режим над нею, щоб працювати, то треба змінювати роботу або робити щось з собою)) а погуляти довше — це непогано, потім щасливий та натхненний довше попрацюю.

Вдома ж треба самому інвестувати в крісло, монітор, світло, шумоізоляцію.

У свій куток айтішник може інвестувати десь так з однієї зарплати? Також використовувати цей куток під інші потреби, окрім проекту.

6. Овертайми

Тут те саме, що у четвертому пункті про прогулянки.

Але саме в цьому й сила офісу: він знімає проблему дисципліни. Не треба себе змушувати, бо все середовище підштовхує до роботи.

Середовище підштовхує пити каву, ходити на перекур з колегами, навіть якщо не куриш, пліткувати і вбивати час.

Вцілому, немає нічого поганого у всіх робочих варіантів — дім/офіс/гібрид. Можна всюди спланувати свою рутину, бувають якісь особисті проблеми чи потреби піти з дому через кількох дітей тощо. Але тема продуктивності здебільшого на користь дому. А підганяти якісь пункти, щоб видати бажане, — трошки лицемірно і не реалістично звучить, але годиться як варіант чи навіть жарт :)

17 — завершення школи.
21 — завершення бакалаврату.
Це дає змогу університетам існувати, бо буде більше вступників і бажаючих провести ще 4 роки після школи. Наразі школярі більшою мірою виїжджають в 17 закордон, якщо хоч трохи мають гроші і амбіції.

А я навпаки перестав вести такі обрахунки і став щасливим :)

Вів детальні підрахунки кілька років від початку кар’єри. Потім прибутки виросли, ремонт зробив, вирішив нарешті жити, а не трястись над кожною копійкою.

Ну насправді певні орієнтири собі ставлю, але без деталізації.
Орієнтовно розумію, скільки вартує моє базове життя,а також обов’язково відкладаю великий для себе і щомісяця однаковий відсоток "під подушку"/інвестиції, обов’язково на іншу картку чи в інше місце. Все.

Тобто просто залишаю собі на місяць певну суму гривень і дозволяю собі без проблеми зайти у кредитний ліміт. Проте, коли пройшло лише пів місяця, а я вже наближаюсь до крединого ліміту — ну значить треба трошки притормозити. Зайшовши у кредитний ліміт, наступного місяця менше витрачу, бо відкладаю однаковий відсоток.
Був період, коли почав щомісяця заходити у кредитний ліміт. Переглянув витрати, побачив, що це все потрібне і робить моє життя кращим, а суми виросли, бо ціни виросли, отже трошки збільшив базову суму.

Цікаво чи це справді поширена проблема чи байт на коментарі.
Із жодною із проблем не стикався.

Відпуска? Ну швиденько відповім, це ж терміново.

Так вимкнені сповіщення в робочі канали і ти банально не знаєш, які там листи і повідомлення. До речі потім цікавіше повертатись до роботи і в перший день після повернення дивитись хронологію, що відбувалось, поки тебе не було. Якщо би щось палало, то в системі є мій мобільний номер, то подзвонять. 99.99%, що без тебе обійдуться))

Лікарняний? Ну треба ж тікет закрити, хто ж, як не я.

Аналогічно як і відпустка. Якщо я вже взяв лікарняний, значить скоріш за все температура 38+ і є інші симптоми, як тут про роботу взагалі думати, який ще тікет, тут подвигом було піти в клініку до лікаря.

Вихідні? Клієнт написав, краще відповісти, бо питання горить.

Якщо у вас не було домовленостей про овертайми і у вас вимагають працювати на вихідні, то у вас проблеми в компанії, варто йти звідти або для початку спробувати змінити процес. За 7 років кар’єри поки ніхто не писав без причини, писали тільки тоді, коли працював у суботу як овертайм.

Все це спершу дрібниці, але з часом виникає відчуття, ніби ти не виходиш з роботи взагалі.

Бувало, що не виходив до пізньої ночі та навіть ранку, якщо по своїй вині щось вдень провтикав чи відходив вдень по своїх справах, поки не було ніяких мітінгів. Совість працює, а отже хочеться доробити, тому тут просто перенеслось по часу і ніяких проблем.

Чи знайомо це вам? Як думаєте, чи взагалі можливо по-справжньому відпочити, коли працюєш в ІТ?

Кращу роботу годі і придумати, не потрібно витрачати 2 години на добирання в пробках туди-сюди. Умовна п’ятниця 18:00 — ти вже вільний вдома. Хочеш — одразу йдеш займатись спортом, хочеш — пий пиво, хочеш — проводь час з сім’єю і т.д. Ще й як можна і треба відпочити))
А робота з дому значно продуктивніше та швидше робиться, бо немає пліток, кавувань по 5 разів на день, перекурів, гри в настільний теніс, прогулянок в робочий час та інших переваг офісу.

Та ну, ви як старий дід :)
На мою думку, день національного одягу спеціально для цього і призначений. Не тільки в Україні є така традиція. Якраз вишиванку не варто одягати всіляким політикам, кримінальним людям і тому подібне, щоб «відбілити» себе, не варто псувати її «на кожен день». А коли на роботу прийшли в національному одязі у спеціальний для цього день у будь-якому куточку планети — це чудово.

Це до речі не щось нове, ще до ковіду, якщо моніторити вакансії західних країн, то під посадою QA найчастіше по дефолту малось на увазі, що це людина, яка буде тестувати та автоматизовувати сценарії залежно від потреб. У сервісних компаніях в дешевих країнах ще було не так актуально, бо масово продавали окремо мануальних та автомейтерів. Зараз же плюс-мінус догнали тренди. Якщо QA хоче затриматись в цій сфері, то має вміти автоматизовувати, бо автоматизація — це хоч і не панацея, але все ж дуже важливий інструмент.

Та воно ж як всюди. Правда десь посередині. І оптимальний баланс — десь посередині між двома крайнощами залежно від пріоритетів на дану мить та адекватності людей)

Погоджуюсь, зі співбесідами зрозуміліше, там діалог двох чи кількох людей. Пропонуєш варіанти рішень, мислиш. Онлайн кодинг стресово, але терпимо — якщо адекватний інтерв’юер і ти запропонував правильне рішення, але синтаксис «валиться з рук», то все буде норм, підкажуть)

Прочитав Вашу статтю за посиланням, дуже цікавий опис і думка, дякую!

Таки так, кілька вечорів посидів над завданням. Гадаю, що у них вже робочий проект і мало б бути все робоче і без мене)
ні, ми не підписували ніяких NDA.

Дякую за те, що поділились своїм баченням!