Теж мав досвід викладання, проте не менторство, а саме лекції на 100-200 людей. Доволі вільно викладав, відповідав на всі питання, були практичні вебінари. Чесно кажучи, доволі непогано. Якщо на вас не навішують мільйон додаткових завдань за безплатно, то можна мати дуже навіть пристойний прибуток, все як всюди — як домовитесь так і буде. Стало трошки скучно, бо курси були лише для мануальних тестувальників, до автоматизації навіть не дивились по програмі. А в проектній роботі все ж я автомейтер і вважаю основи треба викладати. Також було місцями забагато теорії, трохи мало практики згідно фідбеків студентів. Шось переробляти не було сенсу, мені за це не платили, не пропонували, а курси комерційні, не мої. Але погоджусь про те, що якщо всі умови співпраці вам зрозумілі і підходять , то дуже навіть гарний досвід, дійсно матеріал краще навіть для самого себе запамʼятовується по новому, на співбесідах можна краще себе почувати і взагалі трохи розвиватись. Якщо перспективний напрям, то завжди буде мотивація щось нове вчити, бо студенти можуть запитати про це та і самому хочеться йти в ногу з часом.

Но «так, мне сделали рейз, теперь мой голос в планировании ключевой»

Трошки не так. Мій голос завжди ключовий в плануванні грошей зароблених мною. Її голос ключовий в плануванні грошей зароблених нею. Суми не важливі. Решта собі домовляєтесь хто кого підтримує, хто не дотягує)) єдина формула при якій я як і будь-яка адекватна людина себе почуваю. Це навпаки якийсь дитячий садок відчитуватись за свої зароблені кошти, ніби це тобі на день народження подарували і мама забирає або навпаки ніби ти залежний від матері, яка дає тобі гроші. Особисті кордони і відповідальність за своє зароблене має бути, інакше нашо так взагалі жити? А поділите все вже в суді :)

Ты так говоришь пока больше женщины своей зарабатываешь :)

Абсолютно ні. Ви описуєте самозакоханих егоїстів. Нормальним чоловікам і жінкам навпаки суперово, коли партнер заробляє більше. Як мінімум це легше, що партнер самодостатній, як максимум це зручно на щось спільне скинутись. Чому мені має бути погано від того, що дружина заробляє більше за мене, якщо і я достатньо багато зароблятиму? Мені не буде потрібно коштів від неї, а їй тимпаче від мене. Тільки радий, що вона зможе всі покупки собі позволити, хай хоч все тратить, не я ж заробив це. Ну і взагалі завжди знайдеться той, хто заробляє більше за вас, якою психологічною проблемою є боятись цього?

открытость в финансовом плане внутри семьи — часть свободы

Відкритість != віддати всі свої особисті доступи іншій особистості.

А також мало випадків навкруги, коли партнер краде все і йде або ж не так давно був випадок в ЗМІ, що дружина переслала всі кошти з картки чоловіка у фонд притули, бо вони посварились) і не треба тут починати, що жертва сама винна, бо не побачила з ким одружується. Те ж саме стосується того, що і чоловік може забрати кошти у дружини. Також знаю випадок, коли абсолютно нормальний чоловік почати грати у всякі ігри в онлайн-казино. Ти ніколи не знаєш, що трапиться в житті двох людей, цілого життя може бути мало, щоб перелічити всі можливі випадки. І казати, що це не так- це по дитячому або банальний тролінг. В кожної особистості обовʼязково повинен бути шматок свободи, особистої інформації та потреб.

А що, якщо у декреті, то вона повинна рахувати чи думати скільки потратити буде не забагато? Хто заробляє більше, той і має мати право ключового голосу в плануванні, бо все одно йому вкладати у великі покупки типу квартири/машини/інвестиції тощо. Звісно попередньо проговорити, щоб сума була комфортна обом.
Це описаний ідеальний формат, якщо сума влаштовує обох. Обовʼязкова умова : повна оплата всіх питань зі здоровʼям окрім виділених коштів на буденність, якщо такі є, тоді всі почувають себе в безпеці.
І так, доступ до приватної інформації- це завжди порушення кордонів. Мені не комфортно було б, щоб дружині приходили сповіщення стосовно моїх покупок, а мені моніторити її покупки. Невже свободу взагалі не любите? Це як з соцмережами чи смартфоном. Партнер знає твої паролі, але ніхто нідокого не лазить

Компроміс — це коли обом сторонам погано)

А чому недовіра? Мені здається, що просто може хотітись мати повний особистий контроль над заробленими власною працею коштами. Це ніяк не знецінює довіру і не означає заборону ділитись коштами)

Історія не знає умовного способу. Всі ці речі — це лише ваші припущення та здогадки.

Якщо ми відстоюємо наші права бути ФОПом і платити 5% податку +ЄСВ, тоді які ще виплати повинні бути? Все згідно контракту, зазвичай — це 30 днів нотіс період і виплата за всі ці робочі дні. За відпуск я б так не чіплявся, у ФОПа немає відпуску. Йдіть у відпуск у нотіс період, якщо компанія не хоче платити (і має на це право). Кидків не повинно бути, додаткові бонуси чи співпраці- за бажанням сторін)

Але тут це виглядає як, що будуть ловити людей після комендантської години і не у відділок везти чи додому, а одразу в тцк.

До речі це вже роблять у Львові. ВЛК розміщені у деяких державних поліклініках вночі, працюють лікарі тієї ж поліклініки. Вже навіть був скандал, що чоловіка забрали на ВЛК, коли піймали в комендантьку годину, він «пройшов» ВЛК за ніч і зранку вже був у Рівне на полігоні. Не здавши аналізи, лише тести на гепатит. Його сім’я за це взялась, не знаю чи довели щось десь чи ні.

Тому мені виглядає, що цим законом лише узаконюють вже робочі механізми.

Погоджуюсь, тому я в своєму коментарі, враховуючи оренду, написав до 2к на всі базові щоденні потреби)

По факту 1-1.5к дійсно більш ніж достатньо на життя впродовж місяця на одну людину включно зі всіма доставками їжі + якийсь клінінг раз в місяць і т.д.
Зрозуміло, що в деякі місяці дні народження, собі щось купити типу смартфон новий, батькам щось треба тощо.
Але для базового абсолютно комфортного життя 1-1.5к вистачає у великому місті. Хіба оренда житла якась крута, ну нехай назбирається всі 2к. Але все одно далі ваша справа куди дівати решту 2-3к із озвучених сум в цьому коментарі)

Не знаю, може і інтроверти, проте думаю, що все ж ні. Коли в типового айтішника є дружина/дівчина, коло друзів, батьки/інші родичі, спілкування більш, ніж достатньо.
Більше того в людей можуть бути всілякі хоббі, волонтерства, інтереси, заняття спортом. Там теж всюди є спілкуванняі люди навколо.
А ще трохи часу на себе ігри/книги/особисті справи.
7-8 годин сну.
Куди там ще пхати «офісне спілкування»? Ні, ну за потреби чи специфіки проекту, можна їхати в офіс, ніякої трагедії тут не бачу. Проте, якщо говорити про комфорт, то тільки повний ремоут.

Якщо ви сидите багато вдома і вам треба робоча причина, щоб з нього вийти, то проблема явно не в роботі з дому))

Розумію, проте у деяких коментарях взагалі перейшли на тему донатити всі «вільні гроші» або чому ні або чому мало тощо. А також не у всіх багато друзів, не у всіх знайомі на фронті і не всі люблять кидати на невідомі збори. Тому вирішив додати коментар.

Так відповіли ж. Що взагалі таке «вільні гроші»? Коли сфера ІТ переживає скорочення і регрес (нехай поки і не значний), то люди бояться за себе, бо ніяка держава про них не попіклується. Закривають базові питання, закривають питання потреб сім’ї, батьків, «скидують під матрац певну суму», бо якшо звільнять і буде далі регрес, то не факт чи знайдеш роботу і матимеш що їсти наступні роки. А кордони закриті, тебе не випустять або виживай або в окоп. А ще люди бояться серйозно захворіти чи після мобілізації отримати поранення і не мати коштів на лікування. Я перші місяці вторгання донатив на прямий рахунок ЗСУ, потім великі фонди — Повернись живим та Притула, ситуативно Коло, коли є збори на ДОУ. Зараз у мене це теж не покладено на постійний конвеєр. На якісь збори кидаю, на якісь ні, близьким знайомим на фронті допомагаю нормально і залюбки. До речі, а ще не всі мають прямих друзів чи близьких на фронті, не всі особи сильно соціальні і можуть мати невелику інфобульбашку. Прямий фонд ЗСУ себе дискредитував через крадіжки, близьких на фронті може не бути, страх за себе і своє майбутнє може бути на фоні всіх подій як в країні так і в ІТ. А ще додайте багатьох, хто фінансує дітей, батьків, малозабезпечених найближчих родичів тощо. Мені мало віриться, що є хтось в ІТ, хто ніколи не донатив. Але цілком можу зрозуміти тих, хто робить це не постійно і не на всі «вільні гроші».

Та все дуже просто. Далі йде зупинка в розвитку.
Люди або залишаються на цьому ж рівні роками або обирають два шляхи розвитку, які можуть перетинатись з часом взалежності від вподобань і схильностей людини.

1. Більш гуманітарний шлях. Людина все більше вникає власне у розвиток продукту, бізнес-аналіз, комунікаціїю зі стейкхолдерами, менеджмент, лідання, скрам-мастеринг тощо. І відповідний розвиток BA-> Product Owner / Scrum Master/ Management.
2. Більш технічний. Людина вивчає якусь мову програмування із найбільш поширених для автоматизації та власне автоматизацію і росте як автомейтер чи дженерал куей. У програмуванні ніколи не заскучаєш і все не вивчиш. Як наслідок цілиться стати солідним Senior QA / AQA / QA Lead. При бажаннні з часом теж перейде у менеджмент або буде вдосконалювати свою експертизу як технічого спеціаліста.

Третього не дано. Третє — це вічні мідли мануальщики, де можна сидіти роками на медіанній 1.5-2.5к зп, якщо повезе. Працював з лідами, які нічого не розуміли у автоматизації і мені такий підхід не сподобався, коли не технічний лід каже, що буде ре’вювати код, що зробили автомейтери або просто не може сфорулювати завдання чи оцінити скоуп робіт з менеджентом тощо. Працював з класними мануальними лідами, але в них або був досвід в минулому у автоматизації або вони вже поєднували роль бізнес-аналітика або поєднували роль і здавали якісь сертифікації по скрам-мастерингу.
Все все одно зводиться до двох шляхів розвитку кар’єри. Знаю особисто кількох амбітних людей, які досягнули кар’єрного успіху обираючи як перший так і другий варіант.
Тому я повністю погоджуюсь, що для чисто суто мануального тестування вистачає максимум 3 роки кар’єри, далі в ідеалі потрібно обирати шлях розвитку, бо рано чи пізно все одно до цього будуть рухатись. Хто не погоджується, то він на даному етапі нічого не хоче вивчати і розвивати кар’єру, і відкидає від себе такі думки, що не є погано, кожен сам собі обирає, що йому потрібно. Інший варіант, що можливо вже виконує частину обов’язків певного проксі а-ля бізнес аналітика на проекті із навішеними тасками по цьому. Або ж в особистих розмовах більшість мануальних куеїв, які вже мають 3+ роки досвіду, ділились своїм невиконаними бажаннями стати автомейтерами. Бо пробували і не вдалось в силу складності або не було часу і ще планують спробувати.

Злітав на вихідні лоукостом з дівчиною в Дюсельдорф, там квитки по 9.99 євро були. Хотів давніше, але в батьків на таке просити гроші якось було соромно)

Звісно, навіть компанію міняв зі своєї ініціативи.
Також було цікаво спробувати повикладати і цим теж займався більше, ніж пів року.
Робота складає третину життя, роботу треба робити добре та і впринципі цікаво (інакше навіщо та робота).

p.s. родич вчитель — як раз 20 000 на папері.
Нічого рока-майка-фон там нема....

є, середньостатистичний по Україні так не має на жаль.

Відпустка 58 днів, поспілкуйтесь з вчителіми про їх роботу... Може розкажуть....

Спілкуюсь, дякую) З їхніх слів, все подобається, зі всім можна працювати і є для кого, окрім зп.

Маємо.
1. Умовний ІТшник з платнею $2000 (2000*36=72 000UAH)
2. Умовний найманий працівник (вчитель наприклад) з платнею, нехай 20 000 UAH

Ви взяли некваліфікованого/неамбітного/не критичний напрям/малодосвідченого айтішника і вчителя рокстар.

Середеньостатистичний айтішник згідно того ж доу — це десь 3000 доларів.
Викладач вищої категорії, зі званням методист та великим стажем роботи із класним керівництвом, платою за гуртки та кабінет, повною ставкою має ~15 000 гривень. Інформація від таких же вчителів у родині, які працюють у державних школах та училищах.
Ну нехай, має більше ставки і десь платять більше і буде всі 20 000, але це вже до порівняння йде з айтішником з плюс-мінус схожими досненнями у своїй сфері. А такий айтішник буде мати 5000 доларів і вище.

5000*38*5/100 = 9 500 UAH
Додаємо ЕСВ 1 500 UAH (заокруглено)

Також у викладача відпуск близько 58 днів (Зокрема влітку з 1 липня по 20-ті числа серпня), у ФОПа він не прописаний ніде і може не бути, компанія як бонус може оплатити не робочі дні. Лікарняні у викладача є, у ФОП немає. ФОП немає від компанії робочого місця, графіку тощо. Абсолютно різні соцпакети і все ще айтішник платить більше податку.

З того що я бачив і в більш мирний докризовий час більшість сиділи рівно на одному місці в одній компаній роками. Особливо, якшо це велика компанія типу ЕПАМа, то завжди простіше там далі працювати, особливо через страх змін та страх співбесід впринципі як я чув від колег + мотивують ще тим, що десь за 7-8 років кар’єри вони все одно будуть на плюс-мінус тому самому фінансовому рівні як і колеги, які часто міняють компанію. Просто завжди більш помітно активну меншість як в житті у будь-якій сфері так і на доу/лінкедін/джин тощо.
Але назагал погоджуюсь, що зараз компаніям простіше замінити.
І так, думаю, що ринок ще не на дні, ще будемо трішки нижче так точно.