Я в 2022 в Новому зорі зробив собі корекцію з «фемто ласік». Там же від лікарів дізнався, що вперше апарат для «ласік» в Україні з’явився в Запоріжжі, в 2016. Потім я переїхав до Іспанії і виявилось, що «ласік» — це древня технологія, яку використовували з 1996 і десь по початок десятих, і в більшості західноєвропейських клінік уже давно від цього відмовились.
Цікаві у вас рейтинги, якщо в топ потрапляють люди, які уже 3 роки не публікувалисьтам мають H-index 6.
Банк — так. Дію — ні. В Дії навіть реєстрації немає. Якось запам’яталась ситуація, коли людям без ІПН підтягувало десятки сотень інших ІПН-ів таких же людей без ІПН. Що тільки підтверджує мої слова про те, що Дія — це прохідний двір до всіх твоїх (і не тільки) даних. Навчився підробляти сесію і маєш доступ до всього.
Я б хотів, щоб у мене не було примусово створеного аккаунту в Дії. Чи щоб хоч була авторизація в аккаунт через сканування нфц чипу на ID карті чи біопаспорті, як це зроблено в деяких додатках в Іспанії та Великобританії. Але для наших діджиталізаторів з досвідом роботи в смм — це занадто високі матерії.
Це все дуже круто, якби не одне «але». Дія — це буквально прохідний двір до усіх інших реєстрів, який існує для кожного громадянина без його прямої згоди. Тобто береш будь-яку бабулю з умовного нижнєзадрочинська, в якої є банківська картка, яка про ту дію ніколи і не чула. Логінишся з її карткою в банківський додаток, а потім в дію і отримуєш доступ зрязу до всього — паспорт, іпн і тд і тп.
А продають це все наші любі діджиталізатори так, наче ця дія це перший і кращий додаток типу «держава в смартфоні» в світі. При тому, що навіть в таких бюрократичних країнах а-ля Іспанія рівень цифрових державних послуг на 2 голови вище, ніж в Дії.
Не тільки держслужбовці, а ще й куча всяких підсосів, як ті що в цій «статті», які будуть піддакувати хазяїну-барину в надії, що колись пустять до кормушки
пан хведорів закінчив факультет соціології, а до того, як правильні люди від зеленої кодли витягли його наверх, працював смм-щиком. Отакі у нас діджиталізатори. Бля, та скажи комусь, то розсміються в лице
Все те бульварне хрючево на воєнну тему, що зараз засирає полиці українських книжкових магазинів, навіть не доходить до сусідньої Польщі. Тільки якщо прямою доставкою або спеціалізованими інста-магазинчиками. За останні півроку був в в багатьох книжних Барселони, Мадрида та Лондона і ще не бачив укр книг.
там усі читають романи про війну в Україні
В Західній Європі більшості тупо пофіг на це. Вони чули, що десь там війна, на цьому все.
Так, я знайшов дещо схоже тут: worldpopulationreview.com/...-read-per-year-by-country
Правда там мова йде про 5 книг в середньому, що, скоріше за все, велике перебільшення.
Україна на периферії Європи по кількості прочитаних книг на людину на рік. Тому тут нічого дивного.
Я от просто заради інтересу переглянув типу топові книги з 1975 року по сьогодні і не знайшов там взагалі нічого, щоб чіпляло, чи взагалі, щоб хоч якось протиставлялось літературі за попередні 50 років (25 — 75), чи щоб просто було на слуху (крім одної книги, яку екранізували серіалом). IMO, перша половина минулого століття була піком для художньої літератури в плані якості + точкові публікації в наступні
Адаптована — це піца/болоньєзе/карбонара? Я піцу взагалі не люблю. Хоча в Італії піца ще терпима, як на мене. А от всякі смачні пасти, перші страви чи солодощі, то це або в Італії або в профільних ресторанах, де чек буде ойойой.
Пам’ятаю один раз були в євротурі вкінці ковіду, коли китайців ще не випускали. Відень, Гальштат, озеро Блед, Любляна, Венеція — все практично з пустими вулицями. Як же було круто.
Північ набагато розвинутіша за південь. Там вся промисловість, бізнес, наука і тд. Ще там неймовірна природа. Туристом там класно. Жити на постійній основі — ні.
Німецька та австрійська їжа недарма вважається однією з найгірших в Європі, а ви росказуєте, що в Венеції погана? Оце лол. Декілька раз був в Венеції і там їжа неймовірна. Що-що, а з італійською кухнею в усьому світі може потягатись тільки французька.
Авжеж, я говорю за нормальні кафе/ресторани, а не всякі барижні чи заригіна стенди з фастфуд хрючевом. Що цікаво, то в Венеції навіть є просто кав’ярні з Мішленовськими зірками.
Журналістики в Україні ніколи не було, немає і не буде.
Просто цікаво, скільки книг в рік ви читаєте?
І, так, якщо для вас топові фільми — цей якийсь заоверхайпляний кал типу LOTR чи ГП, то тоді це ви не бачили нормальних книг. Дійсно, раз-два в рік виходить достойний фільм, який базується на книзі, але це просто капля в морі в порівнянні з тим, скільки всякого сміття публікується взагалі.
Правда екранізації книг проходять через жорсткий film adaptation процес і часто від книги там залишається одна тільки назва. Наприклад, «Я — легенда» Річарда Метісона. Колись так сподобався фільм (на тверду 6-7/10), що я кинувся читати книгу, а це виявилось звичайне хрючево на 2/10 в кращому випадку. Буває і зворотна ситуація, коли по середній книжці знімають абсолютно ніякий фільм а-ля фінчеровська (мужик видихався ще на Соціальній мережі) екранізація The Girl with the Dragon Tattoo.
Абсолютно ідіотська автокорекція. Часто замусть пробілу ставить точку, чи «м» замість «н». Довго думав, що це у мене пальці такі великі (ні, насправді), а потім надибав топік на редіті, де люди також жаліються на це. Плюс на самій клавіатурі кнопки дуже маленькі і між ними значні відступи.
imo, 99% всієї художки — це лютий брєд, який не тільки нічому не научить, а ще й зробить гірше, ніж було до того.
ну й типу більшість людей після школи можуть прочитати
Клавіатуру так і не пофіксили. З усих косяків та кривизни, що є в iOS, яблучна віртуальна клавіатура, напевно, їх найбільший фейл.
Лол, і зразу полізли в якусь букіністичну лавку, де продається всякий радянський мотлох, який ніколи не видався і не буде видаватись українською. Це ще якби вони ходили вичищали Альпіну (сучасні видання, які повним ходом і зараз продаються), але ж ні. Я сам на Петровкі в22-23 купив десятка 2 книжок, які українською нереально знайти, наприклад, як збірки творів Гельвеція, Гегеля, Руссо, Монтескьо і тд.