програмування то умовно не рокет сайенс, навіть досить певно можна сказати що коли то треба науковці (принаймні ті хто займаються точними науками) зазвичай доволі легко переключаються і пишуть під свої задачі потрібний їм софт

Тільки часом вперто без сорсконтрола... й навіть з якщо з сорсконтролом, то в своїх «ноутбуках» (насправді json-ки в які упаковано і код і «результати») які фігово мерджаться...
навчити тих «учених» трюкам з # %% прямо в *.py файлі ще якось можна, але pyproject.toml чи хоча б requirements.txt для багатьох нездоланні «принципово»...

(звісно, є й винятки, й я погоджуся що грані професій дуже розмиті й часом «притягнуті за вуха», але для того, щоб видавати адекватні результати, ще треба бажання людини, а не лише посада/професія... й тому для багатьох все закінчується на «ета ми нє прахаділі, ета нам нє задавалі»)

Це журанлісти хочуть і ШІ дисиденти.

нє нє, цього хочемо саме «ми», написати таку програму/систему/рішення, щоб «нічого не робити й отримувати бабки, бо система все робить сама», але так щоб така програма/система/рішення було «тільки в нас»...

... й ця «таска» (що її людина придумує сама собі) вона виглядає поправді цікавою, «величною», «достойною», «універсальною», «розвиваючою» й «вирішенням всіх проблем»,
...й насправді, таке явище придумування «достойних тасок» існувало завжди, ще задовго до появи AI...

А ще тоді така придумана «таска» класно виглядатиме в резюме! Замість нудно длубати якесь домейн специфічне нецікаве гівнеце, що застосовне лише на цьому єдиному унікальному проекті («унікальному» в поганому сенсі того слова: що ніколи не повториться, й той досвід з «доменної області» цього замовника насправді нікому більше крім того замовника непотрібен)...

Одна з задач керівника — «вичислити», коли підлеглий «хріностраждає» над такою «таскою» забагато часу, особливо, коли замість вирішувати проблеми замовника той підлеглий власне в робочий час пише «свій фреймворк» або щось типу того... (звісно, в певних виняткових випадках то може бути щось цікаве/юзабельне, але по більшості винайдені «велосипеди» — несапортаємо й недокументоване сміття, яке ніхто не розуміє, окрім автора, що вирішує надумані проблеми, які не мають нічого спільного з реальними потребами замовника)

Так ніхто ексклюзивно про кодинг і не говорить...

в статті прямим текстом говорить «Він стверджує, що інженери в Anthropic вже майже не пишуть код, а лише редагують згенерований»

...Говорять про роботу розробників а не кодинг, де кодинг лише невелика частина.

Зрозуміти проект, модуль, функціонал, домен в якому ти не працюєш фулл тайм — чат з ШІ агентами.
Намагатися оцінити об’єм роботи, щоб заімплементити якусь фічу чи хотілки продуктів / клієнтів — чат з ШІ агентами.

Для всього «зрозуміти», «оцінити», справді «чат з ШІ агентами» — чудове прискорення, але малоймовірно «щоб модель виконувала більшість, а може й увесь обсяг роботи» автономно (а цього власне «ми» насправді й хочемо досягти, ага!... ШІ цього робити не може й не зможе! хоча то і є насправді якраз та робота, що її «розробники» й хотіли б уникнути, перекласти на ШІ, ага, й парадокс саме в тому що ті доменні знання, які єдине цінне для замовника, в цьому «розробники» ненавидять розбиратися з проблемами/хотілками/капризами замовника просиджуючи на мітінгах й систематизувати, хоча саме то і є найбільш есеншал частина «роботи», без цього подальше «вкоджування» не має змісту)

Пошук і фікс багів — ШІ агенти.

Головна перевага ШІ — його можна заставляти переробляти й переписувати скільки завгодно, й ШІ не образиться, не піде «в запой» й не пожаліється ще вищому начальству що до нього «придираються»... втім автоматизовані тести не звільнили всіх ручних тестувальників, автоматизоване написання автоматизованих тестів все одно не буде автономним...

Код ревью — ШІ агенти.

Звичайно, причому регулярно/контіньюз/неперервно в процесі розробки, а не в кінці перед мерджем великої фічі, коли вже пізно щось змінювати. Якщо рів’ювер співпрацює з «кодером» одразу, тільки тоді це й має якийсь ефект (але то забирає задофіга часу на відполікання рів’ювера постійним «дьорганням»), а якщо рів’ювити лише в кінці коли «фіча готова», то вже буває запізно щось змінювати суттєве, й тоді рів’юверу або забити й схалтурити, проігнорувавши справді суттєві недоліки «зарубати» з «переробляти все», або ж дочепитися до «косметики» (то саме робиться також і тоді, коли «кодером» все було зроблено класно, й рів’юверу, насправді, нема до чого дочепитися чи він й не здатен/не має часу знайти суттєві недоліки, але має «синдром вахтера»))

І це прямий зекономлений час...

так, тому ряди «розробників» скоротяться, а чисто «кодери» (хто «вкоджує» таску за повністю визначним досконалим описом) взагалі зникнуть (такі «кодери» насправді й зараз вже непотрібні!)... але повністю модель не замінить людей ну ніяк.

А вот якби добре початився з ШІ агентами перед роботою, можливо б і не починав і зекономив тиждень часу.

Не знаю, нашазі ШІ також цілком собі може заходити в глухий кут з своїми «рефокторінгами» й навіть заводити людей в глухий кут своїми порадами (на щастя гіт дозволяє все відкотити)). Чи покращиться ситуація за 6-12 місяців? Так покращиться! Але людей то не виключить.

Іншими словами поточний ШІ та його юзкейси — «не бульбашка», а от так зване «AGI» (той «святий грааль», на який і далі «розводять інвесторів на бабки») — найімовірніше бульбашка!

Перше що треба визнати, що «робота» вже й так давно полягає не в «кодінгу», й вообще ніразу не в «алгоритмічних скілах» (вкоджування готового «алгоритму» чи то з пам’яті, чи то за підказкою wiki чи АІ — однаково тупа «обезьянья задачка», хоча й розуміти алгоритми та їх межі застосування треба).

Робота полягає власне в тому, щоб зрозуміти «а що ж треба зробити?», й просто «кодери» вони й так вже давно непотрібні. Потрібні ті, хто вміє «тягти таски самостійно» розпізнаючи тонкі грані між суттєвим й «не дуже», й з одного боку не з@й*буючи керівництво на кожен «пчих», а з іншого боку вміти розпізнати момент, коли таки треба розпитати керівництво/замовника, щоб прийняти правильне (адекватне ситуації) рішення, а не додумувати своє... Й тоді вже під то підбираюся й алгоритми й засоби...

Й ось тут в тій власне роботі ніякий «ШІ» не допоможе ніяк.

інфраструктура для транспайлінгу

то не лише про TS а й JS в JS також досі транспайлять...

... ну а взагалі, моя така надія, що «вебасемблі прийде, порядок наведе»))

тут не лише щодо тонких психологічних матерій, й не лише в плані «не боятися задавати недоречні/незручні/дурні питання», а й в плані відрізнити, умовно «дурні» питання від «недурних»...

це також й та ж проблема, що й з «хто скаже що король — голий?»,
або про те, чи справді треба «вірити» для того, щоб «святити паски»...
...
а ще помилки прогнозування в умовах невизначеності... такі допускаються як в малих, так й в дуже великих проектах (власне й те, що бачимо в світі, яскравий приклад того, що всі «прогнози» — до ср@ки)
...

Цифри не складаються, аргументи слабкі, а ризики очевидні

якщо всі це розуміють й то так «очевидно», то сумнів «може й справді так і задумано?» закономірний ))

тобто часом це «нормальна ситуація» з розряду «так і має бути», а часом й «біда, печаль»,
й в людини повинні існувати «контакти» з якими можна з’ясувати про яку гру йдеться й зрозуміти чи то «гра» чи справді прой*б...

нє нє, дарт так би й залишився метрвонародженим «викиднем», якби його не придумали запхати в флаттер...
а на місце жабаскріпта — тайпскріпт!!!

«нема такої підлости і ницости, на яку б не пішли автори GCC і Clang заради чергових 2% покращення в нікому не потрібному синтетичному тесті». Бо вони за такі показники отримують гранти.

+100500, але що «C++» що «няшна С-шечка», обоє страждають «стрікт аліазінгом» майже однаково... (ну в Сшечці ще restrict є... а тим, хто в С++ зробив доступ до «нетого» мембера юніона «андефайнед біхевіор» — взагалі треба руки повиривати... й std::bit_cast — лише костиль довкола того)

я й в фарі такої фішки не юзаю, втім «на смак й колір фломастери різні»...

той же мц в моєму варіанті, то скорше виняток, ніж правило, бо «справжні гуру» — тільки консоль, без всяких обгорток...
а мені саме мц — саме то))

как-то с клавой немного странно работал

бо консолька — ансі ескейпи й ESC то початок такої послідовності, й це, насправді дуже круто, можна писати різними кольорами прямо через stdout без всяких лєвих АПІшок (в вінді така «фішка» з’явилася лише нещодавно)

...насправді пишуть з лєвими АПІшками, всякі ncurses — г@влоліби, що поюзали прості слова, з якими клешаться ідентифікатори інших ліб й власної програми... насправді «лучі поноса» за решту «простих слів» open, close, read, write в «глобальному неймспейсі»... коротше я ніразу не фанат таких «рішень», хоча й чудово розумію «історичне походження», але ніразу не вважаю то класним...

так що неймінг Вінди тут круче... не зовсім, бо мембер класу з назвою CreateProcess — граблі, адже в глобальному неймспеймі то макрос, який CreateProcessW/CreateProcessA (з доюнікодівських часів) ну й віндові хедери (навіть якщо з «лін анд мін») теж сруть макросами/простими словами WORD, THIS, Yield, small і тд... й вони часом тихенько підгаджують підміняючи імена ідентифікаторів

не так четко и резво, как тот же фар

а ось цього я й не помітив, якщо локально, а не SSH консоль))

Встроенніе редактор и вьювер там очень не очень,

так MCEdit то й є копія «нортонівського» (з такими ж бідними функціями)... а от те, що зараз по дефолту доляпляють nano — ото вже сумно (так, нано — круче, але мені вчити шорткати влом)...
Та й не є той редактор «для роботи», він щоб підправити щось швиденько в конфігах...

проблемі с консолью (хотя казалось бі), если правильно помню,

ем... та нє, Ctrl+O робе «як в нортоні»... чи мова про щось інше?
те що ESC треба натискати двічі, то «багофіча» Лінухової консольки (сприймається як початок ANSI кода, але й тут є «костиль» з таймаутом, тільки нашаштовувати його на кожній машині — влом)

то нет шорткатов на фолдері, неудобная раскладка шоркатов в целом (но тут уже 100% дело привічки)

ем... отут я зовсім загубив ниточку... які шорткати? всі підказки F1-F10 прямим текстом внизу, відкрити фолдер в іншій вкладці Alt+O теж робе...

Бред і брехня, он українці в Польщі працюють в більшості там де не хочуть працювати поляки, і так було вже давно і так воно і зараз є.
Так само поляки їдуть кудись в Німеччину чи США робити те що не хочуть місцеві.

це все, з одного боку через певні механізми «примусу», що заганяють людей в певні рамки... й образ створений «заробітчанами» насправді не всім полякам довподоби (моя порада: в Польщі з поляками краще розмовляти... англійською!)

... поляки кличуть працювати людей і з Мексики й з Південної Америки, бо «навіть українці» не хочуть робити деяку роботу (варто було б почитати польські соцмережі про автомобілі та спосіб життя деяких з «панаєхавших» українців, про «спєрдалай до України», про «забуйцив» й решта штук)...

Хочуть, але перехочуть. Це так працює.

не перехочуть, навіть якщо для них запровадити «кабальні умови» в стилі «не хочеш чистити туалети — депортація», вони все одно віднайдуть способи цього уникнути.

А хто не віднайде сам, то тим допоможуть правозахисники... й решта симпатиків, яких знайдеться... (а ще продажні чиновники)

та й що, невже ми в Україні будемо «такі злі» (й такі послідовні) що виженемо людей за небажання бути прибиральниками? та ну... таке точно не прокатить...

в містах дичини «не менше»))
та й треба ще довизначити, що таке «село»?

приміські села вже давно не є «класичними» селами «людей що обробляють землю й живуть тільки з того»... Й жити в такому «селі» особнячків та вілл насправді офігенно))

дачні селища «селами» ніколи й не були (й змінилися до ще більшої невпізнанності, бо типові «дачки», що їх будували «іграшковими хатками», аби вписатися в тодішні совкові лімітейшени вже давно перебудовано, або й поруйновано невідомими «биками», щоб примусити дачників віддати землю)

«дальші» села також бувають доволі різні... бо люди їздили по заробітках, тай свої хати переробили «по модному», вже в деякий й вікна з дерева — рідкість...
_____________

а ще образ «класичного» села, то він, насправді прекрасний...
погугліть фотки Наталки Оксенюк або Сергія Палька- то прекрасний світ якраз отих хаток з дерев’яними вікнами, що ще вціліли))

невеликі міста/містечка (Шептицький, Сокаль, Городок, Буськ, Золочів) — чудові своїм антуражем й спокоєм))

це така собі «норма» в селі

там є й інші «норми» у вигляді припахати більш шарящих родичів нахаляву ремонтувати криші, класти печі і тд...

тому майстри на заробітки їдуть «кудись», або хоча б в сусідні села, але тільки не в своєму селі...

але, в загальному, в приміських селах вже ті «народні традиції» остаточно повідпадали...
втім як й «іграшкові хатки» вже переважно позникали, хоча саме вони були «колоритом»...

втім, й в містах все обговорять, хто до себе «бл*дей» водить, а особливо хто дискотеки влаштовує))

віглядит

нє нє, так «не катить»,
то якась «вкусовщина»,

а треба «об’єктивні критерії» в стилі «от я регулярно роблю в фарі таке дуже потрібне для всіх діло, а в мц — не сапортиться»

после ос/2 варп

не бачив/не досліджував, тому ніц не скажу...
(а от за Windows3.1 посидіти встиг))

мені насьогодні найзручніше

на колір та смак всі фломастери різні))

на мій смак XFCE (в інтерпретації MX Linux) — саме то))

кожен Gnome 2/3/4 можна навіть розглядати як окремі фреймворки зі своєю ідеєю та баченням якто має бути

тому незгодні з тими «пакращеннями» придумали (вірніше продовжили) MATE desktop))

й те, що можна «забити» на прийняті «пакращення» й зробити «по своєму», це прекрасно :)

по сравнению с чем? с дос навигатором? Рука устанет писать
с фаром?

з нортон командером))
й не «всіх» фіч, а лише тих, які «допікають», те, що «свербить»

но зачем? ©

Халява, працює на старому залізі, без «свистілок й перділок», не треба онлайн акаунта, апдейти коли хочу я, а не коли йому захотілося...

В винде надо работать как с виндой, в линухе как с линухом.

нє нє, в будь чому треба працювати так як зручно))

кажу ж Вінда й Лінухи... маже однакові))
навіть моя теща не бачить різниці (ну майже), отже одне замість другого всюди катить...
(звісно, я тут в однову з топіків вже розписував «чому fork — г@вно», але теща цього не помітить))

Тоже не совсем так

Все так, ігноруємо деталі))
а якщо щось дуже допікає, то прошу озвучити (про принтери ми вже обговорили достатньо, що це?))

так то все ОС «приблизительно одни и те же, детали можно игнорировать»

саме так, тисну руку, і я про те саме))
після Windows95 нічого «визначного» не винайшли...
всі «оболонки» — майже «на ту ж тему»...
ну якщо не вважати збочених «тайлінг віндов менеджери» (тих, що «на швидку роботу з клавою, скорше ніж з мишкою», бла-бла-бла, мені влом вчити ті клавіші)), чи інтерфейси типу «метро» або то що бачимо на мобілках...
Навіть Gnome 3 недалеко «втік», ну й ніразу не є аж таким ступором (він гавно не за то, що виглядає «нестандартно», а за то, що калькулятор важить 200мб зі старту!)

отнюдь нет
МС даже не волков, а жалкое кривое подражание. но опять таки — лучше чем ничего, без него совсем грустно

список фіч, яких бракує в студію))

Для єтого нужно использовать дос+ винду, а не натягивать винду на глобус.

вінда на глобус натягується чудесно, бо всі мови програмування одракові я не бачу різниці *.bat/*.cmd vs умовного bash (bash — круче, але, насправді, там де він «круче», краще юзати Пайтон, а не г@внотулу павершелл, хоча визнаю ідея «структурованості» аутпутів доволі цікаво, вле все ж Пайтон — наше всьо))

А юзер експірієнс в усіх бравзерах й VSCode — однаковий))
Й навіть графічні «файлменеджери» — приблизно ті самі, деталі можна ігнорувати))

ем... гітхаб дозволяє робити сторіночки на халяву, й так, щоб їх одразу було видно як username.github.io

а оце от все з зіпкою на гугльдрайві, то якесь знущання, нема бажання навіть дивитися...