Якщо не можеш виїхати — то просто смерд Володька.

27k із 1.6m — це менше 2%. При тому, що виросли вони в рази за останні роки. Я не розумію цієї паніки.

Будуть. Але вже не вони, а хтось інший. Фейсбук всьо.

ШІ буде писати на ДОУ і сратися в твіттері. Працювати доведеться людям.

Блін, чувак...

перщі свядчив послугі

— я не придовбуюсь до орфографії, а просто намагаюсь зрозуміти, що тут написано...

Бекенд сучасного геймдева — це на 90% веб, з яким ви вже і так працюєте (а якщо це щось браузерне, то й на всі 100). Я так колись два роки пропрацював в геймдеві, не відчувши особливої різниці із не-геймдевом. Власне, різниця була в тому, що мої колеги виглядали трішки дивно. Наприклад, була дівчина, яка одягалась як Сейлор Мун, хоча її фігура цьому жодним чином не сприяла. А ще була одна колега, яка офіційно поміняла в паспорті ім’я на Аска (привіт, Євангеліон)... Ну, весело було, хоч і не довго, поки компанія не збанкрутувала. Я власне про що: зайти в цю предметну область ви можете вже зараз. Інша справа, подумайте, чи дійсно воно вам так треба.

Журналісткеси і психологиці.

Що мене найбільше цікавить у всіх цих звільненнях — так це їх рандомність і повна незалежність від перформасу. Знаєте, що це значить? Всі ті перформанс ревью, що ми з вами щопівроку проходимо — це фейк і карго-культ. Маючи всю інформацію про робітника, компанія не може достеменно сказати, чи знаходиться робітник в тих самих 20% закону Парето, чи ні. І рвати собі ср@ку задля гарного рев’ю сенсу немає. Власне, всі ці казки про «кар’єру» в окремо взятій компанії — це маячня, і найбільш виправданою виглядає стратегія помірного job hoping, раз на 1-2 роки, з отриманням всіх опціонів і бонусів. Залишатися більше 3х років в компанії — програшна позиція

„Он сказал, что справа...” pbs.twimg.com/...​media/FV8m-ZlXoAMA-1K.jpg

А ещё у власти социалисты, которые любят раскулачивать средний класс :)

А где не социалисты? По-моему, это про вообще любую европейскую страну сказать можно.

И правда зря.

Чувак, давай ти не будеш робити з мене дурня? «Айті американці» (цікавий термін, блін) отримують від 60к в якомусь Канзасі і до безкінечності в Каліфорнії. Але навіть для К. 250 це не медіана. Повно народу, що сидить на 130-200к. в конторах, що не входять в той фаанг. І в такому випадку вони не те щоб як сир в маслі катаються. З орендою в Каліфорнії (а про купівлю житла там мови не йде взагалі) там треба працювати обом партнерам і реально думати, як відкласти гроші на навчання дітей.
Ну і про ці 250к (які не дають всім і одразу, і це, мабуть той самий «четвертий квартиль»), ви ж в курсі, що з них відсотків 40 це RSU або якісь virtual shares, якщо компанія непублічна. За які отак просто в магазин не сходиш. Спочатку треба їх отримати по вестінгу, відпрацювавши мінімум рік, а потім продати, заплативши податки. Може, доречі, пощастить, і ціна виросте. А може і ні. От реально, там не так все просто.

Нет. Но я в курсе, что шведы (фины, да вообще скандинавы) занимались социальным дистанцированием задолго до того, как это стало мейнстримом.

Американці різко перестають реготати, коли їм розповідаєш про безкоштовну вищу освіту. Реально сидять на тому ж реддіті чуваки, і рахують, скільки їм потрібно вже сьогодні в місяць відкладати, щоб вивчити двох дітей, яким зараз по п’ять років. Не в Гарварді, доречі. А так, в посередньому ВУЗі.

С одной стороны я вас понимаю. Вся эта пандемия надоела даже социопатам. Вы не поверите, но даже нас некоторые ограничения напрягают. С другой стороны я не могу нарадоваться тем изменениям, которые стали нормой с приходом COVID. Возможность работы из дома — это прекрасно. Социальное дистанцирование... Я понимаю, что есть люди, которым в кайф общение, обнимашки, митапы, вот это все. Но помните анекдот про чувака, который отлично провел время, потому что не пошёл на вечеринку? Вот это про меня. И меня реально этим гнобили — ну типа чего ты такой необщительный? Менеджер, зараза, допекал — а давайте все после работы все вместе куда-то пойдём и пообщаемся? А почему ты чуваку написал письмо, ты же мог с ним просто поговорить на кухне? Ахаха! Не мог, социальная дистанция. И после работы я буду проводить время с семьёй, а не с менеджерами. То, что раньше считалось едва ли асоциальным поведением стало одним из вариантов нормы. А надеюсь, останется и дальше.
Ну, ещё онлайн понемногу проникает даже в немецкую бюрократию. Не везде, к сожалению, но видно, что ребята стараются.
Пожалуй, чего мне действительно не хватает, так это общения с родственниками. Но, опять же, это решаемо, и пару раз в год мы катаемся друг к другу.

Андрію, а ви пробували? Просто цікаво.

Гарна картинка з гнилою серединою.

— мені важко уявити компанію рівня Букінгу, в якій було б по іншому. Вже сам той факт, що компанії доросла до міжнародної корпорації натякає на те, що там не панькаються. Ні з робітниками, ні з конкурентами.

Вот, кстати, да. До сих пор не понимаю, почему посольства Украины в странах вроде Бангладеш или Индии (без обид, просто с меньшим ВВП на челрвека) не ломятся от заявок на рабочую визу в Украину?

Профдеформація програміста — це вважати, що будь-яку проблему можна вирішити, створивши тему на форумі (запустивши веб-сайт, написавши програму). Мабуть, це було б смішно, але не цього разу.