Я там навчався в університеті. Із цим містом пов’язано багато приємних спогадів, та всі найближчі люди у мене звідти.
У моєї знайомої двічі забирали телефон неподалік. Востаннє в 2016-му році, серед білого дня, неподалік від Цирку, на Металургів. Двоє молодиків, ні з того, ні з сього. Мого одногрупника на Зарічному ледве не побили нізащо, допомогли дива дипломатії. Буквально вчора на 95-му якийсь дивак ходив і розмахував ножем, нібито «стріляючи сигарети».

В мене немає ніяких питань до міста, лише до певної частини його населення. Там дуже багато гарних людей, але несправедливо мало місць, де ти дійсно почуваєш себе в безпеці — найбільш цивілізовані вулиці.

Я не знаю, що ви хочете щоб я вам сказав. Діло виключно ваше.

Зневагою я назвав вислови типу «тюрма», «в’язниця», «пытки», і так далі

В іншому — я з вами повністю згоден і про донати, і про бидло (це ви ще в Кривому Розі не були), і про життя як кошмар.
Висловлювати незадоволення потрібно, бо то є найголовніший механізм змін, принаймні у власному світосприйнятті

Ох і накинулись на мене, чесне слово.
Ні, це все через те, що в України завжди було дуже шкурне керівництво. Але щось це нікого не зупиняло від життя. Конкретно «через війну» я сказав про відпустку і свободу пересування.

Маю надію, що свою молодість ви все ж таки прожили гарно. Та і другу молодість теж :-) А вже скоро третя

Як хочете

Тобто я ще й винний тепер в чомусь?)

Тепер цього немає не через жахливу владу, а через жахливу війну, і я дивуюсь як цього можна не розуміти. І вся моя думка просто про те, що факт зовнішнього впливу в один момент змусив усіх забути, що в Україні можна досягти і машин, і відпусток, і так далі. А тут бах і різко в’язниця, і ледве не зневага до усього українського.

Дякую за компліменти про джуніора, але то не ваша справа, що в мене є і чого немає.
Коли я востаннє перевіряв, ДОУ не підпорядковувалося ДМС, і фото кожні 20 років змінювати не треба.

Однак я розумію, коли людям важко і боляче від втрат внутрішньої свободи та капіталу, і я чесно не бажав би цього жодній людині, просто риторика на кшталт «всьо пропало» створює тільки паніку і все.

Я на особистості переходити не закликав.

Моя не думка не в тому, що прибуток вище середнього має бути розкулачений. Моя думка в тому, що зараз всім дуже складно, і величезній кількості людей набагато складніше, ніж «розкулаченим» на більший відсоток «освідченим» людям. Я не прихильник рішення влади, однак я не вважаю, що це спроба хитрих банкірів забрати більше грошей. Державі дуже скрутно і державна економіка має якось виживати. Просто доки все круто і податок неймовірно низький (а 5% — це дуже низько), то ми не думаємо про банкірів. А тут настає війна і банкіри в стилі червоного терору починають грабувати інтелігенцію. Хіба не доцільніше грабувати людей в мирний час, якщо вже так хочеться грабувати.

Я вже мовчу про те. що багатьом ФОПам дозволяють зберігати надходження одразу у валюті, доки не стабілізується курс. Це складне рішення, однак я не вважаю, що його застосували задля наживи. Коли я чую історії з фронту, чи окупації, скарги на курсову різницю здаються такими дрібʼязковими. Плюс, ніхто дійсно не забороняє взяти і переоформитися у тій самій Польщі, а могли б.

Мені прикро, що новина про хорошу можливість продовжувати підтримку економіки в екзистенційно складний час перетворилася в черговий холівар про «ідеологію більшовиків» і нещасних айтівців. Бо в них точно не найскладніша ситуація в Україні, якщо не сказати найкраща.

Боляче читати коментарі людей. Розумію мотиви більшості, але така зневага до власної країни, особливо в момент її боротьби за існування.
Маю надію, що в майбутньому всі «незадоволені» будуть там, де не вважатимуть себе у вʼязниці.
Я думав, мене російські коменти заганяють в депресію, а виявилось що треба просто зайти на ДОУ, де набагатші представники середнього (або й вищого) класів ниються.

Плани — спостерігати, як відбудовується Україна. Обʼїздити всі культові місця цієї війни, нарешті організувати відпустку в Верховині. Хочеться купити батькам гарну машину і дім, мама хотіла біля Ужгороду.
І аерофрітюрниця, бо прикольно ж мʼясо без олії запікати.

Бідні айтівці, якби і війну виграли без їх участі, і їм би було максимально зручно. І грошей не втрачати, і в Європі жити, а їм не дають жадібні банкіри. От вже ж цих айтівців катують, нікому так в Україні не дістається
Як ці айтівці взагалі живуть, точно треба оформлятись в хорошій Польщі, де немає війни і все чудово.