Cупер, що вам сподобалась історія, мені приємно, що вона тішить людей) Щури тут у всіх районах, але їх одразу пильнують служби з дератизації. Окремо дякую за інфу стосовно супа)

Дякую! Дуже приємно почути про себе такий відгук))

Дякую за питання! Перший раз чую таке порівняння) З вашого дозволу додам його собі у розділ улюблених цитат) Ні, за останній рік усі мої спроби грати були виключно за потребою щось перевірити чи побачити якісь нюанси. Читала, що багатьом розробникам важко вдається знаходити час для гри задля задоволення. Моє навчання коштує кругленьку сумму, тому увесь час я намагаюсь раціонально використовувати. Останнє був Відьмак, бо це ікона на яку моляться усі поляки і Томб Райдер, бо постать Лари Крофт була цікава мені, коли ми розбирали сторітеллінг у грах. Ця гра ще мені на левел дизайні послужила, як гарний приклад керування емоціями гравця через оточення, колір і зміну висоти локації. У LoL грала виключно тому, що усі студенти-малолєтки були на ній помішані))

Дякую за питання. Не до кінця зрозуміла, що саме ви мали на увазі, але сподіваюся відповісти влучно.
Якщо мова йде про моє власне бачення комп’ютерних ігор, то під «щось більше» я маю на увазі сам процес їх створення. Не мені Вам розказувати, що ігри «втягують» людей на десятки годин своїм гемплейем. Для того, щоб це відбулося інколи сотні людей люмають собі голови. Створюють крутих персонажів, вигадують квести і нові механіки, пишуть музику, будують рівні, пишуть неймовірний сторітеллінг і т.д. Саме це мене приваблює в іграх — магія їх створення.
А якщо вас обурила цитата, що гра для когось це «розвага або можливість втекти від реальності», то це відповіді студентів, з якими я навчаюся. Питання «що для вас є гра» я чула десятки разів від різних викладачів. Мені здається це перше, що питають на рекрутаційній співбесіді. І це логічно, бо щоб створювати щось круте потрібно це любити, тобто потрібно любити грати.
Ігри від самого початку створювались, щоб розважати людей, хоча більшість з них мають наукове підґрунтя. Моя мама щодня розкладає «Пасьянс Павук». Каже, що це її заспокоює. А мій батько сварив мене, коли в дитинстві грала в NFS, бо я збивала людей на дорозі. Доводилось грати без звука, щоб він не чув. Для моєї мами гра — це втеча від реальності, а для мене у 14 років NFS був ні набиякою розвагою (аж руки пітніли, коли грала).
Сучасний світ змінив бачення людей на ігри. Зараз звичайний фан гри може розібрати на молекули механіки і розкаже як побудований FLOW. Десь у 13 років напише перший код, а у 18 матиме портфоліо зі своїми розробками.
Варто згадати теж, що є люди для яких гра — це мистецтво. І про це можна ще одну статтю написати)

Будь ласка! Я намагалася стисло охопити найважливіші моменти))