Вам з наведеного фрагменту не подобається лише "

незабаром стала одним із провідних фахівців

". А ви до цього додали декілька повністю коректних речень.

Якщо ви заперечуєте те, що "

Катерина Ющенко захистила докторську дисертацію під керівництвом Бориса Гнєденка у Львові в 1950 році, а коли останнього обрали академіком і перевели в Київ, він запросив її до своєї команди. У 1950 році Катерина брала участь у об’єднаній команді Математичного та Електротехнічного інститутів зі створення математичного забезпечення першого комп’ютера МЕОМ.

", то прошу вас припинити зухвало поширювати брехливу інформацію.

Катерина Ющенко захистила докторську дисертацію під керівництвом Бориса Гнєденка у Львові в 1950 році, а коли останнього обрали академіком і перевели в Київ, він запросив її до своєї команди. У 1950 році Катерина брала участь у об’єднаній команді Математичного та Електротехнічного інститутів зі створення математичного забезпечення першого комп’ютера МЕОМ.

Що з цього є зухвалою брехнею?

Можливо зможете додати щось більш змістовне по темі статті?

Що сами ви називаєте недостовірними фактами?
В статті наведені цитати із мемуарів та зазначаються аналогії/паралелі з позиції сьогодення. Ви з чимось конкретним не погоджуєтесь чи це ваше загальне емоційне сприйняття матеріалу?

Якщо ви не згодні з оціночними судженнями "

фундатор української кібернетики, піонер світової комп’ютерної техніки

" - не бачу проблем. Ви можете вважати когось іншого фундатором української кібернетики. Живемо у вільній країні.

Можливо є зауваження по згаданими принципам? Я особисто бачу паралелі, а ви їх не бачите, це нормально. Глушков керував проєктами? Керував. Чи розробляв системно принципи керування проєктами — скоріш ні. Чи займався Глушков бізнес-аналізом? Звичайно займався. Беремо визначення бізнес-аналізу з A Guide to the Business Analysis Body of Knowledge і питань не виникає. Чи розробляв цілеспрямовано цю дисципліну — ні.

Який сенс вести розмову, якщо не читати повідомлення співрозмовника?

В повідомленні вище ви можете знайти відповідь на запитання.

Але не важко повторити.

Щодо вашого початкового твердження:
1.

лабораторією (МЕОМ та інженерів, які її розроблювали) обчислювальних машин при Інституті ЕЛЕКТРОДИНАМІКИ (!!!) АН УРСР

— не відповідає дійсності.
2.

утворено лабораторію обчислювальних машин та розрахунків

- не відповідає дійсності
3.

Самого Інституту електротехніки АН УРСР у 1956 році теж вже не існувало, бо його було у 1953р. реорганізовано в Інститут електродинаміки АН УРСР.

— не відповідає дійсності.

В чому ви були праві і в чому помилка в матеріалах (не моєї статті, а тієї, яка згадується):

утворено лабораторію при ІМ АН УРСР.

І тут ваша і моя точки зору майже співпадають.
Як я написав вище:

Обчислювальний центр було створено на базі лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР. Лабораторією керував Глушков на запрошення Гнеденка. Директором обчислювального центра став також Глушков.

Отже правильна назва лабораторії, яка була відкрита в Інституті математики АН УРСР в 1956р. — Лабораторія обчислювальної техніки. Саме таку назву згадують Глушков та Маліновський в своїх спогадах. Згодом назва була змінена на «Лабораторія обчислювальної математики та обчислювальної техніки».

Враховуючи історію створення цієї лабораторії, її можна вважати «правонаступником» лабораторії моделювання та обчислювальної техніки Інституту електротехніки, де Лебедєвим була створена МЕЛМ (МЭСМ).

Джерела:
www.icfcst.kiev.ua/...​XT/Malinovsky_history.pdf
www.icfcst.kiev.ua/...​HALL2/Gl_paradigms_r.html

Схоже і тут ви помиляєтесь. В декількох джерелах зазначено, що перейменування/реорганізація відбулась не в 1953, а в 1963:
У 1947 році на базі електротехнічного відділу Інститут енергетики АН УРСР був створений Інститут електротехніки АН УРСР (з 1963 року — Інститут електродинаміки).

Можна ще почитати спогади Бориса Маліновського:
«У грудні 1957 року було прийнято офіційне рішення уряду і президії АН України про створення самостійної установи — Обчислювального центру Академії наук України. До цього часу наш колектив нараховував трохи більше 100 чоловік. Академія наук України виділила кошти для будівництва будівлі Обчислювального центру на вулиці Лисогірська. Тоді ж був побудований житловий будинок для співробітників. »

files.infoua.net/...​pereklad_IsfcstKievUa.pdf

Але на мій погляд, рік початку будівництва споруд — це ті тонкощі, якими можна знехтувати.

За наведеним посиланням містяться спогади Глушкова.

міститься помилкова, перекручена та недостовірна інформація.

— дуже сумнівне твердження.

Ви пишете —

ОЦ АН УРСР створено не В.М. Глушковим, а Б.В. Гнєденком.

Цитати зі спогадів Глушкова: «У 1955 році було прийнято рішення про створення престижних академічних обчислювальних центрів у великих академіях наук союзних республік, у тому числі і в Україні, ця справа була доручена Інституту математики та персонально Гнєденко Б. В.»
Обчислювальний центр було створено на базі лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР. Лабораторією керував Глушков на запрошення Гнеденка. Директором обчислювального центра став також Глушков.

Розбіжності в спогадах, особливо у тих, хто пішов з Інституту Кібернетики майже відразу після його заснування, і тих, хто там залишився на довгі роки — нормальна практика.

До речі в своїх спогадах Глушков неодноразово згадує Гнєденко.

"Треба віддати належне Гнєденку Б. В. (авт. — директор Інституту математики на той час), він дуже правильно побудував мою роботу.

Отже на початку роботу Гнєденко фактично був керівником/куратором створення академічного обчислювального центру в УРСР.

А загалом вся стаття написана на основі мемуарів В.М. Глушкова. Тому певні неточності можуть бути.

Підлеглі вважали Глушкова видатним математиком, але жахливим керівником, а також скажилися на те, як був загублений їхній професійний потенціал в молоді роки, бо багато проектів закінчувалося невдачами

1. У висококонкурентному науковому середовищі завжди буде хтось невдоволений.
2. Але навіть ті, хто був невдоволений керівництвом Глушкова, не заперечують його значний вклад в розвиток науки.
3. Багато проектів закінчувались невдачами — це норма для наукових досліджень, це не комерційна розробка.

За всі досягнення Інституту кібернетики зазвичай хвалили керівників відділів

Одна із задач керівника забезпечити можливості для підлеглих. Бачимо, що з цим Глушков успішно впорався.

Ну і ніщо не заважає вважати Глушкова в першу чергу видатним вченим, в другу — як успішного організатора.

Можете навести аргументи щодо вашої точки зору? Кого ви вважаєте фундатором української школи кібернетики?

Не зовсім розумію, до чого ви апелюєте, коли говорите про «критичне ставлення до висловлювань» та «критичне ставлення до автора висловлювання».
Залучення в коментарі під постом прихильників та противників певної ідеї гарантують довгі й багатослівні, хоч інколи і беззмістовні дискусії.

А анекдот ваш був дуже в тему.

Бо ті, хто бачать себе в успішній Україні майбутнього,
здебільшого дуже критично відносяться до шанувальників СРСР

Звести в коментарях прихильників СРСР та патріотично налаштовану спільноту. Що може бути краще для просування статті в топ :)

Зазначені в статті принципи вже давно з успіхом застосовуються в усьому світі. Кого саме вони мають знищити?

А українські напрацювання в тій самій військовій сфері, на ваш погляд, з’явились на порожньому місці?

Приклад: Державне підприємство Державне Київське конструкторське бюро «ЛУЧ» створено в 1965 році як основний розробник в СРСР автоматизованих систем контролю та діагностики спеціальної авіаційної техніки. Є одним з провідних розробників складових частин комплексів авіаційного та протитанкового озброєння України.

Утопія утонула. А напрацювання вчених — лишились. І не тільки їх.

Може тому, що Глушкових на всі інститути/галузі не вистачило? А може тому, що і йому система не давали працювати на повну потужність і втілювати ідеї в життя?

Тут можна задати питання, а чому США не померли, незважаючи на Енрон, наприклад? Бо система стійка й адаптивна.

Якщо мова про технічний борг — так, це загально прийнята практика — відкладати на потім... Да і на часту зміну пріоритетів часто команди жаліються. Але з цим можна розібратись — www.dataart.team/...​m-professy-biznes-analiza

Але це не заважає компаніям співпрацювати з університетами, розробляти внутрішні інструменти/фреймворки тощо. Ці ініціативи не проектного рівня.