Читаю твої коментарі і розумію, що їх пише дитина, яка надивалася відосів про «казкове» IT і має вологі мрії, як вона буде зашибати кілобакси сидячі вдома.
Або це хтось просто розважається.
— Як мотивувати себе працювати?
— Ніяк.
---
Ви в тепличних умовах, у вас є робота і здається, що так буде завжди.
Тому працювати не хочеться.
Коли буде ситуація, що жерти нічого — тоді мотивація звідкись якимось чудовим чином з’являється.
---
Тому раджу підірвати жопу і почати працювати.
Бо зміна роботи — то буде дієво, але некомфортно.
Так, у мене було вигоряння, я змінив роботу і зараз все ОК, це працює.
Чи варто це робити вам — вирішувати тільки вам.
шо ти балакаеш дурної,по перше я мені це дуже подобаеться а по друге я знаю как заробити,але все одно хочеться працювати в команді над реальними проєктами а не писати парсери або телеграм ботів.
З такими комунікаційними навичками діла не буде.
Якщо Дія.Сіті та гіг-контракти такі хороші, чому постійно треба пояснювати, чим цей радянський колгосп хороший? )
Це суперечить ідеї ведення вільної підприємницької діяльності.
Це спрямовано проти вільного ринку.
Це знищує індустрію.
Якою була ваша перша співбесіда?
Короткою.
Зконтактували на work.ua, мене запросили в Київ на співбесіду, приїхав, поговорили, взяли.
Так почалась моя кар’єра в комерційному IT.
2012 рік.
Зміна роботи кожні рік-два — прояв непрофесіоналізму
Ні.
Всі все розуміють, просто про це не прийнято говорити вголос.
Компанії вміло маніпулюють подібними фразами, щоб привити відчуття провини у кандидата.
І з легкістю звільняють, якщо в цьому виникне потреба.
Без жодних сентиментів.
Бо це бізнес.
І це нормально.
І кандидатам треба ставитись до цього відповідно.
До появи терміну DevOps Engineer всіма цими задачами займалися якраз сісадміни.
Просто для зручності усіх сторін в індустрії стали виокремлювати цей пул задач в інший тайтл.
Всі говорять, що такої професії не існує, але у вакансіях вказують, здебільшого, саме цей термін, бо на це є суспільна згода і всім це зрозуміло.
Військові використовують технології в своїх цілях.
Несподіванка.
Перехід на «ти» на співбесіді вважаю недоречним.
Люди вперше бачать один одного і у більшості випадків після інтерв’ю один одного теж вже більше ніколи не побачать.
Перехід на ти доречний і логічний, коли ви вже працюєте в одній компанії.
А це панібратство зі старту трохи фальшивить.
Після ІТ-курсів можна піти викладати на ІТ-курсах.
Або відкрити свої ІТ-курси.
Бажаючих віддати свої гроші за вайтівайті настільки багато, що це зараз «продаж лопат».
Надійного немає нічого.
Можна тримати корпоративний акаунт у якомусь популярному сервісі і робити бекапи в кілька різних місць.
Можна мати свій репозиторій і теж робити бекапи в кілька різних місць.
При цьому у всіх випадках треба грамотно розмежовувати доступи.
---
Коротко:
Залишайтесь на Windows.
Ви самі окреслили інструменти, які вам необхідні для роботи.
Це і визначає ваш вибір.
---
Розгорнуто:
Для опанування і використання Open Source OS як єдиної для роботи потрібен час і натхнення.
Не всім це підходить.
Якщо у вас немає ресурсів з цим гратися, не раджу починати.
Краще зосередитись не на новому інструменті, а на вашому кінцевому продукті, яким ви заробляєте на життя.
Часи такі.
Якщо є вільний час, зосередьтесь на саморозвитку, опануйте щось нове для CV.
Якщо є можливість, відпочивайте.
Вибір ОС — це не саме головне. )
Це така суєта, по суті. ))
Я свій вибір зробив багато років тому.
І зробив би його ще раз, оглядаючись на свій досвід.
Але, знову ж таки, це не всім підходить.
Ні, другий раз не встав.
Проте, якщо у когось х у й встає на Федоренко або на Еркюля — я не засуджую.
Це особиста справа кожного.
Не розстраюйтесь.
Поставтесь до цього як до платного життєвого уроку.
Сподівайтесь, що вам такий урок знадобиться тільки один.
Якось давно, коли я був зовсім в’юноша, і був наївним і довірливим, у мене на базарі циганка видурила з гаманця аж цілих 200 гривень.
А тоді це були гроші, на мінуточку, я ж в місто приїхав за покупками.
Якщо точніше, то це було більше, ніж заробляла за місяць моя мати, працюючи прибиральницею.
Тож для мене тоді 200 гривень це приблизно як зараз місячний бюджет сім’ї по значимості.
Але поборовши свою природню сором’язливість, тим більше це відбувалось в найбільш людному місці базару — на вході — почав супротивлятись і казати:
«Вєрні дєньгі! Дєньгі вєрні!»
Голосно так казати, поступово переходячи на крик.
Я був таким юним, що аж не матюкався ще тоді.
В той момент у мене так підскочив адреналін, що мене аж трясти почало.
Ще й х у й встав, якась дивна реакція на стрес, на мою думку.
Мабуть, побоючись зяйвого розголосу, або того, що я себе вів як ненормальний не відступав, гроші таки повернула, щось прошипівши услід.
З тих пір цигани щось до мене не підходять, ну або швидко йдуть від мене.
Мабуть мій погляд не подобається.
Другий урок я отримав, коли попався на класичний разводняк закритих соціальних груп від більш досвідчених соплемінників.
Типу у когось вкрали гроші, давай всіх перевіряти, покажи, що у тебе в гаманці, потім всіх відпускають, а до тих, хто щось засвітив, підходить потім Еркюль Федоренко і каже, що нам же треба спіймати крадія і для цього нам потрібен твій гаманець.
Тоді я дійсно втратив аж 100 гривень (при місячній стипендії в 17 грн), так-так, то були шалені гроші для студента.
Дуже я розстроївся тоді, коли зрозумів, що мене наїпали.
Поляну вони собі накрили шикарну, з коньячком.
З тих пір я до грошей і до товарно-дєнєжних відносин ставлюсь дуже прагматично.
«Утром дєньгі — вєчєром стулья».
Поки банкноти у мене немає в руках, це умовна банкнота.
Так шо — не розстраюйтесь.
Хто останній — вимикає світло.