Чому я проводжу співбесіду дві години
Тому що у тебе багато вільного часу.
Співбесіда нічого не гарантує, а тільки знижує ризики.
Результат того, підходить вам людина (в команду, для роботи) чи ні, буде видно протягом іспитового терміну.
Основні моменти (нюанси) — рухаємось ми далі чи ні — видні в перші хвилини спілкування.
Технічні питання можна підтягнути, а готовність і вміння людини працювати в команді, готовність прикладати зусиль для навчання, саморозвитку тощо — цього іноді бракує, і це може виходити на перший план.
Виглядає так, що навіть люди, які мобілізувались в ЗСУ останні два роки і вже мають досвід служби, досі носять рожеві окуляри.
Людям, які не служили, раджу подивитись хоча б фільм «ДМБ» — все близько до реальності.
У нас маленька радянська армія, якою керують, здебільшого, совєцькі генерали, знизу і доверху.
Negative Selection у всій красі з усіма його їпучими наслідками.
На жаль.
Ключове слово тут — «менеджерів».
Шановна адміністраціє.
Ваша цензурна політика виглядає нікчемно.
Видалення незручних тем з незручними коментарями — це позиція страуса.
Займайтесь тим, що особисто вам подобається.
Робота, яка не приносить задоволення, робить людину нещасною.
Можу одразу написати, що, на мою думку, українська соцмережа — не потрібна.
Будь-який подібний продукт, який позиціонується як український (французський, німецький, іспанський, японський тощо) приречений на провал.
Будь-який штучно локальний продукт в глобальному світі при наявності вже існуючих глобальних продуктів не потрібен.
Це хибна ідея з самого початку.
Не розумію, як цього можна не розуміти. )
Вимбачте. )
Коли працював в офісі, чув різні плітки.
При цьому дивувався — навіщо мені знати, хто з ким спить?
Це особиста справа кожного, на мою думку.
Якщо це відбувається між дорослими людьми за згодою.
Про неформальні відносини.
Секс з колегами — це один з таких типів відносин.
Панове, навіщо ви вмикаєте цензуру?
Всі ж дорослі люди.
Неформальні відносини можливі в будь-якій компанії.
Корисно дотримуватись правила не ї б а т и с ь з тим, з ким працюєш.
Регулярно ходити на інтерв’ю взагалі корисно.
В усіх сенсах.
Пропоную ознайомитись з публікаціями Антона Швеця:
Як ви вважаєте, коли звільняють під час відеодзвінка — це комфортніше, ніж офлайн в офісі?
Роботодавець прийняв таке рішення не для комфорту працівника, а для мінімізації проблем при звільненні.
Чи можна в принципі звільнення зробити комфортним?
Так, можна.
Звільнення як і найм — це нормальний процес, а не трагедія.
Можна почати з того, щоб говорити правду і озвучувати плани про майбутні кроки.
Щоб у всіх зацікавлених сторін був час на реакцію.
У мене були схожі думки з цього приводу. )
Моя улюблена клавіатура A4Tech KV-300H.
Дуже подобається.
Як трапилась під руки на одній роботі (видали) років 10 тому, так я після того собі таку саму і купляв.
Але є нюанси.
1. Помітив, що кожен новий екземпляр якось менше «ходить», ніж попередній.
Коли вона коштувала 300 грн, то ще нічого, але з року в рік купляти її вже по 1300 грн — ну якось хочеться, щоб вона подовше послужила.
Ні, вона хороша перші пару років, потім починаються якісь дратівливі проблеми типу неспрацьовування чи хибні спрацьовування, приходить розуміння, що прийшов час міняти.
Пару раз причиною проблем був я сам — залив пивом — тут претензій до самої клави, зрозуміло, немає.
2. Тільки USB, а іноді хочеться, щоб була можливість і по радіо-інтерфейсу працювати.
3. Громіздка.
Те, що вона важка — це плюс до комфорту для стаціонарної роботи.
Але клавіатурний блок, як виявилось пізніше, я рідко використовую.
Тому вирішив спробувати щось новеньке — Keychron K1SE 87.
Низькопрофільна.
Без цифрового блоку, але з нормальними Insert/Delete/Home/End/PageUp/PageDown + Курсори, що є для мене критичним і обов’язковим для комфортної роботи.
На перший погляд непогана, але неідеальна.
Красива, приємна, зручна, компактна.
Не сподобались хибні натискання, які з’явились при роботі на новій клавіатурі, вона чутлива, і гострі краї.
Як на мене, за таку ціну якість обробки могла би бути кращою.
Поширені зараз механічні високі клавітури не подобаються взагалі саме своєю висотою.
Мені більш комфортно працювати на клавіатурах з низьким профілем.
Дуже подобається ноутбучна клавіатура, яка є у Lenovo IdeaPad/ThinkPad.
Тому шукаю щось подібне як окрему клавіатуру.
Аналогія спала на думку.
Коли людина робить ремонт, є два поширених варіанти.
Або замовляти ремонтників за гроші. Тут ресурс ваші гроші.
Або робити ремонт своїми руками. Тут ресурс ви самі і ваш час (і гроші, правда трохи менше).
Я свій вибір зробив давно і він мене повністю влаштовує.
І для дому, і для роботи.
Але кожен цей вибір робить сам.
І це нормально, коли він змінюється протягом життя.
Так буває, це теж ОК.
Не розстраюйтесь.
Поставтесь до цього як до платного життєвого уроку.
Сподівайтесь, що вам такий урок знадобиться тільки один.
Якось давно, коли я був зовсім в’юноша, і був наївним і довірливим, у мене на базарі циганка видурила з гаманця аж цілих 200 гривень.
А тоді це були гроші, на мінуточку, я ж в місто приїхав за покупками.
Якщо точніше, то це було більше, ніж заробляла за місяць моя мати, працюючи прибиральницею.
Тож для мене тоді 200 гривень це приблизно як зараз місячний бюджет сім’ї по значимості.
Але поборовши свою природню сором’язливість, тим більше це відбувалось в найбільш людному місці базару — на вході — почав супротивлятись і казати:
«Вєрні дєньгі! Дєньгі вєрні!»
Голосно так казати, поступово переходячи на крик.
Я був таким юним, що аж не матюкався ще тоді.
В той момент у мене так підскочив адреналін, що мене аж трясти почало.
Ще й х у й встав, якась дивна реакція на стрес, на мою думку.
Мабуть, побоючись зяйвого розголосу, або того, що я
себе вів як ненормальнийне відступав, гроші таки повернула, щось прошипівши услід.З тих пір цигани щось до мене не підходять, ну або швидко йдуть від мене.
Мабуть мій погляд не подобається.
Другий урок я отримав, коли попався на класичний разводняк закритих соціальних груп від більш досвідчених соплемінників.
Типу у когось вкрали гроші, давай всіх перевіряти, покажи, що у тебе в гаманці, потім всіх відпускають, а до тих, хто щось засвітив, підходить потім Еркюль Федоренко і каже, що нам же треба спіймати крадія і для цього нам потрібен твій гаманець.
Тоді я дійсно втратив аж 100 гривень (при місячній стипендії в 17 грн), так-так, то були шалені гроші для студента.
Дуже я розстроївся тоді, коли зрозумів, що мене наїпали.
Поляну вони собі накрили шикарну, з коньячком.
З тих пір я до грошей і до товарно-дєнєжних відносин ставлюсь дуже прагматично.
«Утром дєньгі — вєчєром стулья».
Поки банкноти у мене немає в руках, це умовна банкнота.
Так шо — не розстраюйтесь.