Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×
Data Engineer, AU
  • Релокейт із дітьми

    мати школу, учні якої ставали призерами міжнародних олімпіад з математики, фізики або інформатики — поки що кращого критерію для порівняння рівня якості освіти двох конкретних шкіл у різних країнах, ніж кількість учнів-призерів таких олімпіад я не знайшов.

    Не найкращій крітерій. Не у кожній країні олімпіади за предметами популярні.
    В Україні отримати золото на міжнарі відкриває додаткові можливості — можна отримати грант і поїхати вчитись у щось краще, ніж умовний КПІ. Такий собі соціальний ліфт.
    В Австралії (як мені здається) — ну ок, прикольно, медалька. А у топовий ВИШ можна просто подати документи — він он там, десять хвилин машиною. На природничі науки — прохідний бал — доволі низький, можна поступити без проблем. Чи майже без проблем. Олімпіада не потрібна.

    Та й від конкретних вчителів твій критерій залежить.
    От я закінчив у 1992 році звичайну школу на Борщагівці, але — ліцейний клас з поглибленим вивченням математики і фізики. Показники були — ого-го, середні бали, медалі, ото всьо. Весь клас поголовно з першого заходу поступив у ВИШі (це ще коли треба було вступні іспити здавати, а не ЗНО). Круть.
    Після нашого випускного зі школи звільнилися фізик, математик і вчителька інформатики. Математик став одним із співзасновників Русанівського ліцею, інформатичка — директоркою непоганої школи десь у Біличах, а школа на Борщагівці — знову стала звичайною школою на Борщагівці, зі звичайними показниками.

  • Релокейт із дітьми

    Ага, точно. Підозрюю, що підсвідомо вважав штуку зі словом «ліцей» у назві — приватною школою. Що невірно.

    Підтримав: Sviatoslav Turko
  • Релокейт із дітьми

    ну і доведеться морочитися з його обслуговуванням — слідкувати коли потрібно воду поміняти, почистити басейн, якось дезинфікувати.

    Я пару років знімав будинок з басейном — не так там і багато того обслуговування. Більш-менш нормально зроблений басейн — це ж не просто велика пластикова ванна з водою, вкопана у землю чи обкладена декоративною цеглою. Це такий собі комплекс обладнання різного. Насос та фільтри всякі + механічна штука, яка хаотично повзає по дну та стінах басейна і чистить його від бруду. З обслуговування треба було раз на пару днів викидати дохлих жуків та листя з сітки на вході фільтру та раз на пару-тройку тижнів промивати пісчаний фільтр (з паузою у пару хвилин послідовно понажимати три кнопки). Та іноді із сачком на п’ятиметровій ручці витягнути із води щось типу пальмового листа чи жабу яку ...

  • Релокейт із дітьми

    Україні рівень знань учнів у найкращих муніципальних ліцеях значно вищий ніж рівень знань учнів у найкращих приватних.

    Цікаво ... Коли обирали ліцей для старшої дитини років 10 тому, у топі з математики було приблизно однаково приватних і державних шкіл (Київ). Хоча, можливо, я щось і плутаю — давно було.
    Там, де я живу зараз — державна школа нормального рівня — то є, скоріше, виключення.

  • Співвідношення вартості життя до зарплати

    дети-реднеки, которых больше интересует их коровки, чем обучение.

    А що не так з коровами і фермерськими дітьми?

    Я просто жив 3 роки у схожій місцевості, правда, у Австралії. Холми, буш (лісостеп) і корови.
    Так, місцева державна школа — місце страшненьке, але відносно поруч був кампус недешевої приватної школи, який спеціалізується на скотарстві-зоотехниці. І шкільний спорт у них — родео. Не тільки те, де на биках скачуть (то розвага, перед дівчатами вийожуватись), а й те, де з коня на скаку ласо на бичка треба накинути, збити його з ніг, спригнути зверху та зв’язати — цілком практичне вміння, є господарства, де така техніка все ще використовується. Я виступ шкільної збірної на передноврічному родео якось бачив — прикольно. Чим старші діти — тим з більшими бичками працюють.

    Ну і бичок на м’ясо — це $1.2-3К за голову ($1.8-3.5 за кіло живої ваги). Здав півсотні таких за рік — вже на життя у домі з басейном вистачить, ще півсотні — то вже і дітей у хорошу приватну boarding school у Тувумбу там, чи Брісбен можна відправити.

  • Чи працювали б ви в компанії, що озвучує суму вашої зарплати публічно?

    Є ціла країна така, не те що компанія. Норвегія — можна отримати дані по tax return будь-кого.

  • Великобританія vs Німеччина. Погнали?

    Категорично підтримую. Але спочатку — у Лондон на рік-півтора :)
    Сам так колись зробив. Бо у зворотньому напрямку я би не поїхав — проміняти субтропіки та теплий океан з пальмами на похмуре морько у Брайтоні (жили там декілька місяців) — бр-р-р.
    Хоча повернутися потуристити у Лондон пару тижнів + покататися по сільській Англії — то із задоволенням.

  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    то до кого ж ми лікуватися ходити будемо, в нас же в родині немає лікаря :)

    Як казали у 90-ті: в сімєї необхідно мати мєнта, бандита та лікаря :)

    Підтримав: Sviatoslav Turko
  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    для цих бедуїнів навчання у вищих навчальних закладах Ізраїлю за державний кошт, тож великий процент лікарів у Ізраїлі бедуїни

    В нас тут є аборигени — один в один за правами. Але ізраільських лікарів я зустрічав тут більше, ніж аборигенських :)

    А про океан з +26С — таке є, але, блін, є і нюанс. Це ж Австралія, і тут тебе все намагається вбити (як кажуть у тіктоках). Є тут така місцевість чи агломерація населених пунктів, називається Sunshine Coast (класне місце, цілком відповідає назві). Вода взимку десь 20-21С, влітку шось типу 25-26С. Тут все нормально, сьорфінг, купання, сноркелінг і т.ін.
    Так от, кілометрів 200 від цієї місцини на північ (у бік екватору, де тепліше) вже починають з’являтися на березі попередження виду «обережно, буває, що запливають крокодили». Ще пару сотен кілометрів — і на пляжі тупо стоять таблички на кількох мовах і з картинками для тупих — купатися заборонено, крокодили та медузи. Єдиний варіант — у кожному пристойному населеному пункті є сітчаста загорожа, що захищає площу океану розміром зі стандартний басейн приблизно, от там — можна купатися вдень. Загорожу кожен ранок перевіряють рятувальники на предмет несанкціонованих проникненнь. Чи — на катер, 2 години їзди і сноркеліти на Великому бар’єрномі рифі.

    А у річках там теж крокодили, прісноводні, але не у всіх, є місця де можна під водоспадами покупатися у воді як парне молоко. Прикольно :)

    Підтримав: Sviatoslav Turko
  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    Та нема за що ... якщо 29 років поруч з людиною, яка чимось завзято займається — щось, та ухопиш і собі.

    Підтримали: Sviatoslav Kiral, Sviatoslav Turko
  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    А, ще рендомний факт про публікації та БАДи. Це не про вас, будь ласка, не сприймайте як наїзд, просто прикольна інформація по темі за ключовими словами.
    Вчора гуляв по містечку тут недалеко, місцевий бізнес активно рекламував на плакатику куркумін як штуку з науково доведеною ефективністю.
    Так от, чувак, який його почав розкручувати у свій час, Bharat Aggarwal, на хвилиночку, a former Ransom Horne, Jr. Distinguished Professor of Cancer Research at the University of Texas MD Anderson Cancer Center, мав 65 наукових публікацій у поважних ріцензованих журналах, присвячених куркуміну. Ну, і за сумісництвом, він, як кажуть, мав деякий фінансовий інтерес у заводіку, що фасував цей самий куркумін. Так от, на даний час він (Бхарат) є чемпіоном світу з кількості відізваних наукових публікацій.
    As of 2022, Aggarwal has had 30 of his research papers retracted, with 10 others having received an expression of concern and 17 others having been corrected1. Scientific misconduct is a serious violation of the standard codes of scholarly conduct and ethical behavior in the publication of professional scientific research. It’s important to note that integrity is a fundamental principle of scientific research.

    Підтримав: Sviatoslav Turko
  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    Но-но, я мав на увазі, що не треба вимгатаи від Джи Пі знаннь у тих областях, які він не вівчав. І навів варіанти, де шукати лікарів, які все ж таки, можуть знатися на предметі.

    Доречі, за один з препаратів китайської традиційної медицини не так давно Нобелівську премію дали. Чуваки провели комплексне дослідження 4000 препаратів тої самої медицини які «ну точно допамагають від малярії». Один на основі полину спрацював ну дуже добре. 3999, відповідно, ні.
    Але медицину цю традиційну все одно не вивчають в уні у нас :)

  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    По-перше, не сильно )
    По-друге, все-таки 20-40 років, а не 3-5 років як в ІТ

    Нє, як раз сильно, швидко і постійно. Зоопарк у джиес фреймворках і близько не стояв :)
    Ми тут з рік назад переїхали і тепер у мене тут поруч — головний кампус універа, де дитина вчиться на medical science та медичний кампус іншого, де дружина веде щось типу «вступу до спеціальності» — пара студентів тихо сидять у кутку на її прийомі, а потім питають, шо це було і чому саме так треба робити ... Плюс великий шпиталь при першому універі, від якого я періодично бачу об’яви з набором волонтерів на випробування усякого цікавого. Робота кипить, загалом.

    От, наприклад, декілька місяців тому у Австралії затвердили новий протокол лікування важких випадків депресії за допомогою разового прийома псилоцибіна (угу, ті самі грибочки). Пара десятків лікарів пройшли навчання, виникла нова спеціалізація у медицині ... Прості GP отримали указівку — ось, є таке, направляйте. Так, GP тут і депресією займаються ...

    Постійно це можливо раз в кілька років. А так, одні і ті ж операції які на автоматі роблять, .....
    більшість хірургів цей момент пропустять і будуть лікувати по старому (так як не їздять на конференції, не читають ресьорчи).

    Використовуючи нашу термінологію, типові операції роблять хірурги-мідли — робочі конячки будь-якої професії :) Умовний неускладнений апендиціт буде видаляти хірург-джуніор під наглядом прокачаного мідла, чи просто мідл сам по собі. А от якийсь гнойний перітоніт вже буде пиляти прокачаний мідл і на початку операції на пару хвилин завалить сінйор — оцінити обстановку та щось підкорегувати при потребі.

    А чи ти будеш мідлом і все життя їздити на Ламборгіні (це тут місцевий мемчік — отримав позицію консультанта (рахуй, мідл) — купуй Ламборгіні) чи будеш вчитися, читатати статті, писати статті, їздити на конференції, вести дослідження, вишукувати цікаві випадки і таки станеш сінйором і перестанеш робити «типові операції» (ну і купиш собі машинку з гаражу Джеймса Бонда або яхту відповідного розміру — океанська рибалка — теж місцевий фетіш) — залежить від тебе. Як у будь-якій професії.

    Ну і сама система не дозволяє уж зовсім стояти на місці.
    З недавнього часу ті ж самі GP повинні за рік прийняти участь у декількох навчальних подіях, кожна з яких дає декілька балів. Типу, кількагодинний вебінар з головним лікарем місцевого шпиталю — 4 бали, поіздка на міжнародний конгрес з Skin Cancer Surgery — 10 балів, піврічний навчальний курс з воркшопами та домашніми завданнями — 30 балів і т.і.н Цифри приблизні, але, умовно, треба назбирати 40 балів за рік, щоб тобі подовжили ліцензію. Немає ліцензії — немає практики.

    Ну і «риночок рішає».
    Для прикладу — Австралія — сумний чемпіон з кількості раку шкіри. Шкіра середнього австралійця набагато світліша за шкіру середнього українця. Відповідно, і чутливість до сонця — вища. Ну, і сонце жарить, що дурне. Серед раків шкіри є така агресивна штука — меланома, яка здатна вбити людину за 3-4 місяці, якщо не буде видалена хірургічно на ранній стадії розвитку.
    Відповідно, є багато клінік, які спеціалізуються виключно на пошуку і видаленні підозрілих новоутвореннь. Десь раз на рік ідеш туди, за пару сотень тобі роблять skin check, Якщо знаходять шось підозріле — роблять біопсію — спеціальним інструментом зрізають невеличкий шматок шкіри діаметром міліметра 2-3-4. Зрізане відправляють у лабораторію на гістологічний аналіз. Звідти приходить висновок типу — доброякісне утворення, видалене повністю (бо часто-густо оті 4 мм у діаметрі накривають все підозріле новоутворення). Тоді лікар отримує гроші лише за біопсію як маніпуляцію. Або це може бути злоякісна пухлина (меланома) — тоді якщо пухлина видалена повністю — від держави лікарю приїжджає премія ще у декілька сотень баксів — за, буквально, врятоване життя.
    Але новоутворення може біте більше, ніж той шматок, що взяли на біопсію — типу, 1 см, чи ще більше у диаметрі. Тоді призначають хірургічне видалення. І тут вже починаються нюанси. Біопсія — штука нескладна, будь-якого айтішніка можна нвачити, навіть мене :) Зрізати двосантиметрову блямбу на визначену глибину — це вже треба вчитися тримати скальпель і таке інше. Але зрізати — то половина діла. Треб ж ще зашити. Якщо блямба десь на спині чи пузі — проблем нема, підрізав шкіри на пару сантиметрів вліво, пару сантиметрів вправо, відділив від жирової тканини, натягнув, щоб краї зійшлися — та й зашив. Шкіри на спині повно, натягується без проблем.
    Ось тобі, вправний лікарю, ше три сотні за цю маніпуляцію.
    Але цей фокус з натягуванням шкіри пройде не скрізь. На носі тягнути не вийде, а на щоці під віком — може і вийде, але око перестане закриватися.
    Тому лікар каже — в нас є така процедура, називається графт, — ми вирізаємо пухлину у вас на носі, потім беремо шматок шкіри у вас з-за вуха і трансплантуємо на ніс. А за вухом просто зашиваємо — там шкіра нормально тягнеться. Це коштує 750 баксів у нас у кліниці, але я таког робити не вмію, тож вот вам направлення до пластичного хірурга — він за 1600 все зробить.
    Або лікар може піти на триденний воркшоп, де його за його власні $4К навчать цій процедурі. І хопа — гроші вже не пропливають мимо і ти на додачу до нудних, але необхідних біопсій та скінчеків займаєшься прикольною трансплантацією шкіри. І це робить просто GP.
    А потім цей лікар почеше ріпу, та й візьме ще 3 курси по півроку — дерматоскопію, дерматологію та, власне, skin cancer surgery, здасть ще один екзамен і повісить на стінку табличку «Accredited Skin Cancer Surgeon». До купи інших. І подумає — а от зараз сезон сьорфінгу розпочнеться — чи не повторити анатомію стопи та коліна з усіма тими м’язами та зв’язками — скоро ж пацієнти підуть. А там, може, і у травматології інтерес порозвивати ...

  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    Ну, заради справедливості, не можна не враховувати Ваш досвід навчання на інформаційно-вимірювальній техніці в КПІ — людині з такою базою значно простіше вкотитися в ІТ, ніж гуманітарію.

    Ну так. Ще й це було у 2011. А гуманітарію і вкочуватися б було легше і раціональніше у айтішні продажі, рекрутінг чи якийсь продукт овнершип ... Але ще є нюанс — лікарі під час навчання звикають переробляти і більш-менш запам’ятовувати гігантські об’єми інформації. Я підозрюю, що якщо моїй дружині видати набір книжок типу GoF patterns + refactoring + clean code, вона тижні через 4 зможе здати теоретичний екзамен з цього матеріалу на непогану відмітку. Практику — точно завалить, бо все ж таки не той майндсет, а от теорію зможе відтворити, якщо знадобиться. :)

    Вашій дитині вдалося так добре здати екзамени, щоб при вступі бути кращою за 99% інших абітурієнтів — скільки років дитина вчилася у школі в Австралії, якщо не секрет?

    Ну, не настільки круті були досягнення. За правилами, лікар, який навчався за кордоном, не може практикувати у великих містах перші 10 років у Австралії. Тож ми 5 років прожили у так званій rural Australia — на о. Тасманія та у дуже сільському Квінсленді (3.5 години їзди до міста-мілйонника, година — до школи, де вчилися діти). Це дає пільги при вступі + окрема квота для «сільських» (читай — нижче конкуренція) — бо, статистично, вони частіше повертаються працювати у село, а тут — офігенний дефіцит лікарів у сільській місцевості. Ну і можна підписати контракт, що зобов’язуєшься відпрацювати 3 роки у селі, тоді і навчання — безкоштовне.
    Вчилася, відповідно, 5 років. На Тасманії — крута приватна школа, у Квінсленді — просто приватна протестанська школа — це був єдиний варіант у радіусі 100 км отримати школу з хоч середніми по штату показниками. Ну і репептитори на додачу, куди ж без цього.

    Підтримав: Sviatoslav Turko
  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    Раз п’ятниця у мене почалася трохи раніше за вас, трохи віддамся графоманії ... :)

    Я кілька раз мав діло з австралійськими лікарями,
    бадів і добавок які приймаєш

    О, бади ... Вони дуже популярні у exUSSR з однієї простої причини — за них дуже високий процент фармкомпанії відкочують лікарям. В АУ звичайний лікар первинної ланки (GP) мало що знає про бади, акупунктуру, акупрессуру, іглорефлексотерапію, ірідодіагностику, аюрведичну медицину, китайську традиційну медицину, феншуй і таке інше, бо це — не входить в систему австралійської медицини. Саме систему. Тут немає такої «свободи творчості» як в Україні: протоколи, методики, типові процедури. Якщо дуже треба — шось експериментальне можна пошукати у шпиталях при університетах.
    Або є ще таке — зазвичай, кожен GP має так звані special interests — це області медицини, у яких він спеціалізується додатково. Можете пошукати GP, який знається на чомусь суміжному з вашими бадами — спортивна медицина, токсикологія, eating disorder, weight control etc. Шукати на сайтах клінік або, здається, є фільтри у системах букінгу типу hotdoc.

    думаю, будь-який ІТшник за 5 років це потягне. І в той же час, далеко не кожен хірург потягне ІТ. хіба що молодий 20-30 років

    Sorry mate, але ні. 99.5% айтівців не пройдуть далі подачі документів ...

    Для прикладу, візьмемо умови вступу на BS in CS та Bachelor of Medical Science and Doctor of Medicine (MD) у Monash University (42-й універ у світі за рейтингом QS). Я приблизно знаю, як це працює, бо старша дитина як раз отримала бакалавра з applied math, а середня — закінчила перший курс medical science.

    Отже, на Computer Science вам у 2023 році було достатньо подати документи з ATAR вищім за 73.65. Якщо спрощено, то це означає, що потрібно було здати випускні шкільні екзамени з обраних предметів краще, ніж 73.65% ваших однолітків. Потім список кандидатів сортують та першим N+K абітурієнтів надсилають офер. Приймаєте офер — поздоровляю, ви — студент.

    Те ж саме, але для майбутніх медиків.
    ATAR від 97.05. Тобто, вам вже треба бути у парі процентів найкращих. Але це — далеко не все. Бо бажаючих — все одно набагато більше, ніж місць. Тому ще здається додатковий екзамен UCAT — це щось типу розширеного IQ теста + задачі на логіка та етику оцінки ситуацій. Багатогодинний тест, треба готуватись як мінімум рік, краще — два. І після цього — ще інтерв’ю — у простому варінті з вас за годину-півтори вийме душу комісія з 3-4 лікарів та професорів, у складному будете кілька годин бродити по станціям та вирішувати ситуативні завдання. І тільки вже потім абітурієнтів ранжують за результатами та надсилають офери. «Занести» і «порішать» нізя. Зовсім.
    Це так, для розуміння рівня конкуренції.

    Ну і з власного досвіду.

    У кінці 2010 року ми (я і дружина — по 36 років, троє дітей) вирішили їхати з України і Австралію. На той час у мене за плечима — Київський політех (інформаційно-вимірювальна техніка) та 13 років досвіду у продажах та ЗЕД. У дружини — Київський мед, інтернатура, робота у лікарні терапевтом.

    У вересні 2010 я сходив на публічну п’янку, яку організовував чи то Люкс, чи то Глобал, намагаючись терміново набрати декілька десятків джава девів на свіжозловлений Барклайс, зрозумів, що ось де гроші, необхідні для еміграції. Купив товсту книжку по Джаві, почав потроху читатати після роботи. Через місяць закрив книжку на 42-й сторінці, пішов на вечірні курси з Джави. Вже краще. Потім виклав купу грошей (для мене тодішнього) і почав вчитися онлайн у Якова Файна (гуглиться). Десь близько середини курсу виклав резюме на (здається) работа.юей, сходив на дві співбесіди, отримав два офери і у травні 2011 вийшов на роботу як middle Java dev на $2.5K ($2.75K після закінчення випробовувального терміну ). Велика дяка Якову Файну за науку, оті його «піди і отримай свою відмову», «ти коштуєш рівно стільки, скільки тобі платять» і т.ін. уроки виживання у сучасному світі кровавого ентерпрайзу.

    Ну і що тут такого, що не може зробити розумна людина з вищою освітою? А хірург же ж — розумна людина — см вище про відбір на вході + ще й на виході відбір, та й вчаться вони роки на 3 довше за інших лікарів і раза у три довше за нас.

    Тепер про вкочування у медицину.

    У дружини було завдання трохи простіше — викотитися з української терапії і вкотитися у австралійську General Practicing. Тобто, анатомія, (пат)фізіологія і т.ін. база вже вивчена (хвала людині, яка додумалась широко вживати латину у медицині), є терапевтичний досвід, діагностичні навички і т.ін.
    Просто треба почати працювати за іншими протоколами, вивчтити нові методики та лікарські засоби (з дозуваннями та схемами використання у різних вікових групах), забути старі, повністю змінити етику відносин пацєнт-лікар, звикнути до іншого розподілу обов’язків між лікарем та медсестрою і т.ін. Ну і англійська, так, — на рівень, близький до нейтів.
    Загалом весь процес зайняв трохи менше 6 років в Україні (і це не 2 годинки ввечері, а нормальний такий фуллтайм, годин 40-50 на тиждень) плюс 2 роки вже працюючи в Австралії лікарем на обмеженій ліцезії — всі вечори та половина вихідних — щоб підготуватися та здати екзамени на повну ліцензію. Ну окей, з перших шести рік-півтора чистого часу пішло на прокачування англійської з дійсно нульового рівня та деякий час таки були відпустки та переїзди (я встиг попрацювати у Лондоні з рік, то ж сім’я отримала досвід еміграції-лайт та проживання у метрополії).
    Підсумовуючи, у нашому випадку вийшло роки 4-5 фуллтайм проти півроку по парі годин вечорами ... та й то, з медициною експеримент був не дуже чистий ...

  • Почати в IT після 30, навіщо, чи можливо? Особиста історія

    Почати в кардіо-хірургії після 30

    Нормальний варіант як для Австралії — у дружини студент був нещодавно як раз з цієї вікової категорії. Десь у 42 почне працювати та віддавати борг за навчання, років у 50 буде мати $1-2М на рік якщо руки прямі. Зможе оперувати років до 70-75, а то і довше ...

  • Чого бояться айтівці? Добірка відповідей спільноти 👀

    Португалія / Чилі / Аргентина / Нова Зеландія

    Португалію викресли — десь читав, що атмосфера Землі так влаштована, що повітряні маси Північної та Південної півкулі майже не перемішуются між собою. Тож пройде чимало часу, перш ніж радіоактивний попіл добереться до нас у Південну півкулю ...

  • Чого бояться айтівці? Добірка відповідей спільноти 👀

    Та не було особливих проблем у 90-ті виїхати з України.
    Приїжджаєш на вокзал в Ужгороді — там купа кіосків стоїть, купуєшь за малі гроші у будь-якому запрошення до Польші, Словакії (чомусь без можливості заїхати у Братиславу) чи Чехії. Запрошення — це такий папірчик, що готель «Три дуби» чекає тебе у Кошице післязавтра. З запрошенням сідаешь на рейсовий автобус через кордон, за пару-тройку годин ти у Європі. Сам так у Прагу катався у 98-му.

  • Чи повернетеся ви в Україну? Розповідають айтівці, які виїхали через війну за кордон

    В Австралії, доречі, теж обов’язок та штрафи.

  • Як ChatGPT допомагає розробнику вирішувати щоденні рутинні завдання

    Дякую за статтю. Прочитане надихнуло на експеримент.

    У роботі постійно користуюсь Copilot та час від часу — ChatGPT, що у Bing.
    Дав ChatGPT одне й те саме завдання, але в одному варінті просто попрохав писати професійно, використовуючи best practices і т.ін (як робив зазвичай), а в другому — рольовий варіант зі статті, з «уяви себе мегакрутим чуваком з 10 роками досвіду у ...».

    Отримав різний код на виході. Непоганий у обох випадках, але у другому — як би це так сформулювати, трохи економніший та лаконічно-красивіший. Та й пояснення/відповіді на уточнюючі запитання були (трохи) більш професійні у другому випадку.

    Ще раз дякую — буду користуватися.

    Підтримав: Andriy Samoxin
← Сtrl 123456...8 Ctrl →