Тобто все на що був ваш фокус, це втеча і погані рішення минулого ака і сьогодення?

Здебільшого нами як людьми рухають дві ємоцї, любові, захоплення, називайте як вам легше, і СТРАХ. Допоки перше визиває захоплення та саме головне дію. Друге визиває ступор.

Дітей краще, за можливості, вивезти в ЄС, а не влаштовувати їм виживальницьку епопею у селі.

Цікава думка, вона про пристрасть чи про яку емоцію? Я не кажу що вона не розумна, я кажу першочерговий рушій, від чогось чи до чогось?

Звісно розумно — коли разом з іншими міністрами Тимчасового уряду Михайло Іванович Терещенко був заарештований більшовиками в Зимовому палаці і ув’язнений у Петропавлівській фортеці — його викупили за 100 000 карбованців, після чого емігрував до Фінляндії, звідти до Норвегії, потім жив у Франції та Великій Британії. Помер у Монако.

Ну помилки не робить тільки той, хто нічого не робить.

Але якщо ви прочитаєте трішки історії, то знайдете гасло Терещенків: «Прагнення до суспільних користей». Це були не просто слова, а кредо сім’ї, тому вони побудували перший род дом, політехніку, запатентували двигуни, літаки, вклалися в стартап Сікорського який допомагав створювати літаки, а пізніше винайшов гелікоптер, перші місця де кормили безхатченків. Мистецтво окрема тема, вони вклали 150 000 в художню школу, тому вона в нас сильна бо це мільйони баксів нв сьогодні.

По поводу викупа, головне був віддан другий блакитний діамант який називався діамант Терещенко і це велика втрата для них і України.

А помилка була що він чиновник підписався усім своїм майном, що будуть повернуті борги тодішньої імперії, тому будинки і корабель було продано бо імперія мала свої плани. Жив і виростив гідних нащадків, хвала.

Важливо не тільки те, чого вони досягнули, а ще і те як вони змогли витримати стрес, коли втратили все.

Не кожен зможе це пережити, і піднятися, це визиває повагу, і тому це цінно, бо це історія людей які зробили для України дуже багато.

Запитайте себе, чому цей текст вас зацікавив і чому минуле сподобалось більше за все інше?

Відповідь вас здивує!

Дуже дякую за відверту статтю і опис болю який вирішується схожими шляхами що в бізнесі що в житті. Гарний приклад пристрасті, але для її підтримання треба дрова бо winter is coming.

Розкладаючи ваш всесвіт, виглядає так що він поки тримається виключно на вас, бо не отримує нової крові, нових людей і дітей, а для цього вашу модель можна доповнити Real Estate, будинками які є у громаді, або на продаж чи оренду. Це інша можливість для схожих по духу колег з ІТ і не тільки, які можуть орендувати чи придбати ці будинки, почати жити в селі що стає дуже актуальною темою для багатьох бо winter is coming.

Село це знову опора і можливість, завдяки натуральній їжі, здебільшого чистого повітря і іншому виду стресу, де навіть відсутність постійних сирен приносить спочатку тривогу, алк потім більше спокою ніж усі пігулки світу навіть коли winter is coming.

Якщо взяти сім’ю Терещенків, заможних цукрозаводчиків, 100 ровів тому, вони діяли дуже розумно, будували здебільшого біля річок, щоб була вода для людей, полей та худоби. Біля місць де була глина, пісок та граніт з карбонатами і звичайно ліс. Бо зі своєї землі брали увесь матеріал для будівництва, створення одягу та їжі. Сади і поля і худоба вся своя. Інколи у вас під ногами більше можливостей ніж було видно вчора, але достатньо щоб пережити темні часи бо winter is coming.

Конопля має сорти дозволені до вирощування, а вона має багато сфер куди її можна застосовувати, і тканини і термоізоляція, утеплювач і вогнетривкий до 600 градусів, і багато всього іншого. Оранжереї поруч з дит садком дасть змогу закохати дітей у вирощування рослин, а поле поруч у будівництво своєї мрії, навіть якщо winter is coming, це не привід зупинятися це привід адаптуватися.

Проблема не в офері й не в компанії. «День бабака» закінчується тільки тоді, коли людина знімає рожеві окуляри і розуміє що ілюзія зникла, стабільність теж, реальність ось така, а опції ще треба зрозуміти, а для цього бажано подумати об когось.

Поки ти платиш старанністю на дні озера, а фактично це озеро вже стало частиною річки яка все зносе — сценарій буде повторюватись. Це частина захисного механізму, завмри, бо вже бігли і переходили в інші компанії, але до бити ще незрозуміло як підійти, бо ринок, бо клієнти, бо життя!