На мою, особисту, думку — це плагіат. Це те саме, що в усьому цивілізованому світі, першим, хто втілив і продемонстрував, комерційно дієве використання радіо, визнають Марконі. А в СРСР, нам вперто доводили, що все створив Попов. І такої альтернативної історії в РФ(як і в СРСР) вистачає. Хто винайшов паровоз, радіо, антибіотики і таке інше. А як що, брати до уваги, лише літературу, на вашу думку «Буратіно», це плагіат «Пінокіо», чи теж «Писали ніби-то різними мовами»? =)

Актор дубляжу — це професія. Це тембр, інтонація, паузи. В мене, зі строї школи, в фаворі Карапетян Артем Яковлевич. Це неймовірне. Але, крім нього є ще Левашов, Віторган, Кірсанов, Герасімов. З новими біда. Читав в паперовому варіанті братів Стругацьких, а саме: «Гидкі лебеді», «Друге нашестя Марсіан», «Понеділок починається у суботу», «Важко бути Богом». А потім мав змогу послухати в мр3. Перші дві, зайшли від Карапетяна. А останні дві, сподобалися в озвучці Левашова.

Не зрозумілий посил, цього посту? Предмет, в школі, має назву «За рубіжна література». За кордонами України, якщо ви так переймаєтесь, за держави, які мають фізичні кордони з Україною, також є Угорщина, Румунія, Молдова, Польща. Там є гідні і поети і письменники. Які, я впевнений, що на 100% будуть доцільніші у вивченні, а ніж Достоєвський, твори якого, межують з психіатрією. Як на мене, було б дуже цікаво, як би проходили, з початку творчість Байрона, а потім Пушкіна. Ото б кіно було. Там плагіату, ну прям ні разу =)

Каніман — це один із стовпів, в західній науці. Його підхід — це досліди і спостереження. Постійні експерименти, всі досліди виключно з людьми. Висновки, як завжди, не такі вже і передбачувані.

Ви зробили мій вечір, цим відео. Два носії англійської мови, від народження, не можуть зрозуміти одне одного =)

Заінтригували ви мене Гіперфокусом, від Кріса Бейлі, але мені попала на очі книга Канімана «Шум». Треба визначитися. Візьму уривок, з понеділка, в видавництві, спробую оцінити «Гіперфокус», підійде особисто для мене, чи ні =)

Дайте відповідь на просте питання, дублер,чи як ви зазначили вище, «актор дубляжу», запам’ятовує свої репліки, чи читає з паперу? Сподіваюся, що я відповів на ваш каламбур, і довів що різниці між актором дубляжу фільму/анімації і дублером аудіо- книг не має? Бо, в обидвох випадках, актор знаходиться в одній і тій самій студії звукозапису, біля одного і того самого мікрофону, в руці/столі/стелі/підставці тримає текст, який читає, все. Для крутезності, може використовуватися суфлер. Єдина різниця — екран. Для озвучки відео контенту,- він обов’язковий (синхронність з персонажем), для аудіо- книг,- це зайва річ.

З приводу знімання. Самим показовим є Толкін Дж. Р.Р., зі своїми фентезі. На кожну книгу, з трилогії «Володаря Перснів», зняли повнометражну стрічку. Сама менша, за паперовим змістом, книга, з цих 3-ох — це майже 600 сторінок. А «Гобіт» був відзнятий з двох повнометражних частин, хоча, саме оповідання це 300 сторінок =)

Свого часу, в школі, для школярів, «розумні люди відібрали» книги, для шкільної програми. І що з цього вийшло? Любі топи, це рамки, та обмеження. Вирішувати, що, особисто Вам підходить, повинні особисто ви. Не сподобалася автор/книга, то це не Семен/Галина, які порекомендували винні, а ви, і тільки ви. До прикладу, Ернест Хемінгуей, з його «Старий і море», це те що «розумні люди відібрали» до школи. І візьміть його "По кому подзвін",- це протилежне, сумне, трагічне, але життя, а не белетристика з попереднього.

Не шукайте змісту по між строк. Читайте сам зміст. Серіали відзняті не по книгах, а по мотивах. Вони не сходяться зі змістом книг взагалі. Один з ключових персонажів, що в книзі помирає, в серіалі живе собі далі. Вся увага переноситься на те, на що в книзі, взагалі, не було приділено уваги, і написано на два абзаци, однієї сторінки. От Вам і «очевидні речі».

Професійний дублер і професійний актор, погодьтеся, це ну дуже різні напрямки і поняття. Я, не скільки не сумніваюся, у талановитості тих акторів. Але, саме у сфері дубляжу, здобутків, на жаль, не вистачає.

Обидва ці серіали не додивився. Поки не дочитаю книги. Те, що намалювала моя уява, по книзі «11/22/63», і емоції, це не можливо екранізувати. Це те саме, щоб «Аватар» знімали, років сорок тому назад. Спойлерну, обидва серіали, з книгами не сходяться ;)

На жаль, Абук, нічим не порадував. Тицьнув, першу книгу з титулу сайту «Фактор Черчиля», і все. Як каже Лесь Подерев’янський,- «Завіса». Книгу повинен читати або автор, або професійний дублер. Це як хірург. Як дивишся, наче нічого складного людина не робить, а відтворити — зась. Я, в своєму смартфоні, встановив браузер EGE, бо в нього читання в голос українською навіть краще, ніж у дублера з Абук (що жіночий, що чоловічий). ДігіБукс — в телеграмі, теж рівень аматорства. Є ще ютубер-початківець «Аудіокниги Українською — Студія КАЛІДОР». Але теж, поки що ні. Карапетян, Левашов, як би з’явилося щось подібне, в україномовній озвучці, було б чудово :(

Было ли сложно по началу? Приходилось ли читать через силу?

Було таке. «Майстер і Маргарита» розпочинав читати безліч разів і закидував. Дозрів і прочитав за одну ніч. Стівена Кінга «Воно», «Ящик», «Безсоння» так і не змусив себе дочитати до кінця :(

Можете привести пример какого-то неочевидной мысли, которую вы не слышали раньше?

Безліч. В цьому сенсі Дорофєєв моє все. Загугліть на ютюбі, його будь який виступ, і ви отримаєте купу позитивних емоцій і дуже неочевидних думок, які ви 100% ніколи не чули раніше. А його «думкопаливо» і «мавпочка»... Одним словом, це треба особисто прочитати/подивитися.

Так, звісно що емоцій. Книга, яка, останнім часом, ну дуже заганяла мене в пік емоцій,- це «11/22/63» Стівена Кінга. Мені, взагалі то, його творчість, не заходить. Але тут, маестро перевершив сам себе. Тепер, ось, вагаюсь, чи дати йому другий шанс реабілітуватись, і спробувати «Під куполом»?

Комуністичне викладання літератури в школі, відбило бажання щось читати. Але, завдяки Голлівудівському кінематографу, було цікаво, а чи є по цих фільмах книжки. І вони дійсно були. Так були прочитані «Хижак», «Чужі», «Щелепи». Не кидайте шкарпетками, але всього Сапковського(Відьмак), переслухував по сто разів, в MP3 форматі. Довго, в мене, не складалася дружба з Булгаковим. Але років п’ять тому, зірки зійшлись на небі, і ось і «Рокові крашанки», і «Собаче серце», і «Майстер і Маргарита» готові. Мої улюблені автори,- це брати Натановичі Стругацькі. Дуже легкі на сприйняття, завжди з гумором.«Понеділок починається в суботу», «Казка про трійку», «Важко бути Богом», «Гидкі лебеді». На зараз, «замахнувся» на «Атлант розправив плечі», Айн Ренд. Цікава книга, але щось пішло не так, застряв, одним словом. Для саморозвитку купив відразу і аудіо і паперову книгу Дорофєєва «Путь джедая». Це просто відпадна книга. На фоні неї, придбав і підбираюся до Грега МакКеона «Есенціалізм шлях до простоти». Були прочитані «Чорновик», «Чистовик», «Візити восени», «Лабіринт відзеркалень», «Застава», «Реверс», «Нічний дозор», але після того, що воно меле(автор цих творів) в бік України, тільки 404 в його бік, і ніяк інакше.

Різниця є. Книга, дає Вам опис, а все інше,- це гра Вашої уяви. А кіно/серіал,- це бачення опису, уявою іншої людини(бачення від режисера). Відчуваєте різницю? Моє бачення, дуже рідко збігається з уявою режисерів. Тому, при можливості, спочатку читаю книгу, а вже потім, дивлюся кіно/серіал. Дуже подобалися кінострічки «Хижак», «Чужі», «Щелепи». Але, коли прочитав книги, то кіно, було, м’яко кажучи, не те пальто. Є і винятки. Хто читав Яна Флемінга, той зрозуміє і підтвердить, що Бондіана виглядає на голову вище за оповідання ;)

Ви серйозно? От мені цікаво, як на співбесіді, ви відсієте індивідуума, котрий смердить потом в офісі весь час? Ви що, вважаєте, що він після пробіжки і на співбесіду прийде? Чи тіло, яке впевнене, що його створив всевишній, лише з однією метою, створити, як тільки можна більше крихт, біля себе, за найкоротший термін? Чи «звєзду»? До речі, в анкеті, вона ну няшка няшна. І тобі комунікабельна, і любить спілкування, полюбляє розділяти простір з іншими людьми, майже не користується соціальними мережами та месенджерами, майже не спілкується по телефону, під час роботи. Угу, ну прям, у самісеньке яблучко, тільки з іншого боку.

Співбесіди — це такий треш. А саме головне, що вони до самого робочого місця і обов’язків, не мають ЖОДНОГО відношення. А, «Драйв» Денієла Пінка, це в загалі шедевр. Ви серйозно? людина прийшла на конкретну посаду, а ви про якусь непрофільну книгу, якогось Пінка? Це те саме, щоб у вас, протилежна сторона, запитала про оптимізацію коду, з позиції Марка Прайса. Ні не читали, не по HR профілю, буває. Дві, головні складові, в організації робочого місця(роботи), це людський фактор і облаштування робочого місця(побут). От буває таке, і розташування Ок, і офісний центр Ок, а заходиш у офіс, а там «мати Василева». Один спортсмен, перед роботою бігає, а душ прийняти не встигає. Другий, любить снідати, на робочому місці, обов’язково, чимось дуже крихким(печиво/снеки/тістечка), і ці крихти в радіусі двох метрів, навкруги біля нього. Третя, вважає, що вона звєзда, і марнує свій час, перебуваючи в цьому офісі, на оточуваних лузерів. Власник фірми, для неї, звісно не лузер, але у нього вже є «звєзда», яка виявилася спритнішою. Робити, в такій фірмі — це псувати свої нерви та здоров’я. Але, що там нам казав HR, на співбесіді:" Молода, швидко розвивана компанія"...

Це дуже тішить і надихає на оптимізм.
В своїй діяльності, намагатимусь, надалі, користуватись, вітчизняними фонтами. Що порадите, замість:
3D фонтів
CricketinLineShadow
Gunship Shadow ital
MasterCard Normal
Marketing Script Shadow
a_DexterOtlDecor3D
Рукопису
ArtScript
Calligraph