Ізраїль теж закрив кордон на виїзд
Призупинення авіасполучення != закриті кордони.
Кордони Ізраїлю не закриті. Можна виїхати суходолом через Йорданію, Єгипет і Ліван (щодо Сирії не знаю). Також можна подорожувати морем.
За гроші, думаю, ви знаєте як відкрити собі кордони
Та ну. Розкажете як? Питаю цілком серйозно.
Тільки не кажіть «зверніться до одного анонімного чорта в телеграмі і заплатіть криптою, треба буде 100% передоплати, чесслово він не шахрай». Це несерйозно. Тут на форумі вже були історії про те, як анонімні чорти отримують платіж криптою і назавжди зникають.
Я готовий заплатити державі, скажімо, мільйон гривень за виїзд (це наче відповідає порядку цін анонімних шахраїв в телеграмі). Легально, безготівкою, на рахунок в МФО 899998, бажано з призначенням платежу «за викуп кріпака» або аналогічним. Але держава не дає мені такого варіанту. В межах закону я зі своїми болячками можу тільки бути мобілізованим і здохнути вже під час проходження БЗВП.
Як щодо 71.12?
Цей клас включає:інженерний дизайн (тобто застосування законів і принципів інженерії в конструюванні машин, доборі матеріалів, інструментів, структур, процесів і систем) та консультування у сферах:
- проектування машинобудування, промислового будівництва
- проектів будівництва інженерних споруд, гідротехнічних споруд і транспортного будівництва
- проектів управління водними ресурсами
- проектів у сфері електроніки та електротехніки, добувної інженерії, хімічної технології, машинобудування, організації виробництва, системотехніки, техніки безпеки
Та йопт. Ви тут обговорюєте, що закон працює в 90% випадків. А мені по закону гаплик у 100% випадків.
Якщо з діагнозів можна зібрати якийсь флешрояль чи фуллхауз, то логічно було би цим скористатися.
У мене медичних документів чимало, три товсті папки паперів і я їх завжди ношу з собою. Переважно це папери з приватних клінік, бо мене цікавило власне здоров’я, а не відносини з державою.
Також є невеличка кількість паперів від державної медицини (з відповідними записами в ЄСОЗ). Головне, що я маю три відносно свіжих сірих миршавих папірця з назвою «консультативний висновок спеціаліста» (форма № 028/о) з усіма належними підписами-печатками, з яких я наробив ксерокопій та нотаріально завірених копій. Ендокринолог підтверджує цукровий діабет II типу середньої тяжкості з ускладненнями. Кардіолог підтверджує гіпертонічну хворобу II стадії 3 ступеня з ускладненнями (зокрема, а/с БЦА). Окуліст підтверджує діабетичні та гіпертонічні зміни ока, а ще засвідчує міопію та сильний астигматизм (більше 3 діоптрій на кожному оці).
Флеш-рояль, кажете. У мене є три діагнози, кожен з яких чітко каже, що я обмежено придатний. І це не якась там психіатрія чи вади слуху які легко симулювати, це все підтверджується інструментальними аналізами. Може я ще допройду декілька інших спеціалістів (невролог, пульмонолог, ортопед) і таких папірців стане більше.
Але, як і я казав вище:
Діагнози докупи не сумуються.
Будь у мене хоч десять таких висновків по пункту «Б» (обмежена придатність), вони всі разом взяті не тягнуть на один пункт «А» (непридатність).
Обмежено придатних мобілізують в повну силу. Якщо я захочу легалізуватися, прийти в свій районний ТЦК, оновити дані, чесно заплатити 22500 грн за порушення правил обліку і показати оці всі медичні документи — дуже ймовірно, що я того ж дня опинюся в нашій міській філії пекла на Зрошувальній 17а.
Тож я поки утримаюсь.
Врешті якщо хвороби такі серйозні — та заляжте в лікарню на огляд превернтивно.
Ви про огляд до мобілізації чи після?
Наразі я стежу за своїм здоров’ям, регулярно відвідую лікарів та дисципліновано приймаю свої таблетки. Тому хоч мої болячки серйозні, але вони в стані компенсації, і я живу більш-менш нормальним життям. (Чи йдеться про те, щоб сховатися на стаціонарне обстеження від ТЦК? І що далі, жити в лікарні?) Наявні у мене діагнози від мобілізації не рятують; три-чотири діагнози, кожен з яких дає висновок «обмежено придатний» — це все одно «обмежено придатний». Чи як там зараз, «придатний до». Діагнози докупи не сумуються.
Якщо йдеться про обстеження після мобілізації, то там іноді люди помирають від, наприклад, пневмонії. Не на нулі, а в НЦ. Не через якісь страшні ускладнення, а просто через брак медичної допомоги. Бо командир вирішив, що боєць «прикидається», або бо медик в НЦ мав лише бинт, йод та термометр. Ну припустимо, мене відправлять з частини в шпиталь. Там підтвердять всі ті самі діагнози, не знайдуть підстав для списання і пошлють назад на полосу перешкод.
Зрозумілих варіантів бачу тільки два: або якось вийти з бусіка за хабар, або тікати в СЗЧ.
Або не попадатися.
«легкий вихід», мдя (
То є таке невеличке фантастичне оповідання. Про космонавтів. Давайте краще про космонавтів.
Гроші не рятують від тих, хто може силою забрати і гроші, і свободу, і життя. Погана ідея ходити з порожніми кишенями, але і всю катлєту тримати при собі категорично не можна.
Чув що буває якось так: бусифікованому дають зробити один дзвінок родичам, пояснити ситуацію і сказати куди (в який РТЦК) треба привезти хабар і яку суму. Негайно приїздять родичі і десь на задньому дворі, на боковому крильці відбувається викуп заручника. Без документів, паперів, повісток, просто йди звідси геть і не попадайся. Відповідно, родичі повинні бути в курсі де лежить заначка і бути згодні на участь в подібних діях.
Загальне правило таке ж, як з ментами: чим менше часу ти провів у них, тим легше і дешевше вийти.
Це не протест. Це легкий вихід.
Мій стан здоров’я не дозволяє бігати, наприклад. Тим більше проходити БЗВП. Якщо я спробую побігати по лісу в броніку і з автоматом або копати окоп, то мені буде погано, причому одразу з декількох причин.
Крім того, в «учєбці» можуть відібрати всі таблетки крім аспіріна, чув про такі прецеденти. Мені не можна без моїх гіпотензивних та цукрознижувальних препаратів, інакше всі мої компенсовані хвороби швидко перейдуть в стан субкомпенсації, а потім стануть некомпенсовані.
Якщо мої хронічні хвороби загостряться на полігоні в палатці з типовим рівнем польового медичного сервісу, то там я і здохну, тільки це буде довго, важко і болісно, сподіваючись на чудо. Краще вже Remington retirement plan.
Пане, це ви екстраполюєте досвід безтурботного життя заброньованих та «мазаних» мажорів, які без страху ходять вулицями в центрі, сидять в кафе і «живуть життя». Ви гадки не маєте про інших, тих кого не видно.
Я виходжу з дому в середньому пару раз на тиждень, пересуваючись по мікрорайону не далі як за
Попри всю мою обережність, за останній рік я декілька разів у себе на районі бачив т.зв. «мобільні групи оповіщення». Один раз бачив тіпочків в оливкових балаклавах на відстані витягнутої руки; того разу мені пощастило, бо вони обрали іншого випадкового перехожого для перевірки військово-облікових документів.
Вище я писав: якщо попадусь, мені смерть.
Чудовий пост з чудовими коментарями, без сарказму.
Коротко і анонімно про себе: товстий неспортивний тіп віком десь між 40 і 50, з от таким от здоров’ячком: I11.9 E11.42 E66.91 H52.1 H52.2 H35.0 H35.4 H53.0, типовий штурмовик. Якщо попадуся, буду шукати можливість «домовитися». Якщо не вийде, буду шукати можливість піти в СЗЧ. Якщо не вийде втекти, то, ймовірно, самовипиляюсь до початку БЗВП.
Чи вплинула на мене війна? Ну як сказати. На щастя, у мене тут прильотів не було, всі близькі родичі живі. Подумайте тільки: хліб в магазинах продають без талонів. Об’єктивно у мене все добре, я жив-здоров і на свободі, лежу собі на дивані і насолоджуюся життям. Суб’єктивно це не дуже хороша свобода, та і радість від життя якась фальшива. Я відчуваю, що війна мене якось змінила, і ці зміни не на краще.
Тут є топовий коментар про те, що довіра до держави втрачена. Це так. Але також є питання до самого себе. Я втратив залишки самообману, що якось можу впливати на своє життя. Довіри до своєї власної логіки та власної інтуїції в мене більше нема, як нема довіри до нашого уряду. Є лише рефлекторні дії, плин часу, рух за течією і темрява попереду.
FPV прості і мають окремо канал керування, окремо передають аналоговий відеосигнал.
Певен, хтось десь розробляє автономні та напів-автономні дрони з OpenCV, які дійсно обробляють відео і щось з ним роблять. Але у відкритих джерелах технічних деталей про такі розробки дуже мало.
Тоді чому 99.99% всіх дронів на фронті на STM32?
Уявімо, що на фронті у певного підрозділу є (умовно) такі квадрокоптери: тища однакових FPV «каміків», двадцять Мавіків і десять різних (у тому числі експериментальних самопальних) дронів від різних волонтерів-авіамоделістів.
Якщо рахувати по загальній кількості апаратів, то абсолютно однакових контролерів FPV дійсно 99.99% чи щось типу того. Але якщо порахувати по типу конструкцій, то нестандартних аматорських дронів набагато більше. Я б не взявся стверджувати, що всі вони на STM32.
Додайте ще дрони літакового типу, додайте наземні дрони. Навряд чи хтось знає загальну статистику по цьому зоопарку. Там точно бувають і RP2040, і якісь ESPшки, і чорт у ступі.
Я не ходив у ТЦК, не отримував паперових повісток і не оновлював свої дані через «Резерв+». І я не планую оновлювати свої дані.
Якщо ви досі не оновили дані, то чому?
Чому? Невже це не очевидно?
Йти в ЗСУ я категорично не хочу. Так, я боюся поранення чи смерті. Ще більше я боюся втратити свободу. Армія, як і тюрма, це специфічне місце звідки не можна вийти. (Так, я боягуз і мамина черешня, відчепіться замполіти). Я дуже погано знаходжу спільну мову з іншими людьми, особливо якщо це спілкування включає в себе психологічний тиск, матюки, погрози і фізичний вплив.
Тож я не оновлюю дані. Якщо мене спіймають десь на вулиці і намагатимуться «бусифікувати», то я буду намагатися «вирішити питання» будь-яким можливим методом. Якщо не вийде дати хабар, то за першої ж нагоди я стану СЗЧ. Якщо і це не вийде, тоді у мене залишиться лише один вихід.
На DOU дуже багато таких свіжих аккаунтів. Питання до редакції, чому такі аноніми взагалі можуть залишати повідомлення ?
Облиште анонімів в спокої. Не всі наважуються на відвертість під своїм реальним ім’ям.
Писати про своє небажання та/або неможливість донатити — це поведінка, яку нині соціум дуже сильно не схвалює. Тому під справжнім ім’ям такі думки краще не висловлювати.
Боюся не впоратися. Боюся поїхати кукухою. Боюся самовипилятися.
Романе, маю важливе питання про вашу інвалідність.
Спочатку розповім про себе. У мене цукровий діабет II типу середньої тяжкості з ускладненнями, гіпертонічна хвороба II стадії 3 ступеня з ускладненнями (зокрема, а/с БЦА), діабетичні та гіпертонічні зміни ока, а ще міопія та сильний астигматизм (більше 3 діоптрій на кожному оці).
Мені інвалідність не світить, поки ногу не відріжуть або поки не осліпну. Бо всі ці мої болячки наразі в стані компенсації (іноді буває субкомпенсація). Бо я жеру таблетки жменями і дотримуюсь суворої дієти, щоб тиск був в нормі і щоб цукор не виліз вище 10. Мої ендокринолог і кардіолог одностайно кажуть, що наразі в моєму стані компенсації ЕКОПФО не знайде підстав для встановлення групи інвалідності (навіть третьої групи).
Але бігати марафон не можу. І взагалі бігати давно не можу. Так от.
Романе, розкажіть будь ласка, як ви порішали за свою інвалідність, поділіться контактами. Які це у вас такі цікаві лікарі, що марафонцю дають групу. Мені теж треба такі знайомі.