++
Ситуація, направду, максимально крінжова і підкреслює токсичність ком’юніті, яке іноді поводиться нічим не краще за умовних EA, яких хейтить за погані релізи.
Добий того хто спіткнувся, стало нормальною моделлю поведінки. Похейтити за Аішку, проблеми в гейм-дизайні, за баги і т.д. При чому хейт заради хейту, без конструктиву.
Скоріш за все, в це гівно, ніхто крім самих авторів та їхніх друзів і не пограє.
Можу помилятися, але в СО немає прямо складних систем. Тобто, покрові бої, переміщення світом, «гра в таблички» із різними апгрейдами — це все доволі прості і прямолінійні штуки. Це все те, із чи БП на ізі мають справлятися. Тобто, я не хочу сказати, що це погано, гра топова, і як саме розробники це все використали, імплементували і заполішили як раз має значення.
Концепт гри звучить дуууже цікаво, поєднання різних систем — «репутації», поведінки, вчинків, технічний мікс і т.д. Це дійсно дуже великий мікс і середньостатистичному гравцеві буде складно все осягнути за перші хвилини.
Думаю, ваш підхід із «режисурою» правильний. Має бути туторіал чи певний пролог, де гравця буквально «за ручку» проведуть по всім системам і покажуть на що вони здатні. Мовляв, напарник скаже «Диви, це солдат, він зараз рознесе тобі голову. Давай спробуєш зламати той щиток, аби його довбануло струмом?».
Тоді в мене точно є кілька проєктів по 4200 годин мінімум :D
Мене дуууже здивувала ця цифра теж. Я хз де там можна було витратити стільки часу :/
Там я пропустив слово «сінгл-плеєрними» іграми) Здебільшого приклади таких довготривалих франшиз — мультиплеєрні «сезоналки». Тут так, ситуація дещо інша.
Збережівка — топ :) Дякую за таку цікаву статтю! Особлива подяка Яні та усім, із ким вона працює за українські локалізації.
Дяка за таку цікаву статтю та розповідь про шляї в ігробуді!
Дуже надихаюча, направду, історія для інді як можна знайти свою нішу та займатися улюбленою справою.
Дякую!
Обидві книги чудові, направду. «Теорія» мені здалася більш філософською і, хм, теоретичною :D Але це прямо в назві :D
Вітання із таким досягненням! Швидких та рясних вішлістів!
І таке є, безумовно. Але так можна сказати буквально про що завгодно)
Але, бачите, як виходить :)
Йдеш проти тренду — хайпожер, не йдеш — конформіст, який хоче лайків :D Всім не вгодиш. Завжди можна зачепитися за щось, дивлячись на те, з якої сторони дивишся на блогера/гру.
І цілому я підтримую, але як раз той самий ДзенВ’ю «йде проти тренду» і дуже сильно критикував КСД2, та хвалив Avowed.
Ага, не зрозуміло що робити із гранд (4х) стратегіями у такому випадку — Тотал Вар, Стелларіс і т.д.
Так, 100%. До журналістики в інших «жанрах» — такі ж самі питання. Дуже часто зустрічається мінімальна експертність, контент заради контенту і т.д.
Так, але це ж більше виключення? Не щодня виходять ігри на 60+ із таким унікальним геймплеєм. А в статті приклади більш коротких та «традиційних» ігор. Ба більше, приклади «кривих» взаємодій із базовими механіками жанрів.
Тобто, на мою думку, спільнота агриться не на те, що журналіст не виписав вечерпний перелік механік ДС, а те, що вони іноді не знають базових основ ігор.
В кожну гру дійсно треба навчитися грати, зрозуміти про що вона, аби написати чесний і об’єктивний відгук. І це сутність роботи журналіста. Але йому в цьому має допомагати награність в певний жанр гри.
Але журналістам
а) платять за це грошів, б) два тижні більш ніж достатньо аби пограти в гру годин 20 і спробувати написати розгорнуту реценцію, _за умови, що ти обізнаний із жанром_ .
Бо виходить така ситуація — журналіст, що грав у Капхед — він взагалі не вміє грати в платформери як жанр. А чого? Журналіст, який грав в Дум — у ФПС, а журналіст Елден Рінгу — у соулслайки, а оглядач Арк Рейдерів — не в курсі поточного стану ринку екстракшен-шутерів.
Чия це вина? Журналіста? Редакції? Важко сказати. Але всі ці люди позиціонують себе, як _експертів_ ігрової індустрії, тоді питання в тому, чому вони себе так позиціонують? Чому умовний ОлдБой, або ДзенВ’ю, або XGTV і т.д. здатні вести свої канали, випускати ± адекватні огляди на гучні, і не тільки, тайтли, а цілі величезні видання — не здатні? То, може, все ж таки є частина ігрових журналістів, або навіть цілих видань, які взагалі не на своєму місці?
Не думаю, що Свіні цього не розуміє, але це давно не «відкриті платформи.»
Маск — буквально купив Твітор, аби просувати свою адженду. Вже доведено, що алгоритми Твітору просувають/занижують у видачі та просуванні певні теми.
Цукерберг — контролює Фейсбучек та Інстаграм так само. Все на алгоритмах, просувають та занижують певний контент.
ТікТок — тут і говорити немає чого. Відкрита платформа, що контролюється ССР. Смішно просто.
Куди прозоріше (!) і відкритіше (!) було б підпорядкувати всі ці платформи певним законодавчим обмеженням, аніж та вакханалія, що там відбувається зараз, яка абсолютно не публічна і абсолютно маніпулятивна.
У списку вимог не вистачає тільки «Віддати свого первістка».
Саппорт усього цього переліку може коштувати значно дорожче ніж ці 5%.