Дякую!

Там я пропустив слово «сінгл-плеєрними» іграми) Здебільшого приклади таких довготривалих франшиз — мультиплеєрні «сезоналки». Тут так, ситуація дещо інша.

Збережівка — топ :) Дякую за таку цікаву статтю! Особлива подяка Яні та усім, із ким вона працює за українські локалізації.

Дяка за таку цікаву статтю та розповідь про шляї в ігробуді!

Дуже надихаюча, направду, історія для інді як можна знайти свою нішу та займатися улюбленою справою.

Дякую!

Обидві книги чудові, направду. «Теорія» мені здалася більш філософською і, хм, теоретичною :D Але це прямо в назві :D

Вітання із таким досягненням! Швидких та рясних вішлістів!

І таке є, безумовно. Але так можна сказати буквально про що завгодно)

Але, бачите, як виходить :)

Йдеш проти тренду — хайпожер, не йдеш — конформіст, який хоче лайків :D Всім не вгодиш. Завжди можна зачепитися за щось, дивлячись на те, з якої сторони дивишся на блогера/гру.

І цілому я підтримую, але як раз той самий ДзенВ’ю «йде проти тренду» і дуже сильно критикував КСД2, та хвалив Avowed.

Ага, не зрозуміло що робити із гранд (4х) стратегіями у такому випадку — Тотал Вар, Стелларіс і т.д.

Так, 100%. До журналістики в інших «жанрах» — такі ж самі питання. Дуже часто зустрічається мінімальна експертність, контент заради контенту і т.д.

Так, але це ж більше виключення? Не щодня виходять ігри на 60+ із таким унікальним геймплеєм. А в статті приклади більш коротких та «традиційних» ігор. Ба більше, приклади «кривих» взаємодій із базовими механіками жанрів.

Тобто, на мою думку, спільнота агриться не на те, що журналіст не виписав вечерпний перелік механік ДС, а те, що вони іноді не знають базових основ ігор.

В кожну гру дійсно треба навчитися грати, зрозуміти про що вона, аби написати чесний і об’єктивний відгук. І це сутність роботи журналіста. Але йому в цьому має допомагати награність в певний жанр гри.

Але журналістам
а) платять за це грошів, б) два тижні більш ніж достатньо аби пограти в гру годин 20 і спробувати написати розгорнуту реценцію, _за умови, що ти обізнаний із жанром_ .

Бо виходить така ситуація — журналіст, що грав у Капхед — він взагалі не вміє грати в платформери як жанр. А чого? Журналіст, який грав в Дум — у ФПС, а журналіст Елден Рінгу — у соулслайки, а оглядач Арк Рейдерів — не в курсі поточного стану ринку екстракшен-шутерів.

Чия це вина? Журналіста? Редакції? Важко сказати. Але всі ці люди позиціонують себе, як _експертів_ ігрової індустрії, тоді питання в тому, чому вони себе так позиціонують? Чому умовний ОлдБой, або ДзенВ’ю, або XGTV і т.д. здатні вести свої канали, випускати ± адекватні огляди на гучні, і не тільки, тайтли, а цілі величезні видання — не здатні? То, може, все ж таки є частина ігрових журналістів, або навіть цілих видань, які взагалі не на своєму місці?

Не думаю, що Свіні цього не розуміє, але це давно не «відкриті платформи.»

Маск — буквально купив Твітор, аби просувати свою адженду. Вже доведено, що алгоритми Твітору просувають/занижують у видачі та просуванні певні теми.

Цукерберг — контролює Фейсбучек та Інстаграм так само. Все на алгоритмах, просувають та занижують певний контент.

ТікТок — тут і говорити немає чого. Відкрита платформа, що контролюється ССР. Смішно просто.

Куди прозоріше (!) і відкритіше (!) було б підпорядкувати всі ці платформи певним законодавчим обмеженням, аніж та вакханалія, що там відбувається зараз, яка абсолютно не публічна і абсолютно маніпулятивна.

Експедиція — все ж не інді і близько.

Є доволі великий паблішер (вже, за визначенням, не незалежний девелопер). Є реліз через ГеймПасс (інді туди важко пробити, і в цілому не інді), доволі велика команда (100+ людей).

А тег «інді» дуже часто ставлять, аби спробувати відділити певну гру від «бездушних» породжень великих корпорацій. Мовляв, БГ3, Експедиція — інді, а не ось всі ці ваші Батлфілди чи Діабли.

Де я сказав, що гра і іграшка — одне й те саме?

Мова про похідні від слова "гра"/ігра«, що і та і та форма присутня в українській мові, похідна від одного слова.

Те що ви називаєте мій аргумент натягуванням сови на глобус — це не аргумент, а просто маніпуляція.

Ні, я не підтвердив ваш аргумент. Це ви собі придумали.

Мій аргумент в тому, повторюся, що обидві форми без та з літерою «і» присутні в українській мові і застосовуються поруч, означаючи похідні від одного слова. Тому «ігролад» — цілком українське слово, яке не має протиріч.

І тим паче воно не є русизмом, як не є русизмом слова утворені від того самого слова грі/ігра в інших слов’янських мовах (чомусь ці мої аргументи ви просто проігнорували, ага)

Окей, по лагодити я помилився, я визнаю, але по всім іншим аргументам? Та словам? Нє? Лад — русизм? Похідні від слова гра із літерою і, які питомо є в українській мові, та інших слов’янських мовах, все русизми?

Нє, я розумію, зачепитися за одну помилку — це круто, але щось про свої маніпуляції та помилки — ви не визнаєте. Усюди русизми, суцільні русизми та новояз. кошмар.

Білоруська взагалі топчик)

Якщо глянути в етимологічному словнику те ж саме слово «лад», то ви знайдете, що воно значить в тому числі «порядок; розташування, розміщення; спосіб, зразок», що цілком підходить під призначення меню, яке описується словом gameplay.

І також знайти, що це — старослов’янське, староруське слово. Воно існує в кількох інших слов’янських мовах. То що, у них у всіх русизми? Всі знову в росіян покрали? Що ж це робиться, людоньки? Всі русизмами користуються!

Є просто безліч питомо українських слів, які відсутні в російській, із коренем «лад» — недоладний, (по)лагодити, злагода, владнати, обладнання і т.д. І це і близько не тільки про побут.

goroh.pp.ua/Етимологія/лад

Це так смішно і сумно одночасно, коли люди, які не мають філологічної освіти, чи хоча б не витратили 3 хвилини на вивчення етимології слова, починають розбирати слова, їхнє значення та походження.

Купа маніпуляцій, хибних висновків, що базуються на незнанні, ярлики «русизм» нізвідки, «новояз», упереджене ставлення.

Игра — староруське і взагалі слов’янське, не російське. Існує у формі «гра» чи "ігра"/"игра" в кількох слов’янських мовах. Чи вони всі також позичили його в росіян?

В українській мові літера і в однині відпало, в множині — залишилося. А ще є грати, не іграти, але є іграшка, не грашка. Є ігровий, а не гравий. Що, іграшка — теж русизм? Чи множина? Ні. Просто слово загальновживане в слов’янських мовах, і має різні похідні. А ви продовжуйте свої псевдо-наукові розмірковування, що ведуть просто до найбезглуздіших висновків.

А достатньо було б хоча б поглянути у етимологічний словник goroh.pp.ua/Етимологія/игра

Панові спільнота в панамку напхала, і за діло.

Рейджквітнув, геймплей — автору ок, а «ігролад» — фу-фу-фу. Бо коли святі вестерни слово придумають — це можна користуватися, а коли йому створюють український відповідник — фу-фу-фу.

Коли комплекс меншовартості викручено на 100%.