Страшно буде, коли ці розмови затихнуть, бо будуть розмови про безробіття, порушення прав людей, класову нерівність тощо.

Цього або не буде взагалі, або це не буде приносити задоволення. Капіталізм працює з порівняннями, і люди з UBI у соціумі будуть вважатися бідними (все одно що біженці, які живуть на соціалку чи пенсіонери з мін пенсією), то і в принципі не зможуть прожити на умовні 500 євро.
В усі часи статус і заможність мати буде той, хто зміг згенерувати відповідно цінності — на роботі, в бізнесі тощо.
Насправді антиутопічні сценарії — найбільш ймовірні. Мені подобається ілюстрація у фільмі Елізіум.

Круто, у нас в компанії з 2022 року теж є компенсація обладнання, що в принципі дуже допомагає і по сьогодні працювати автономно 💜

По-богатому, загалом, респект) ну, власне, ми теж в селі проживаємо, якийсь ремонт навіть не плануємо — чекаю перемоги спочатку (бо загалом з малечею однозначно краще жити в великому місті, але в Київ поки немає сенсу повертатися)
Але навіть поточні витрати (часу і грошей, зусиль, бо доступу до робочої сили у нас практично немає поряд) на ділянку та хату доволі суттєві і не кожному буде це комфортно і вигідно

Але смішно читати, як люди, які в принципі уникають податкового навантаження (просто вони роблять це умовно всю свою кар’єру, десятки років вже, що вже навіть не усвідомлюють цього), роблячи себе підприємцями на пільгових умовах, пишуть про вимогу прав і соц гарантій. З самого початку ніхто з ФОП не є співробітником і не має соц гарантій, претендує на мінімальну пенсію тощо.
ФОП це все одно що власник магазину чи кав’ярні чи майстерні, підприємець, що бере на себе ризики (втратити все) і забезпечує соц гарантії іншим (якщо є наймані працівники), а не думає про свої.

Ще момент: я колись працював у білу як найманий працівник в ІТ в укр компанії — у мене зп була в два рази нижче ринку була (бо податки сумарні, які компанія всі сплачувала складали десь 40%+ відсотків від окладу) — ось вам робоча альтернатива з усіма соц гарантіями, пенсією тощо.

При чому Дія далеко не найгірші умови, будь-яке офіційне працевлаштування — це дорого у будь-якій цивілізованій країні. Але в принципі ІТвці +/- можуть собі обирати країну, то ж вирішуйте самі.
І до речі, це не ЕПАМ чи хтось придумав — це придумала держава Україна, ІТ компанії просто дивлятсья на ці правила гри і думають про збалансоване рішення на своєму рівні. Але чомусь мітинги проти Дія Сіті ніколи не були популярними (та зрозуміли) в Україні.

Не тільки EPAM таке робить.
Але, ще раз, наскільки пам’ятаю, різниця у податках там щось в межах 5%. При цьому ці податки обслуговує і несе відповідальність повністю компанія, плюс у компанії зявляєтсья можливості (потенційні) вас бронювати.
Те, що там інтелектуальна власність, непереманювання — це до вас навряд чи буде релевантно, хіба що ви не скачете по галерам за умовні 500 баксів туди-сюди чи не думаєте, як би що злити.
Якщо ви граєте з компанією в довгу, то вам є сенс розвивати її таким чином, адже їм це там окремо вигідно, забезпечуює більшц стабільність.
При цьому що для вас зміниться окрім податків? Я от вже в цій Дії десь 2,5 років — абсолютно ні на що це крім грошей це не впливає. Ну, податки є сенс платити — окрема тема, але тим не менш, це ж не просто у вас забезпечуює гроші.
Звісно нехай кожен обирає своє, можливо комусь ті 5% дуже критичні чи є якісь інші причини, але якщо жити в країні, уникати податків (які і так пільгові), то є повно варіантів і виїхати взагалі і робити як знаєте.

до речі, з дітьми в селі жити — нереально (якщо ви стосовно себе ще можете закрити очі на інфраструктуру, то дит садки, клініки...), тоді село для вас може бути варіантом будиночка на літо))

дякую, у нас в певному сенсі тут зв’язки, але це не допомогло
1) по-перше, ніхто не хоче допомагати, щоб не принижуватися і не нагоняти на себе плітки (бо типу працювати на когось місцевого — це типу якесь западло)
2) по-друге, чоловіків толком і немає, бо їх мобілізували
3) або вони виїхали з села (взагалі там демографічна криза, молодь активно виїджає)
4) або вони ховаються від ТЦК
5) ну і жіночки такі сидять зі своїми дітьми, у них своє хазяйство тощо
ну і немає сенсу порівнювати проживання у заміському будинку під умовним Києвом з проживанням у селі-селі, де все працює абсолютно інакше

ми єдине що як викрутилися, це просимо одну сусідську дівчинку сидіти з малюком 1-3 години в день — це прям для нас ковток повітря і можливість хоч щось зробити, бо з малюком без якихось додаткових родичів в хаті ну це взагалі дуже серйозний виклик щоб то все разом вивезти

30 хвилин машиною до центра міста

так це не село, а по суті без 5ти хвилин котеджне містечко під великим містом
але якщо за розумну ціну, то може бути непоганим вкладенням

це — сильне узагальнення, люди визначають село

ну, по-перше, як раз люди з нашого села так і думають «аби паркан був пофарбований і узбіччя прибране»))
по-друге, це або буде коштувати дурних грошей або в принципі фізично неможливо зробити — основне обмеження села — це те, що робити все треба буде саме вам, тому люди, що переїджають скоріше за все просто не вивозять такі речі, якщо десь овертаймлять чи мають дітей (з якими теж, якщо немає родичів проживаючих прямо там, серйозні проблеми кому їх залишити)

це неймовірно складно у селі, де я зараз — щоб вирішити проблему найму мені треба напевно винаймати маршрутку, щоб возити людей з сусідніх смт — і то це дорогий фентезі-план, який неможливо реалізувати:
1) місцевий менталітет не дозволяє людям працювати на когось
2) сидять вдома, бояться ТЦК
3) вже мобілізовані

з дитиною в селі робити немає чого
он наступного літа нашого малюка пора вже в місто вести у садочок, тому село у нас залишиться будиночком на канікули (що в принципі теж непогано, але це точно вже не про життя в селі)

є регіональні охоронні компанії для цього — типу «Сіріус» місцевого розливу, така штука нам обійшласяь десь в $2000 (сетап камер, датчиків, під’єднання до системи"), але, погоджусь, воно того варте, такі історії — правдиві

звучить круто, лайкос; сподіваюсь, про охорону подбав також

це у тебе плутання понятть «доміка в дєрєвнє» і приміського котеджа

Ще з весни в селі: з садом, курми і гусьми (десь 70 шт.)
Плюси
— Простір і його ціна — умовно хата десь «in the middle of nowhere» 130 кв. будинок і 30 соток ділянка коштує 30-40 тис. доларів, під Києвом (сам з Києва тому порівнюю) скільки там буде? 100-200 тисяч?
— Автономність — хоча у моєму регіоні ще не було відключень, але так є пічка, паровий котел, плюс для цього сценарію генератор, 2 екофлоу, оптика — тільки Старлінк треба буде купити знову, щоб повністю бути автономним, якщо оптика не буде тримати після 3х днів ймовірних блекаутів; вода — криниці 2 шт. (є варіант свердловини, але це все таки копієчка та й нема необхідності)
— Спокій, чисте повітря — ти майже нікого не бачиш, тебе майже ніхто не бачить, машин практично немає, бо і людей неособливо (здається населення 1-2 тис. людей всього)
— Фан для себе, для дитини мега-фан, адже повно простору і живності
— Як і будь-який приватний будинок відчуваєш природу по-максимуму: весна і літо напевно були самими найкращими, працюєш в саду, сидиш під деревом, їси черешню, вночі дуже кайфово, зоряне небо — фантастичне (думаю може наступного року якогось телескопа взяти); шашлики — хоч кожен день;
— Доступність натуральних продуктів: яйця все літо у нас взагалі свої, а так м’ясо, молочка — не з магазину, а прямо з місцевого господарства
— Війни тут немає — немає вибухів, тривоги, люди живуть як і жили до вторгнення (окрім ТЦК, розкажу потім)

Мінуси
— Це — недешево, якщо думаєте арбітражити свої доходи і витрати, то подумайте; по-перше витрати приватного будинка не слабі: опалення — дві машини дрів 40тис. + котел на збільшену квадратуру; приватний будинок ламається і треба витрачатися на дрібний ремонт (а хто зна яку розвалюху ви взяли — можете попасти на якусь капіталку чи ще що); по-друге ціни на продукти вищі, ніж у великому місці, бо всі магазини — локальні, немережеві (і взагалі добре, що вони є)
— Інфраструктура — оце справжня біда; найближче притомне місто для нас — це Умань (і притомність тут суб’єктивна, бо ми туди ні разу не заїджали) годину їзди; але ми їздимо в Київ (300 км) — малюка на огляд в Лелеку, в Метро за продуктами чи інші справи, які можна вирішити тільки в місті; загалом про медицину — тільки надіятися, що з вами нічого не станеться критичного, абсолютно нічого немає, інакше пиляти тупо в Київ, швидка не приїде або взагалі або точно не протягом першої години; є тільки аптека і то, треба за більшістю медички їхати в сусіднє СМТ
— Окремий пункт за сервіси доставки їжі — хоча це і плюс (бо економлю гроші, бо Глово ми прям серйозно золотили в Києві), але мінус — треба готувати самому, варіантів нема (нє, ну ми знайшли в сусідньому смт сервіс один, який масово готує їжу для весіль та похоронів — де можна оптом закупитися, але це трошки інше і не часто)))
— Сервіс — в магазині продукти поганої якості, чисто перебитися (тому і їздимо в Метро); Нова Пошта — це треба бачити))) це точно не те, до чого ви звикли))) намагався якось коригувати — але толку, наявність якогось інфрастуктурного взлазагалом типовий гламурний айтішник смузі-лавер може пережити шок (та й навряд чи переїде));
— Персонал, робоча сила — через війну, чоловіків або немає взагалі, або ховаються активно від ТЦК — у нас було пару епізодів когось найняти, навіть з сусіднього села привезти, але ми зрозуміли, що це малоймовірна лотерея; тому готуйтеся все робити руками і самі;
— Культура і населення — цікаво це все) ну, якщо бути чесними, то мені трошки інтроверту не видається, що у нас є багато про що з ким говорити, дружити; є такий тролінг «гарадських» — ну, можна тільки умилятися такій критиці, розуміючи яке життя у місцевого населення; з хорошого, але дивного: є в принципі люди, які вміють, щось робити руками — і в місті не проблема найняти таких, але тут всі — «міцні господарники» і типу «я не буду на тебе працювати, це — приниження для мене» (хоча я б тут підняв би місцевий ВВП і дав людям заробити без проблем))) з іншої сторони вони можуть допомогти тобі просто так, якщо ви з ними у хороших відносинах — ну власне теж таким людям я у боргу не залишаються, теж щось можу допомогти;
— Погода і природнє середовище — та сама осінь і зима відчуваються так само інтенсивніше як і весна/літо, тут у вас буде болото і земля (ну там можна зробити бетонні доріжки і все таке в принцип); ми ходимо через сад на кухню в окремий будинок чи за дровами в шалаш чи до свіських птахів по кілька раз в день — в Києві я міг раз в тиждень з дому виходити
— Кури-гуси — ну ви розумієте, що переважно з ними стається починаючи з осені і це треба робити тільки вам
— Обслуговування приватного будинку, подвір’я, саду, городу — море робити

Висновок який: автономність і простір, природа, спокій — це плюси. Мінуси: всі меми про село — це правда))

і шо?

взагалі пофіг на них, в цілому все ок, але якщо не ок, то пофіг

Зараз би військовим користуватися послугами мобільного оператора, що належить росіянам