Я думав ця стаття дасть відповіді, але тут просто скопіювали найголовніше питання («Відкрите питання: в яке саме місто вони повинні поїхати і в який ТЦК звернутися, якщо вони не стоять на реєстрації?»), і шановний пан юрист просто розводить руками.

Ну по-перше розмір: аеропорт не розрахований на такі об’єми. Тому іноді незрозуміло, це черга на чек-ін чи у Бургер Кінг.
По-друге це дійсно ком’ют. Звісно що правило «без нас не улетять» заспокоює, але і наявність заторів перед аеропортом це велика незручність в розрахуванні часу.
По-третє: швидкість та якість обслуговування. Два останні вильоти з Теґєля пілоти вибачалися за затримку посилаючись на швидкість обслуговування рейсу з боку персоналу аеропорту. А от недавно коли вже після посадки нас забирали автобуси, то водій автобуса з набитими до країв людьми просто забув закрити двері і поїхав. Добре шо ніхто не випав.
Так що взагалі складається враження що персонал та і сам аеропорт працюють на аби як.

Так, так званий Bargeld тут повсюду, і навіть в центрі іноді можна розплатитися тільки кешом. Або є ще варіант EC карти, якою користуються тільки німці, і воно так кумедно, коли німецькі офіціанти дивуються що у туристів віза чи мастеркард :)

Швидкість інтернету приблизно як в Україні в 2004. Всі провайдери насправді нічим не відрізняються, бо є дочірніми компаніями величезного монополіста, в якого лоббі на всіх рівнях влади. Тому можна не очікувати на покращеня з інтернетом наступну декаду.

Німеччина (знову)

1. Інтернет (його тут нема)
2. Якість та швидкість сервісу провайдерів послуг («ви модем самі не чіпайте, через 5 тижнів приїде мастер і подивиться що там да як»)
3. Медицина (вона «норм», але за деякими речами які є в Україні я сумую)
4. Транспорт. А саме в Берліні: так, з першого погляду працює як швейцарський годинник, але після декілька років починає набридати то шо S-Bahn ніколи не працює коли треба (то поліцейські операції, то сніжок пішов або гілочка впала і вони всю лінію перекривають)
5. І чисто Берлінське: Аеропорт Теґєль, жахливе непорозуміння, яке досі ще не закрили. Найгірший аеропорт, з тих, де мені доводилося бувати.

Тобто все одно прийдеться винаймати щось тимчасове.

Дякую. Тобто як я розумію треба перші місяці жити у короткостроковому житлі.

Скажіть будь ласка, скільки треба з собою брати грошей. Я розумію що у кожного різні поняття того як і на що витрачати. Але якщо брати за сценарієм що перший місяць пожити у чомусь на air.bnb, а потім вже з першої зп шукати довгострокове житло. Цікавлять також всілякі внески по типу я в АБХ. Дві людини.

Ого! Тучу разів дякую! :)

Тоді скажіть ще будь ласка, як молодій ейчарці пояснити що таке АБХ. Підійде і англійською і німецькою :)

Доречі вони переважно дзвонять чи можуть все ж таки через імейл?

А ще цікаво: у черзі познайомився з одним програмістом. Обмінялися контактами, іноді переписуємося. Так от — йому теж досі не дзвонили. Це може бути через загальну ситуацію в країні?

Дякую. Але я поперше не знаю який саме АБХ і по-друге невпевнений наскільки це правильно: змушувати компанію робити якісь додаткові рухи.

Дякую! А то вже починають приходити думки щоб покинути цю справу та й залишитися.

Завтра буде 6 тижнів. Навіть не знаю що думати.

Дуже дякую!

Питання до тих хто чекав і отримав візи з Німецького посольства у Києві. Чи існує який небудь середній термін очікування на рішення? Мені казали що комусь більше, комусь менше, але в середньому це 3 тижні. Як ви розумієте, 3 тижні вже минуло і воно починає нервувати. Дякую за будь-яку відповідь.

Теж вірно, але class ItGuy extends GoodGuy

Одним словом (двома) треба бути нормальною людиною.