Дякую, чи будете продовжувати, чи побачили в цьому сенс?

Дякую але треба брати до уваги стаціонарність ряду.

Якщо в транзакціях є дата і час, це може бути вузьким місцем.

Я б вчив, не відомо чи взлетить. Імовірність є, що воно буде але через скільки, і з якою точністю.

Проблеми можуть виникнути, через перевантаження трапеції, бо немає регуляції підлокітників, у ікеї є тепер кращі варіанти.

Мені здається, що під час роботи за комп’ютером треба балансувати статичне навантаження. Динаміка — це добре, але вона не дуже в’яжеться з процесом праці.

Hbada

Можуть виникнути проблеми з варикозним розширенням вен.

Майже те саме можу сказати про python/go

Чому? Це наближення до того як працює в реальності

Можна спробувати dspy, і подивитись точність

Звучить гарно, але треба поставити експеримент на точність для різних моделей.

А Ви дайте посилання, або зробіть витяг, хай дає відповіді як RAG

Що на рахунок LLM

Я думаю, що насправді ніхто не має повної свободи волі. У кожного є свої проблеми та обмеження, і здається, ніби ми контролюємо своє життя, але цей контроль здебільшого ілюзорний. Так, ми робимо вибори, ухвалюємо рішення, плануємо майбутнє, проте більшість цих кроків визначається не нашою «вільною волею», а умовами, у яких ми народилися, соціальним середовищем, фінансами, обставинами, випадковістю.

Людина може вважати, що вона сама обрала професію, місце проживання чи навіть цінності, але якщо придивитися — цей вибір формується середовищем. Хтось народився в сім’ї з капіталом — і вже має інший старт, інші можливості. Хтось народився в бідності — і його «вибори» часто зводяться лише до виживання. Тобто свобода насправді різна для різних людей, і вона майже завжди обмежена рамками, які нам не підвладні.

Більше того, навіть у найдрібніших подіях велику роль відіграє випадковість. Ми можемо ретельно планувати, будувати стратегії, вчитися й працювати, але одна непередбачувана подія — хвороба, війна, економічна криза чи просто «не той збіг обставин» — і всі ці плани руйнуються. З цієї точки зору, свобода волі нагадує гру в карти: так, ми вирішуємо, як грати, але самі карти нам видає випадок.

Виходить, що ілюзія контролю тримає нас у руслі життя: ми ніби керуємо, а насправді більшість напрямків уже задана наперед. І навіть ті, кого називають «вільними» — фінансово незалежні, багаті чи впливові — теж не мають абсолютної волі, бо й вони залежать від обставин, від інших людей, від глобальних процесів. Єдине, що відрізняє їх від більшості, — це більший простір для маневру, ширші рамки ілюзії.

Тому, можливо, свобода — це не про можливість усе контролювати, а радше про здатність приймати те, що ми не можемо контролювати, і вміти в тих межах, що нам дано, робити своє життя змістовним.

Можливо ми в симуляції...

Але виникає питання: якби вам не потрібно було працювати, чи продовжували б ви цим займатися і чи справді любили б те, що робите?

Думаю, що все залежить від перспективи, як людина бачить цю ситуацію.

Я думаю, не існує такої сфери, у якій ви завжди почувалися б так, ніби це не робота. Будь-яке ремесло рано чи пізно стає саме роботою, особливо коли воно переходить у кількість. Все це ілюзія.

Підкажіть то ваша ідея в симуляції — зрозуміти, який ’візерунок’ даних (із заданою ентропією) найменше витрачає енергії, але все ще корисний?

Так, з часом, думаю, з’явиться тест уже всередині мережі машин — не щоб відрізнити людину від ШІ, а щоб відрізнити реальну, повноцінну машину від повільного агента або емульованої свідомості. Типу: `π^e — e^π з точністю до 10 знаків після крапки`, але з мікроскопічним дедлайном. Не вклався — не машина. В кращому випадку — людина, в гіршому — throttled AI, якого треба сегрегувати.

Так цікавіше, правда ж? Машини самі почнуть проводити свій тест Тюрінга — тільки вже не про свідомість, а про швидкодію. І хто повільний — той чужий.