за цей час можна все на світі забути.

ну ВСЕ забути — прям дуже складно. Це має бути хвороба Альцгеймера чи щось таке (я не лікар). Частково забути — не бачу проблеми. За декілька місяців все згадається. Коли приходиш на новий проект — також багато чого не знаєш і доводиться вчити з нуля. То в чому принципова різниця? Я вважаю, що адекватні роботодавці розуміють цей нюанс і дають час на адаптацію.
Декрет також сприймається всіма по-різному. Хтось сходить з розуму від «битовухи» і дня бабака, а хтось кайфує від того, як росте і змінюється його малючок, від багатогодинних прогулянок у парку, спілкування з іншими мамочками тощо. Людина має бути щасливою — а досягає вона цього через роботу, чи через декрет — неважливо. Просто не треба свій досвід проеціювати на всіх і паззл складеться.

та давайте вже про підгузки поговоримо! Довго ми ще будемо ходити навколо?)))

Спринтер хизується перед марафонцем: «Я 100 м за 10 с пробігаю. Було б бажання»

між 182 і 30-40 (а реально десь 10, правда?;)) — прірва.

Фундаментальных знаний это не даст, но и не будет ощущения что ты совсем забыла все-на-свете

Ось це вже схоже на правду. Просто погодувати свій невроз — так. Реально користь для співбесіди або проекта — наближається до нуля.

я правильно розумію, що «лайфхак» суто теоретичний і ні ви, ніхто з ваших знайомих таке не практикував?

Мені здається, ми починаємо ходити по колу) Ви мене штовхаєте подивитися на ситуацію з точки зору роботодавця-підприємця, а я вас з точки зору роботодавця-громадянина.

Девел після 3-річної паузи не сильно впливає на якість вашого життя. А якщо син ходить до школи, де 90% школярів — діти люмпенів — це буде прям дуже відчутно.

Я вважаю, що кваліфікованим жінкам, що народили, треба ще й доплачувати, як доплачують за наукову ступінь, наприклад. Мотивуйте їх народити не по 1, а по 2-3 дитини, і через 20 років ви будете приємно здивовані.

додам, що ви і Kirill Svidersky мабуть мислите спрінтами. Типу прийде Аліса і завалить спрінт. А ви подивіться на ситуацію більш глобально, з точки зору всієї країни: яким ми хочемо бачити майбутнє покоління? В яких родинах можуть вирости цілеспрямовані, розумні діти, яким дадуть гарну освіту?
Ну мабуть в таких, як родина Аліси. Так може варто підтримати Алісу? Зараз роботодавець (можливо, не факт) трохи втратить на низькому перфомансі Аліси, але завтра він буде жити в нормальній країні.

ось тут відповіла: dou.ua/...​35100/?from=fpcol#2256363

вона з практикою 7 років. Просто деякі речі треба буде відновити у пам’яті. Так, можливо перші місяці вона буде перфомити повільніше, ніж могла б, але суспільство (роботодавець + колеги) мають підтримати жінку і дати їй таку можливість.
А то виходить, що жінка 9 місяців виношує дитину (а це капець яке навантаження на організм), потім муки пологів, потім рік-два не спить ночами, 24/7 знаходиться у тонусі через гіпер-відповідальность за маленьку дитину. І от коли їй час вийти на роботу, замість «Ну ти молодець, стільки намучалася, давай тепер потихеньку вливайся, ми тебе підтримаємо», чує «твоя дитина — твої проблеми. Іди 2 місяці поволонтерь на пет-проекті, а потім приходь». Не відчуваєте у цьому якусь несправедливість?
Може нехай жінки-айтішниці взагалі не народжують раз ці діти суспільству непотрібні? Цигани компенсують.

написала би назви компаній — купа коментів була б, що заказуха, чорний піар

тобто за вашою логікою, кожна народивша жінка має пожертвувати 2 місяці власного життя і 2-місячну зарплату, щоб краще перфомити на новій роботі? За що така жертовність? Жінка у чомусь провинилася? Вчинила якийсь злочин? Може варто сприймати декрет і вихід з нього як фічу, а не як багу?

Рекрутерка з компанії А заслуговує на свою хвилину слави на одному відомому італійському сайті.
А взагалі журбинка, що суспільство саме ж демотивує кваліфікованих, успішних жінок народжувати.

чому? можливо тому що стартові умови були не зовсім рівні?

это там, где продают кофточки в размерах xxxs и xxxl по 1 штуке каждая из коллекции 2015 года?

мені більше подобаються xxxxxxxxxxs i xxxxxxxxxxxxl 1945 року, тому не підкажу щодо вашого запиту

как там с возвратами у байеров?

не знаю, я через баєрів не купую, але якщо мені не підходить річ, я передаровую її подругам. У вас за кордоном немає стільки друзів і гроші ви рахуєте інакше. Знаю. Розумію. Співчуваю.

ого) оце ви спалилися і екстраполювали свою проблему на інших) батьки або люблять своїх дітей, або народили їх через якісь інші життєві обставини. Тут кореляція від країни взагалі нульова.

в тому-то і справа, що вони мені подобаються) тому мені не подобається, що в Європі люди з іншим кольором шкіри по факту є нижчою кастою (за незначним виключенням). Рабовласницький лад 2.0.

там ще є зірочка внизу, яка повідомляє, що у вартість входить догляд і укладка. Але справа не в тому. Важливо, що Україні є послуги на різний гаманець і це круто. А моя подруга фінка їздила стригтися в Естонію.

мені не подобається. Але бачити як в Європі всі таксисти, прибиральниці в готелях та інший обслуговуючий персонал скажімо так.. не європейці — також не дуже приємне відчуття. Вам ОК?

До нематеріальних цінностей ще додам, що почуватися нейтів-юкрейніаном і емігрантом-юкрейніаном — це дві великі різниці.

Я думала топік-стартер закладав сарказм у назву статті. Прочитала статтю — ні, ніякого сарказму. Європу люблю, поважаю, але ось конкретно у цьому аспекті хизуватися нема чим.
—
Ну і як дєффачка додам щодо HM i Zara. В Україні аутлети і стоки просто через кожні 100 метрів, є численні групи в вайбері, інсті і shafa.ua. Та хоспаті, ще +10% до вартості і купуй через баєра на тих самих сейлах що душа забажає.