правильне питання не «де», а «як».
колись теж задавався таким питанням, поки очі не відкрились.
без різниці, де знайомитись — вулиця, метро, культурні заходи, кафе, соцмережі — та будь-де.
живемо ж в 21-му сторіччі. в мережі повно хорошої літератури на всі випадки життя.
особисто рекомендую книги Алекса Леслі. їх 4-5 штук.
не обов’язково буквально сприймати все, що там написано.
головне — це уловити саму суть і змінити своє бачення даного питання.
в знайомстві з дівчатами немає нічого поганого чи страшного, це нормально і приємно.
почнеш діяти і отримувати задоволення від спілкування — і твоє життя зміниться.
будеш і далі тупцяти з відмазками типу «а що, як...в таких місцях не знайомляться...я не побрився сьогодні...» — ну так і все життя може пролетіти.

був час, коли мені жахливо не щастило з дівчатами. відшивали всі підряд, що б я не робив. я не боявся знайомитись, але робив це якось тупо.
2 роки тому мій товариш сказав: «чувак, почитай Леслі, і все в тебе буде круто. ти класний хлопець, в тебе все вийде.»
я поставився до цього з недовірою, але все ж прислухався — а що було втрачати? зкачав книги і почав читати, з самої першої. і вже через кілька днів помітив позитивні зміни в самому собі, в мисленні. через певний час в мене з’явились нові класні подруги, а через кілька місяців я почав зустрічатись з дівчиною, про яку раніше тільки мріяти міг. ось так книги можуть змінити життя людини.

а з приводу місць для знайомства: на День Незалежності в 2013 ми з другом за 3 години познайомились зі 117-ма дівчатами, а ви кажете «місць немає».
одного разу ми вирішили відтягнутись, написали на шматку картонної коробки з найближчого смітника «ПОМОГИТЕ ЖЕНАТОМУ СТУДЕНТУ!!!», і пішли в Дрімтаун. я з цією табличкою (друзі сховались за рогом і ржали, як коні) підходжу до перших двох дівчат, що йшли назустріч. і починаю їм втирати, що я студент з Молдови, приїхав в Київ по обміну, вдома (в Молдові) залишилась дружина, а я в чужому місті нічого не знаю і прошу їх на вихідних провести мені невелику екскурсію і показати, що в Києві є цікавого. і що ви думаєте? дав їм телефон, вони записали свої номери (зіслався на те, що ще не розібрався з українськими буквами і не знаю, як їх імена записати в телефонну книгу). ось і вся премудрість:)
ну, і чим вам не знайомство? було б тільки бажання!;)