Threema?

Однак зазначу, що саме ця метрика привела нас в ту ситуацію, в якій геймдев є зараз

Тут взагалі не бачу зв’язку. Тобто всі хочуть заробити гроші. І піти по шляху найменшого спротиву, тобто взяти популярний проект і «ремейкнути» його. Питання не в «заробити гроші», хочу зауважити, а саме в «найлегшому шляху».
Тобто метріка — ок. Шлях до метрики боягузливий.

Якийсь дуже дивний приклад) Обурюватися тому, що люди гівнюки — нормально.

Нормально. Але беззмістовно. Ну і да, поняття «гівнюковості» теж змінюється з часом. Наприклад, чи буде доречно сказати людині прямо, що вона робить непотрібну фігню? Ну наче ж не можна, не твоя справа, все таке. Але порадіти з чиєгось провалу? Ну, як в спорті, тобто провал команди супротивника — твоя перемога.
Так і тут в якомусь сенсі. Коли про гру більше писали не в розрізі механік гри, а в розрізі культурного явища (хтось любить слово «повєсточка»), яке не всім до вподоби, то провал гри в якомусь сенсі корелюється з випадком програшу культурного явища в боротьбі за прийняття.
Тому я б не звинувачував людей у «гімняцтві». Це просто система «свій-чужий».

Питання в якості результату.

Саме так. А якість такого типу продукту визначають по фінансових метриках. Добре це чи погано — питання не має сенсу, насправді. Можна сказати, що фінансові метрики відображають бажання людей користуватись тим, що створено. Так, тут можна згадати Ван Гога і скільки картин він продав за життя.
Але в даний момент часу виходить так, що зробили неякісно. Технічно, ігроладно, культурно... в комбінації.
Те, що люди радіють провалам інших — так, некрасиво, але є частиною людської природи. Обурюватись цьому — це як обурюватись тому, що деякі люди їдять м’ясо. Сенсу мало.

Куди більше мене обурило тотальне задоволення, що гра провалилася. Фактично, усі 15 годин, які я провів в Concord, я спостерігав паралельний процес — дивився, як гра вмирає в медійному полі.

Тобто коли кенселять щось інше, ніж умовного Ілона Маска — це погано? Світ взагалі несправедлива штука і той факт, що хтось вклав багато зусиль в щось не робить це автоматично хорошим і навіть не має ставати приводом для «суспільної поваги за факт старання». Те, що ти «гарно поїв і сходив в туалет» є досягненням в дитячому садочку.

Я правильно зрозумів, що на Android — тільки варіант донатної механіки? Тобто просто купити і пограти без «подивись відео», «купи кристальчиків» неможливо?

Чи можна назвати людину, яка просто відвідує зал, професіоналом?

Ви не дочитали до момента

отримає гроші за те, що робить

Тобто якщо людині платять за відвідування залу, так, він професіонал. Досягнення — це трохи про інше, хоч і поряд.

Для реалізації бізнес-вимоги необхідно, щоб хтось надав свою технічну експертизу.

А я про що написав? Технічна експертиза не означає кінцевого виконання.

Чи професійний цей інженер?

Знову про визначення. «Професійний», або все ж краще «професіонал» — та людина, що володіє професією. В якомусь сенсі це можна звести до «отримає гроші за те, що робить». Тому всі люди, які отримують платню в якомусь сенсі професіонали. Скажімо так, доволі часто платять саме за «закриття тасок», а не за «розуміння проблематики». І це абсолютно ок.
Бо може бути ситуація, що перед тим, як таску передали, ці моменти вже продумали і дійшли висновку, що це буде найкращим рішенням. А пояснювати «нащо» — штука корисна, але теж не завжди потрібна.
Професіоналу з фарбування парканів зачасту начхати нащо коннкретно цей паркан має бути пофарбований в цей самий колір. Але він точно знає як це зробити, який час це займе і скільки фарби і щіток на це піде.
Те, що ви описали це просто шлях становлення тех-інженера на шляху до умовно менеджерської позиції.

Щодо інструментів. Тут вже досвід працює. Тобто в якийсь момент ти вже просто починаєш знати який кращий шлях до вирішення тієї чи іншої задачі. А «нові інструменти чи підходи» можуть бути просто аналогією до «нових іграшок» в магазині.

Сенс в тому, що ми такі істоти. Соціальні. А для соціуму важлива така штука як статус. Тому демонстрація свого статусу — це важлива частина людської психики. Хтось демонструє його найближчому колу, хтось — професійному (зірочки на гітхабі), хтось — всьому світу.
Це не компенсація, це просто інший тип потреби.

Проблема в тому, що тод системи примусово не оновлювались і як ніде працювало правило «працює — не чіпай». Плюс, залежність від систем була менш критичною і менше ланцюгових залежностей в самих системах.
Я зараз взагалі не знаю, чи можна користуватись віндою без інтернету.

Частково так, частково ні.
Ну, тобто Кратос «грецього періоду» і Кратос «скандинавського періоду» — різні люди. В якийсь момент зловив себе на думці, що люди, які починали грати в GoW ще підлітками, в момент виходу нового вже могли бути тими самими батьками і приблизно розуміти чому хочеться того Атрея придушити, але щось не дає. Тобто персонаж росте разом з аудиторією.
Щодо Атрея, на то він і дитина, щоб не виправдовувати очікувань батьків.

Я не знаю відповіді на питання, якщо чесно.

Чесно кажучи, деяким колегам було б корисно почати хоча б з душу...

Тобто війна — справа бідних людей, я правильно зрозумів?

Тобто «не отримала шансу на популярність»? Вона була (та і залишається) однією з культових.

Доречі, хотів подякувати за українську в Taimumari. Хоч і видно помилки і одруківки, але я розумію, що одна людина — це не команда локалізації. Якщо що, готовий допомогти в вичитці і редагуванні.
P.S.: А чи можна зробити підтримку джойстика в меню на Switch? А то на хрестовині керувати в меню — якесь минуле століття :)

Якщо коротко — то це калькулятор. Тобто наче користуєшся, все ок, але якщо відкрити додаткову вкладку в браузері, все починає лагати. Коротше, досвід користування як в 2000-ні, коли не було SSD і все відбувалось доволі повільно.
Плюс, періодичні баги у вигляді невиходу з режиму сну, батарейка, що з’їдається незрозуміло куди і як.
Як на мене, має сенс купувати на погратись або якщо ARM — цільова платформа для розробки, наприклад, щось вбудоване.

Англійською

Можна, порозпитуйте.

Зграя людей — це сильно :)