Відпочиває. :) Вони відпочивають, і років через п’ять це їм буде корисно для здоров’я (якщо їх «відпочинок» це не 700 грам шашлику і 2 літри пива, звісно).

Не знаю, як щодо Леонардо. Але Возняка, Ґейтса, всіх дійових осіб книжки «Хакери: герої комп’ютерної революції» — однозначно.

Стаття, безумовно, глибока і хороша. Автор чудово розуміє, що робиться в голові у трудоголіків.

Але я, мабуть, скористаюся своїм правом бути таким, який я є. Хітинова оболонка, всі діла.

Залежить від того, наскільки людині в кайф робити те, що вона робить.

Чомусь ніхто не дивується людям, котрі розгадують кросворди, грають в шахи, та навіть в ті ж комп’ютерні ігри. А коли дев засів на вихідних допиляти цікаву задачу або взявся за ще один проект — то чомусь відразу жлоб і ноулайфер.. :D

Думаєте, що хтось згорить на роботі, начитавшись реклами? :)

Ну, є такі засранці, кому просто подобається писати код.

«Як працювати 4 години на тиждень» :D

Я працював без вихідних протягом декількох років. З понеділка по п’ятницю повний робочий день на основній роботі (SoftServe), і субота-неділя-святкові дні + дні відпустки на основній роботі — у стартапі з локальним інвестором — в середньому по 6 годин/день, але бувало і більше. Протягом року в мене було 3-5 вихідних, максимум.

Сам дивувався, як це я так вигрібаю, у свої на той час майже 40 років. Думаю, що якби з таким навантаженням потрібно було працювати на одному проекті — мене би точно надовго не вистачило. Але проекти були різні, у мене була майже повна свобода дій на проекті стартапу (я довший час там був єдиною людиною, що має хоч якийсь практичний досвід «комерційної» розробки), і в цілому та вся пригода була не те щоби дуже виснажливою.

Тезово про мотивацію, челенджі, наслідки і варто/не варто:

1. На стартапі у мене була погодинна оплата по рейту майже ×2 від мого тодішнього рейту на основному місці праці, відповідно це давало дуже суттєву прибавку до моїх прибутків.
2. Вся відповідальність за реалізацію технічної частини стартапу лежала на мені — в комбінації з широкою свободою дій, це дозволило швидко і якісно «прокачатися» в дуже багатьох аспектах технологій.
3. Мабуть багатьом з вас цікаво, який це мало вплив на мою роботу на основному місці праці. Надзвичайно позитивний. Так вийшло, що завдяки тим знанням, що я здобув в процесі роботи над стартапом, мені вдалося фактично врятувати проект, над котрим я працював на серві (при тому що я тоді був мідлом і в команді були об’єктивно набагато кращі спеціалісти).
4. Звісно, при такому графіку, часу ні на що інше, крім роботи — не лишалося. Дружина, діти, друзі — всі це відчували і всі були, м’яко кажучи, не в захваті. Я ж навіть на дні народження і сімейні свята часто не потрапляв. Але гроші тоді були суттєвим пріоритетом, тому всі якось пристосовувалися і терпіли.
5. Варто чи не варто? Якщо вам подобається те, що ви робите — то можливо варто, заради професійного зростання. На двох проектах (якщо вони не є геть зовсім різнимими) ви навчитеся набагато більше і набагато швидше, ніж на одному. Якщо не дуже подобається, а просто треба більше грошей — то не варто однозначно. Вигорите, будете демотивовані — в результаті по грошах ще може бути навіть в мінус.

Зважаючи на нюанс з кількістю запитів — може там і не дуже було потрібно переходити на C++. )

Ну OK, пишемо MVP. Додаємо метод, всередині 3-5 гілок логіки.

Написати тест, котрий зажене метод у потрібні стани — справа кількох хвилин. На фініші отримуємо:
1. 100% впевненість, що все працює так, як ми очікували (лишається проблема що ми могли щось провтикнути і з очікуваннями, але це до першого виявлення багу — потім додається ще один кейс і у нас все добре).
2. Коли наступного разу в код вноситимуться зміни — якщо щось поламається — тести впадуть, гарні шанси виявити нюанси що можуть привести до реальних багів.

Але це тільки «тактичні» переваги.

Мені більше подобаються «стратегічні». Коли пишеш тести — щоби писати менше, доводиться писати кращий код. :) Менше зв’язності, менше жорстких залежностей на зовнішні системи і т.п.

Звісно, як і всюди, тут багато всяких крайностей котрі можуть легко згівнякати всю ідею. Але якщо робити це правильно — тести рулять. На всіх проектах, без вийнятків — стартап, не стартап — пофігу.

О. Ситуація прояснюється.

Олександре, ви (а також напевно всі решта адепти ідеї що в державі Україна має бути більше мови однієї великої сусідньої держави) чудово розумієте обставини. Росифікація тут досягнула реально видатних успіхів — під 100% населення здатні споживати російськомовний продукт котрий продукується в Росії. Споживається то все, звісно, разом зі всіма «приправками» — культурний контекст, ідеологія і все решта. Хто ті речі фільтрує, але це досить незначний %. Вектор — адіннарот.

Звісно, при такому розклАді в умовах типу «чесної конкуренції» в української мови шансів нема. Навіть у середьнотерміновій перспективі.

Я розумію, що ви для себе давно визначилися, і будете гнути свою лінію щоб там що. Але будьте чесними, хоча би з самим собою. Скажіть — мені байдуже на все українське, це просто територія на котрій я займаюся своїми справами і живу у своїй зоні комфорту.

І ви робитимете своє а я своє. :)

40? :) «прітєснялі»? Олександре, фізично знищували еліту, тих, хто створював більш ніж конкуретний продукт українською мовою. Фізично, доведенням до голодної смерті, розстрілами і виселенням на сибірські болота «проріджували» україномовне населення, завозячи у «звільнене» житло всяких різних людей (в основному бидлоту, + дрібку інтелігенції на керівні посади) з цілого СРСР.

А тепер вам інтєрєсно.

Не перестаю дивуватися, чесно. Російське поширюється, як рак.

А ви пробували видавати книги українською і вони не продавалися? Чи просто нагнітаєте?

Я створюю, і купую, і просто даю грошей людям котрі створюють. І створене (якщо воно потрапляє комусь перед очі) нормально споживається, воно нічим не гірше від російськомовного. При нормальній підтримці з боку держави і трохи меншому ентузіазмі тих, кому нєт нікакой разніци ми би мати більше свого контенту, були менше зав’язані на інфопростір «братушек» і все би було у нас добре. Як у тих же поляків, наприклад.

Але-але... піпл хоче малоросію. Ну що, буде вам малоросія. Так виглядає, що буде.

Та взагалі стріляти треба, таких як я. Мови якоїсь хочуть. Україна ваш! :)

Ми зараз не абстрактно про «нєкій язик», ми про українську (державну) мову в Україні. Versus російську (державну мову Російської Федерації, котра анексувала Крим і підтримує терористів у двої інших регіонах моєї країни).

Про мою мову, якщо на те пішло.

Великий % заміщення укранського населення + специфіка регіону (шахти). Але якби .уйло не поспішив починати двіжняк в 2014 а лишив би це наступному фюреру десь так на 2025-й — я би за ні за Харків ні за Одесу не поручився.

Якщо чесно, щодо Харкова я і зараз немало здивований.

Мова, віра, армія культурне середовище. Плюс високий % «корєнних донбасян» у котрих з українського хіба що паспорт.

Ну от людина створює якісний контент українською мовою. І про що ваш коментар вище у цьому треді? Вийдіть в кієвє на вулицю і послухайте...

Взагалі, у вас досить характерна позиція. Заклик до «чесної гри», типу. Quassabи все українське гнобили 300+ років, систематично винищували еліту, мільйони людей вивезли в сибірські єбєня, довели до голодної смерті або розстріляли. А сьогодні їх нащадки (а також ті кому нєт нікакой разніци, хоть на руском хоть по кітайскі ліш би нє на етай вашей мовє) типу розказують, до яких саме засобів мусить бути лімітована популяризація української мови. Круто.

Ні. Але протилежне з високою імовірністю є істиною. Була би решта України зросійщена як Луганськ/Донецьк — quassabи зупинилися би на польському кордоні.