Ох ти ж. Як цікаво тут в коментарях.
Нє, загалом я всіх анонімів (і тих мабуть не дуже розумних, котрі такі речі публічно пишуть під реальним іменем) розумію. Так, звісно що жити хочеться. В якійсь «вільній західній країні», напевно бажано біля моря. Життя і здоров’я це найдорожче.
Але колеги, ви принаймні на секунду впустіть до своєї голови одне просте усвідомлення. В лютому 2022 мобілізували ОР-1, десятки тисяч добровольців встали у черги до воєнкоматів. І дали ефективну відсіч ворогу.
І тільки і саме тому може не всі, але багато хто із вас зараз, майже цілих 2 роки по тому, має змогу зараз вивалювати своє обурення тут у коментарях.
Я розумію що ви не тільки хитровивернуті, але й напевно через одного вважаєте себе найхитровернутішими зі всіх. Типу, ну ви ж би точно собі «порішали» «вільну західну країну» якби так сталося, що ті хто нині у війську, забили на це болт, як це робите ви.
Але знаєте, не факт, не факт. В Бучі, наприклад, багато хто помер дуже швидко і дуже здивованим. І можливо це ще не найгірший варіант. Quassabстан має плани не тільки на Україну, так що разі успіху плану про «Кієв за трі дня», елементарно кордони могли би і закритися. А любителі прав і свобод елементарно могли би бути кинуті в окопи, освобождать от фашістов Польщу чи там Литву.
Так якось виходить, що для окремо взятої людини, стратегія про «порішати» в принципі ефектино працює. Ніякого ризику для життя і здоров’я, вільна західна країна, море. Супер. Але якщо дружно кинеться «рішати» (замість воювати) вся країна. Або навіть просто трохи забагато людей. То це катастрофа.
А, і ще. Ми ніхто не можемо передбачити майбутнє, звісно. Але я схиляюся до думки, що якщо quassabстан не дістане зараз нормально по зубах. А ще й, не приведи Боже, матиме якісь суттєві «зафіксовані» територіальні здобутки. То ваші «вільні західні країни», колеги, можуть закінчитися. Як явище. І живі заздритимуть мертвим.
Та в мене вже є P1P. З кулібінгом дружу (мусив почати дружити, з покупкою Ender-а, інакше він довше ніж місяць не пропрацює :) ). Цікаво та весело, але, як то кажуть, з корови коня не зробиш. Якщо хочеться просто друкувати, з високою швидкістю і хорошою якістю — то треба брати Bambu або дорожчі Creality або аналоги від інших виробників.
Я купив 3D-принтер десь рік чи півтора тому. Типу, розглянутися що до чого, дістати мотивацію освоїти хоча би на базовому рівні софт для 3D-моделювання.
Чесно, одна з найкращих покупок від початку війни. Майже відразу неслабо так захопило. Було цікаво розбиратися з особливостями технології. Надрукував багато всяких прикольних штук з Printables, пізніше таки прокачався трохи в OnShape.
Якийсь час друкував різні вироби на продаж (вазонки, іграшки і т.п.) для збору коштів на армію (і це було досить успішно, десь приблизно на вартість цього принтера тих виробів продалося).
Потім дізнався про ДрукАрмію і почав активно друкувати напряму для військових.
Щоби друкувати швидше/більше, зараз «апргрейднувся» до BambuLab P1P. Старий Ender 3 V2 Neo думав віддати дітям до місцевої школи, але пізніше з’явилася краща ідея — віддав тестю. Він старший чоловік (74 роки), з технічним бекграундом — то його та штука захопила ще більше ніж мене, зараз друкує практично нон-стоп, тюнить/апгрейдить той принтер, дивиться тонни відео і т.п.
Словом, класна штука, з величезними пластами знань для освоєння. Рекомендую. Помічна в господарстві, а участь у волонтерських рухах щодо друку для армії — дійсно допомагає в боротьбі з ворогом.
Я вчора якраз подивився «Ілюзію безпеки», і тут таке..
Продам нерозпаковану «Мівіну» зразка 2003 року!
Першого серпня буде 9 років відколи я в SoftServe.
Розумію, що досвід може відрізнятися — є різні команди, різні проєкти, різні технології. Але я за ті 9 років змінив 4 проєкти, і на кожному з них було дуже круто. Кожного разу думав, що крутіше вже бути не може, але приходив новий проєкт, збиралася нова тіма, і я таки — «а нє, може». :)
Було досить важко на проєкті, що був перед тим, де я зараз. Але причиною був «важкий» клієнт, а не компанія. Від компанії я якраз отримував стільки розуміння і підтримки, що навіть дивувався, що так буває.
Та ціль, власне, навчитися чомусь новому, маючи бонусну мотивацію (котру надає той факт, що створюєш щось більш-менш практичне).
Зараз маю нове хобі — мікроконтролери. Здається, це непогана нагода спробувати Rust. Ще не робив ніяких практичних кроків у тому напрямку, але планую.
Там все нормально в OS — у мене російською мовою ніде навіть не пахне.
А про що мова? Поточна Arduino IDE мені виглядає власне на чуть підтюнений VSCode.
Взагалі, є в мене мрія/ідея. Закупити з десяток китайських starter kit-ів, до них мультиметри, роздрукувати якісь притомні інструкції українською мовою, і віддати це до шкільної бібліотеки.
Щоби, якщо комусь з дітей то цікаво — могли просто взяти собі додому і порозбиратися/поекспериментувати.
Там до випадання в суворий ембед можна наліпити стільки практичних проєктів, що на рік щовечора розважатися вистачить.
Я про неї чув вже дуже давно, але все ніяк не доходили руки за це взятися, _а також_ я був просто переконаний, що там майже відразу почнеться жорстка схемотехніка, складна обв’язка для компонентів і т.п., + знову ж таки C/C++ щоби це програмувати — словом, в мене просто був страх, що це буде дуже складно.
Минулого тижня замовив Starter Kit китайський — і офігів, наскільки воно все красиво і просто.
Та, коли навіть елементарний проєкт, типу блимання світлодіодами із регулюванням швидкості того блимання + переключення програм, заморочитися зробити красиво і правильно (наприклад із зчитуванням значення швидкості не тільки наприкінці циклу) — все рєзко ускладнюється.
Але коли ти стикаєшся з проблемами, коли у тебе щось вже працює (і ти отримав психологічну винагороду від того, що воно запрацювало) — це не те ж саме, коли ти стикнувся з проблемами, влізши в хардкорний ембед і потовши в тоннах книжок по схемотехніці.
Коротше, ця штука мені виглядає на ідеальний спосіб зацікавити людей темою мікроконтроллерів.
Чому? Бо на ембеддед системах треба страждати? :)
Та штука просто дивовижно проста і красива.
Базові моменти (інсталяція IDE, роз’яснення того, як працює плата, базові уроки типу поблимати світлодіодами і зчитати значення) є в будь-якому посібнику і з тим реально можна розібратися за один вечір.
Далі я би радив просто брати по черзі різні модулі (модуль екрану 1602, датчик температури/вологості, годинник реального часу і т.п.), шукати до них найпростіші приклади комутації і коду — це ще по одному вечору на
А після того вже можна самостійно придумувати схеми і їх програмувати.
Але так, є така проблема, що надзвичайно мало нормальних матеріалів по цій темі українською мовою. Планую взятися за виправлення цього. :)
Для того є чудовий плагін «Лагідна українізація».
Але Google звичайно русняві свині. Така наполегливість у вивалюванні в результатах пошуку quassabського контенту, при тому що в налаштуваннях користувача абсолютно чітко вказано, що контент російською мені не потрібен — це явно їх цілеспрямована позиція.
І до держави тут також є питання, чому не відбувається комунікацій з того приводу.
Я чудово живу без «полєзного контєнта» вже багато років.
Єдине що доводиться клацати ті «не рекомендувати канал» вручну. А це вже, напевно, десятки тисяч кліків.
Мав досить негативний досвід з проєктом, де не було manual QC, і кожна фіча після імплементації деплоїлась на продакшен.
На тому проєкті все могло би бути OK із таким підходом, якби докладалося достатньо зусиль власне на постійну підтримку інженерної культури на належному рівні. Але там, в якийсь момент (і мені здається що дуже швидко) на це підзабили. І було жахливо.
По результатах того досвіду, хочу вам сказати — пильнуйте, щоби з автотестами все насправді було в порядку. Бо «не страшно деплоїти на продакшен» — це дуже розмите визначення, і якщо у вас буде суттєвий % безстрашних, але не дуже відповідальних розробників, то може бути бо-бо. :)
На тому проєкті воно якось так і вийшло — сильно просів рівень покриття тестами і в принципі їх якість. А QC не було, бо ж інженери «have to feel responsibility for their own code». Як результат — головним негласним правилом серед девелоперів стало «працює — не чіпай», бо на тести надія невелика, вручну ніхто перетестувати не зможе, плюс були сумні історії про девелоперів, котрі думали, що зможуть. ;)
Коротше, на мою думку — цікавий підхід, в багатьох випадках може дуже навіть мати сенс. Але критичним компонентом є насправді хороша інженерна культура.
Все правильно сказав. Часом люди купують дорогі речі просто для того, щоби навколо них всі бачили, що вони можуть собі дозволити купувати дорогі речі. :)
Якщо хтось горить бажанням заплатити більше грошей — з позиції бізнесу було би якось тупо не надати їм такої можливості.
Мені цікаво, наскільки результати такого опитування можуть бути релевантними. Схиляюся до думки, що там буде майже повний рандом.
Думаю, що додатковий пункт до цього опитування («У скільки ігор із цих списків ви грали?») легко би це підтвердив. :)
Дякую за статтю. Не зовсім моя предметна область, але було цікаво ознайомитися. Всі люблять розповідати про історії успіху, але розповіді про кейси подібні до вашого — набагато корисніші. :)