Вибачте, але Ви таки почитайте про відмінності між умовними і безумовними рефлексами. Там не все так очевидно з назви, як Вам здається. Безумовними ці рефлекси називаються не тому що виникають без «умови» завдяки якій розвинулись (це взагалі маячня, рефлекс завжди спрацьовує на якусь умову, просто Ви неправильно розумієте, що є «умовою» в даному рефлексі), а тому що вони є в організмі від народження і людина реагує на цю умову при першому її виникненні в житті. Дитину не вчать дихати чи змінювати розмір зінниці при зміні освітлення — це все безумовні рефлекси.
Все що виникає в рамках життя одного індивіда це умовні рефлекси, безумовними вони стануть, тільки коли передадуться дітям цього індивіда. От коли син/дочка цього програміста ВПЕРШЕ сяде за комп’ютер, відкриє термінал і, щоб не вводити команду повністю доб’є її Tab-ом чи викличе ще раз стрілкою «Вгору», не знаючи наперед, що такі функції існують, тоді можна буде говорити про якийсь безумовний рефлекс. Але станом на зараз наукою зафіксовано тільки один випадок переходу умовного рефлексу в безумовний, та й то там не все зрозуміло з механізмом.

А це вже інтересно, ніби не схоже на «вчений згвалтував журналіста» і сама стаття гуглиться. Правда тепер виникає питання «Чому всі інші набуті ознаки не передаються потомкам?», бо крім названої вами статті і посилань на неї Гугл не видає нічого цікавого. Треба буде якось попитати знайомих біологів на ту тему.

Сумніви обовязкова річ в науці, а як з доказами ? Знайшли якийсь умовний рефлекс, що передався дитині від батьків? Наскільки я памятаю це одна з обовязкових умов для безумовних рефлексів

Думаю автор мав на увазі собак, які ніколи не гуляли і з народження росли на ланцюгу. Собака, яку вигулюють, чітко асоціює ланцюг з обмеженням свободи.

Це не особливість, це звичайний комплекс умовних рефлексів на певне явище. Вони притаманні всім ссавцям, а то й взагалі всім тваринам з розвинутою нервовою системою. Не бачу причин вважати це якимось недоліком, звичайне біологічне явище.
Приклад собаки тут взагалі ні до чого, якщо вона не повязує факт наявності ланцюга і можливість відійти від будки на певну відстань, то зникнення ланцюга не стане для неї приводом спробувати тепер відійти від будки далі. Знову-таки, якщо собака чітко асоціює ланцюг з обмеженням свободи, то вона спокійно відходитиме від будки далі ніж він дозволяв.