Вчинення консульських дій у закордонних дипломатичних установах України в умовах воєнного стану за заявами громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які є призовниками,
військовозобов’язаними або резервістами, здійснюється за умови наявності у вказаних осіб
військово-облікових документів.
Моя суб’єктивна думка — ця норма зовсім не означає, що вас депортують, якщо документи прострочені і ви не можете виготовити нові через відстутність військово-облікових документів.
Законодавчі акти Евросоюзу, що регулюють процес депортації, умовно ділять всі такі випадки на три категорії в залежност і від небезпеки, яку особа може нести країні перебування. Загалом всі три катеогії теоретично мають бути депортовані, але в умових, коли в країні походження суб’єкта потенційної депортації, йде війна, то теоретично прострочені документи можуть вважатися недостатньою причиною для депортації. Тим більше якщо ця особа проживає в країні з сім’єю, працює і платить податки. Тупо почнуть видавати тимчасові посвідчення особи, можливо обмежать пересування в межах країни-хоста. В будь-якому випадку буде краще звернутися у відповідні державні установи цієї країни, якщо такі зміни приймуть, строк дії паспорта вже майже скінчився, а консульство і ДП «Документ» відмовляються виготовити новий.
P.S. Звісно якщо ви сидите на виплатах, ніде не працюєте і досі користуєтеся «тимчасовим захистом» як способом легального перебування, то ви цій державі не цікаві. Але якщо ви працюєте або ведете бізнес, зробили собі ВНЖ на основі цього, не порушували закон, то не бачу логіки відправляти вас назад в країну, де йде війна.
Так це зрозуміло. Але ж під лежачий камінь вода не тече. Легше всього заганяти людей палицями посилаючись на обов’язок. Більш ефективний шлях — створювати такі умови, щоб бажаючі служити з’являтися самі. Капіталістична демократія (як мінімум на папері) і примусова армія — це речі неспівставні. Рано чи пізно такий конфлікт може призвести до дуже трагічних наслідків, якщо вже не призвів.
Буду просити в 10 разів більше ніж ви.
Так командир має командувати і до фін забезепечення воїна не мати ніякого відношення. Якщо будуть пропонувати наприклад 5к американських, то ясно, що бізнесмен або айтішник не піде, бо в цивільному житті стільки ж має з меншим ризиком, але знайдеться величезна кількість тих, для кого це будуть величезні гроші і будуть згодні вступити в ЗСУ. Як що потік бажаючих буде недостатнім, то з часом ці суми піднімуть. Так працює будь-який ринок праці і тут би працював.
Розбрату не буде, треба з людьми домовлятися, а не змушувати — це єдиний шлях до успіху.
Починати треба з тієї суми, яку платять у супротивника і я думаю розвідка точно знає про суми, а далі ринок сам вирішить піднімати чи ні в залежності від потоку бажаючих. Зразу має бути певна вступна сума. Крім того мають бути «залізобетонні» соціальні гарантії. Ще багато має залежати від скілів. Тим хто має досвід і навички мають платити більше.
Коротше не треба винаходити велосипед, а подивитися як наймають в армію інші країни. Полюбому знайдуться іноземні фонди, які погодяться напряму оплачувати найманцям такі послуги.
Цю тему можна розвивати нескінчено, якщо є бажання виграти війну. Але тоді не вийде красти і збагачуватися на ній. Звісно легше змушувати людей йти, вказуючи на обов’язок, але ми так далеко не заїдемо.
Совок — це якраз про примус і відкуп. Ми вже давно росіян переплюнули в цьому сенсі. Не хочу їх в приклад ставити, але рекрутинг за хороші гроші — це варіант, бажаючих буде багато і не тільки з нашої кріїни. Бо ті 20-30к грн, що зараз платять — це курям на сміх. Звідки взяти гроші? Перестати витрачати на стадіони, бруківку і дороги, бо це на голову не налазить. Це місцеві бюджети? То міняйте законодавство, вся повнота влади в зелених є для цього. Збільшувати ж примус воля є? Отож.
Бо зараз виходить цікава ситуація, все скинули на плечі громадян — і захист держави і її утримання, а чиновники в цей час умили руки і займаються розплом бюджету. То може краще захищати буде той, хто може і хоче і буде за це хороші гроші отримувати?
Це не просто круто, це неймовірно.
Чогось в цій історії не вистачає. Явно конфлікт був на іншому підгрунті, а це вже притягнуто за вуха. Їздив з сім’єю закордон на тиждень, купу наших там зустрічав, видно здалеку, і ніхто ні одного разу нічого подібного не спитав.
Не знаю ні одної компанії, де це було б секретом. Всі все про всіх знають і роблять вигляд, що ніхто не знає нічого =)