Можливо відношення людей це дещо різне в залежності від регіону. Баварія завжди ставилась своєї високомірністю навіть по відношенню до інших німців. І всі мої знайомі експати з різних країн відчувають відчуженість з боку місцевих, неприйняття і тд. І я особисто чула фразу ’those fucking Ukrainians’ від місцевого старого німця.

Щодо листів — ваші друзі справжні оптимісти:) Для мене це взагалі не зрозуміло як держава, яка вважається настільки розвиненою, застряла в минулому столітті і не думає над тим, що настав час диджиталізуватись. Якщо я хочу у відпустку на 3 місяці, мені потрібно, щоб хтось приходив до мене до дому і дивився чи немає листів. Шрафи за перевищення швидкості приходять поштою, і кожного разу це займає різний час — іноді кілька тижнів, іноді кілька місяців. І бюрократії настільки багато, що навіть коли не чекаєш ніяких листів, щось новеньке, проблематичне і непередбачуване може прийти. Так ще й відповідати часто потрібно саме листом. Не знаю скільки років вашим друзям, мені в моїх 29 це зовсім не гра, зовсім не весело.

Погугли місто Ходорів, може дійде чому для когось з такої дири і Лодзь може бути мрією. І в порівнянні з Мюнхеном, я точно була щасливіша в Лодзі.

оф корс:
німці дуже неприємні по тих, хто не вивчив якимось дивом мову за кілька місяців)) (ти ж тут живеш, то мусиш знати німецьку), дика бюрократія — починаєш боятись поштового ящика, ніякої діджиталізації — ВСЕ лише папірцями. Такого як Дія тут нема і найближчих 200 років не буде. Дуже дорого (в Мюнхені) і навіть з високою зп ти себе тут комфортно не відчуєш — починаєш дивитись яке масло дешевше. І це навіть не все, але мабуть достатньо) Тут ти ніколи не відчуєш себе рівним з німцями, і вони ніколи не будуть ставитись до тебе як до гостя, а більш як до гастарбайтера)

З тих, в яких жила — 100% Люксембург. Досі шкодую, що покинула роботу там і переїхала. Чому найкраще: високі зп, низькі (в порівнянні з іншими країнами) податки, щасливі люди, diversity — ти там не чужий, бо 70% населення — іноземці, хороші умови, красива країна, цікаві компанії... все супер) Мінуси — для деяких позицій (як рекрутер) вимагають знання французької, страховка покриває лише 80% (зазвичай компанії оплучують 20%), і спершу всі рахунки сам оплачуєш, потім кладеш в конверт і чекаєш кілька тижнів на відшкодування)).

Мюнхен — найгірший (але можливо для сімейних людей непогано). Чому: німці дуже неприємні по тих, хто не вивчив якимось дивом мову за кілька місяців)) (ти ж тут живеш, то мусиш знати німецьку), дика бюрократія — починаєш боятись поштового ящика, ніякої діджиталізації — ВСЕ лише папірцями. Такого як Дія тут нема і найближчих 200 років не буде. Дуже дорого (в Мюнхені) і навіть з високою зп ти себе тут комфортно не відчуєш — починаєш дивитись яке масло дешевше.

Ще багато чого хорошого чула за Швейцарію, тому рекомендую. Але туди важко потрапити людям outside from EU.

Моя наступна ціль — Барселона з німецькою зп :) як тільки дозволять працювати віддалено.

Сподіваюсь, це допоможе. Можливо колись напишу ще одну статтю детально про всі країни. Але як згадаю скільки хейту на мене звалилось після цієї статті, можливо ну його нафіг старатись, щоб потім всякі arschlochen обсирали, бо немають чим зайнятись. Хоча і я підросла, то я б і відповідала по іншому :D

Дякую за підтримку) Я вже в Мюнхені, встигла і в Люксембурзі пожити))

Global Logic, «непрофесійну» пишеться разом у цьому випадку ;)

За годину — це коли контрактор, за рік — FTE

Польща завжди була для мене тимчасовим пристанищем. От сподіваюсь назавжди залишитись в Люксембурзі. А батьківщина вона одна :)

Щодо елітарності — замітила) але як не дивно, лише на Доу і Е*ба** айті. Чомусь люди не вміють просто насолоджуватись життям. Треба показати іншим, що вони кращі, багатші, розумініші... Думаю, це наслідки пост-совковості. Закордоном різниця між айтішником і лікарем/професором/митцем не така жорстка, тому відчуття власного «превосходства» немає і прагнення до пригнічення «слабших» також. Тому, за років 10-15 і в Україні пройде. Особливо якщо податки будуть «правильні»: вища зп — вищий податок. І 10% — це смішно. Хоча б 30% було б непогано.

Вони не женуться. За весь мій досвід, жодного разу не питали «кормити будуть? тренажерка буде?...». Питають за зп, бонуси, відпустка, релокація. А плюшки це маленькі дрібниці, від яких людині приємніше на роботу ходити буде. Я, наприклад, не люблю готувати. І якщо компанія не пропонує ланчі, я їх купуватиму чи замовлятиму. Тому якщо мені це пропонують — то чого скаржитись?)
Про зп домовляєшся наперед. Тому я не можу сказати кандидату «ми не дамо тобі 3К зп, дамо 2К, але зато в нас є плюшки». Якщо зп влаштовує, то в чому проблема плюшок?

Скажіть, будь ласка, чи є у вас підтримка Лінкдін плагіна чи функціонал для пошуку контактів (якщо говорити про рекрутинговий функціонал)?

Ну це все правда. Але що тепер, орієнтуватись на них? Робити умови прийнятні для них?

Можу додати, на другому місці Python. На жаль, востаннє працювала з Php в 2015, тому тут не можу нічого сказати відносно статистики.

Це статистика отримана командою 100 рекрутерів, які працюють з ~20-30 клієнтами в різних штатах в США) Мій особистий досвід — JS має найнижчий response rate і найвищі очікування по зп.

Ну, щодо масажу — це як каплі для зору (як в совку молоко за «вредность» давали, чи що там). В нас сидяча робота, тому як би не плюшка, а необхідність. А от щодо «зажрались»... може... чисто теоретично... погано те, що вчителі собі елітну страховку дозволити не можуть, а не те, що айтішники можуть? Щодо ЧСВ гребцов — тут згідна. Але мені щастить не зустрічати «гребців», а програмістів і девів, у яких з ЧСВ все ок :)

Ну не знаю, JS профілі є найбільш важкодоступними та високооплачуваними в США :)

А в якому ресторані приємніше їсти: там, де хамлять, не підходять доки 3 рази не покличеш і чайові випрошують, чи все ж там, де ввічливий персонал (ціна та ж сама)? Питання, звісно, риторичне. Просто такі маленькі деталі, як на мене, все ж впливають на те, наскільки хочеться приходити в офіс, працювати не тому, що платять, а тому, що цікавий проект і колектив, сприймати 8 годин кожного для не як спосіб забезпечити своє життя, а саме як частину життя.

Може мамкиному-ноулайф-задроту і не треба цього «життя», але для таких є достатньо компаній без плюшок :)

Цікава стаття. Але от щодо тестового — тут я не погоджуюсь. Якщо вам важливо які люди у вас в команді, потратьте час на те, щоб провести технічне на платформі разом з кандидатом. Це повага до його часу. Різні компанії використовують різні платформи — хтось Codility, хтось свою власну. Такі платформи підтримують аудіо/відео чат + середовище для кодингу. Таким чином можна побачити логіку кандидата, його підхід до виконання завдань. Тестове або а) оцінює результат і один маленький баг може завалити дуже крутий солюшн; б) може бути сфальсифікованим (якщо нема перевірки на чітинг); в) 40-60% не захочуть проходити тест, адже це суб*єктивна оцінка, трата часу, є інші пропозиції, де тебе оцінять живі люди. ІМХО.

Якщо дві компанії з однаково цікавими проектами, кваліфікованими колегами, той самий рівень зп, відстань від офісу до дому, зроблять офер, але при цьому одна з усіма можливими плюшками, а інша з чотирма стінами, норм компом, стіл, стілець і туалет? Яку обирати?)

«Борімося — й поборемо!»))