Спасибо. Многие обращаются после поста.

Женитись на полячці?)
Якщо серйозно, то не знаюсь. Я не цікавилась таким питанням. Тут є знавці цих справ

Вовків боятись — в ліс не ходити))
Я росла в Ходорові — я безстрашна :))))
khodoriv.info/tag/kryminal

Якщо серйозно, це вже питання філософії) не спорю, тут не дуже безпечно ходити ночами. Але от одна з моїх перших поїздок закордон була з одним наплічником, 5 країн, блаблакар і каучсерфінг (в моїх 22). Я все ще жива і неушкоджена. Тому Лодзь, в якому в мене є безпечна квартирка, яку я закриваю на ключ, та колеги по роботі, які після тус проводять мене до дому, не викликає ніякого страху. А якщо щось і трапиться — ну не пощастило, значить. Як казала мама, можна і в калюжі втопитись ))

насправді, сарказм)

Очевидно, так)

так є різниця між резюме і цілями, правда? те, що критикують те, чого я досягла — абсолютно все одно) якщо почнуть критикувати цілі — це служитиме демотивацією для мене. Воно то не змінить моїх намірів, але настрій зіпсує.

Взагалі, я не зовсім розумію чому такі як ВИ любите оцей троллінг. Мабуть, в житті все має бути дуже погано, щоб отримувати задоволення гноблячи менших чи слабших.

Почитайте Карнегі — дядько розумні речі говорить.

Можу написати десь особисто свої життєві цілі і плани, якщо вони спокою тобі так сильно не дають) Назагал не хочу.

Львів (2 роки приблизно) — Самбір (6 місяців) — Івано-Франківськ (майже 3 роки).

До того я була сорсером в ЕПАМі, в Івано-Франківську. Я мала потрапити в Силіконову Долину на позицію TA Director? Все поступово. Цілі в мене не закінчуються.
Що за безперестання єресь про чоловіка поляка? 1 — є хлопець, українець. 2. який заміж в 23 роки? 3 — польське громадянство мене не цікавить.

Так, я не добилась чогось космічного, але я добилась свого максимуму на всі мої 23 роки, зважаючи на середовище, в якому я росла, «ВУЗ» який закінчила.

І ця стаття взагалі не для того, щоб чимось хвалитись. Перед розробниками? Більшість з яких мають 30 позицій в інбоксі на лінкдіні щотижня, частина з яких від іноземних компаній? Це було б тупо.

Просто є багато тих, кому цікаво прочитати про такий досвід. І багато тих, кому потрібна порада.

Такий примітивний троллінг заради троллінгу)

Не згідна) Можливо в Україні — так.

Дякую)
Це не по відношенню до однокурсниць негатив, а до системи освіти в Україні на їх прикладі, щоб не бути голослівною)
Та можливо справді перегнула.

Я писала, що Польща — це казка? Я писала, що спершу набралась досвіду в Україні, і тому мене взяли тут. І я писала, що якщо комусь цікава релокація, я спробую допомогти.
Вам треба більш конкретні поради? Загуглити вас вакансії і скинути список онлайн-курсів, які потрібно пройти, щоб заробляти більше, ніж ви зараз можете? Давайте я ще вивчу за вас, резюме вишлю за вас, інтерв*ю пройду за вас, буду сидіти кодити, а ви забиратимете зп?
Цікава ви жінка. Заперечення заради заперечення.
В вас ніхто каміння не кидає — це все ваш комплекс жертви. Вам дають поради і говорять, що єдина проблема — це ваш attitude. Звісно, ви чекали, що напишете про свою «страшну біду» і всі почнуть жаліти яка важка у вас доля. Тільки тут в кожного своя історія. І коли людина має сім*ю — чоловіка і трьох діток — я особисто не бачу причин для жалості. Те, що вас 42 — та люди в 60 починають нові проекти в житті і не скиглять.
Якщо ви хочете жалості, ви помилились форумом. Тут люди звикли до того, що в кожної проблеми є рішення.

Після Львова і Нью Джерсі як країна ОЗ))

Ви ж саме за порадою сюди і написали, чи не так? Ви прийшли з безвихідною, лише на вашу думку, ситуацією, і поцікавились чи я можу вамне допомогти. І коли я написала сотню варіантів ваших дій для того, щоб стало краще, ніж є, ви стверджуєте, що не просили поради?

Що саме ви хочете цим сказати? (Не помітила нічого образливого)

Можливо, проте не завжди. Це той випадок, коли шансів мало, але оскільки вони є, краще зробити, ніж нити, що шансів мало.

Багато з цих «брендів» шиють у Львові старші жіночки :) це дуже мило))

Наталія, це називається «Синдром жертви». Я розумію що ви відчуваєте — весь світ проти вас, ніхто вас не розуміє, вам на плечі впала така важка ноша і, вам доводиться нести її кожен день.
Почніть з того, чому саме у вас така доля. Якщо вас не влаштовує чоловік чи той факт, що у вас троє дітей, чи те, що не побудували кар’єру тоді, коли не було дітей і була можливість — це не обтяжуючий тягар, який впав на ваші плечі. Це ваш свідомий вибір. І ви здатні з цим справитись якщо відкинете в сторону всі страхи і почнете робити так, як потрібно, а не як хочеться.

Чула. Все одно, є процеси, які робот не замінить. Плюс, я не пропаду) не єдиний мій навик

Я вам писала конструктивні поради — відправляти резюме, працювати на фрілансі. Ви працювали перекладачем, вірно? Навіть перекладач може знайти роботу в ІТ і паралельно вчити програмування, якщо це те, чим ви горите. Я не думаю, що усім з тут присутніх було легко. На моїй першій роботі в ІТ мені платили 2500 грн. Я тішилась тому, що отримую досвід і навики. Так, у мене немає дітей. Але і чоловіка, який би про мене подбав, теж немає.
Вас ніхто не ображає. Ви доросла і досвідчена жінка. Мали би краще за мене розуміти такі речі.