Якщо рахувати, що політичні компанії вирішують завдання оптимізації, то саме складність завдання буде суттєвим параметром успіху. Складність — це аутентичність та вагомість.

Якщо певна партія буде мати преференцію дешево виробляти інформаційне сміття, то опоненту потрібно лише постійно на це наголошувати. У реципієнтів відтвориться апофатична референтна база. Після цього жодний вислів партії фейкових новин не буде сприйнятий.

У випадку, коли «Джональд Трайден за змістом» балотується одночасно у двох партіях, анігіляція опонента через заперечення може виявитися самим дієвим засобом виграшу. В цій статті немає прикладу фейку про Джо. Статті такого змісту порушують принцип об’єктивного висвітлення подій. Тому ця стаття — суто пропаганда, завуальована пропаганда республіканців. Вона ніколи не буде зроблена неупереджено, бо тоді кошти витрачені з нульовим ефектом. Одна сторона буде вкладати кошти у вироблення фейків, а інша у їх посилювання та розповсюдження з наголосом: «а що ви ще очікували!?».

Якщо долати нерозуміння аналогіями, то більш інтуітивно зрозумілою буде будівництво. Є будівники будівель (розробники додатків), а є будівники дорог (девопси).

У сталій економіці, як то Німеччина у 2021 році будівельники заробили 145 млрд Евро, а шляхобудівники 17 млрд Евро. Працевлаштування 960 тис проти 94 тис осіб. Тобто, за професійною самовизначеністю приблизно 1:10, а за поділенням доходу приблизно 1:9. Тобто пересічний шляхобудівник має понад 10% додаткового прибутку. Але, якщо розгядати на атомарному рівні, то пересічний шляхобудівник менш забезпечений. Переважна кількість осіб — різноробочі з низьким рейтом. Шалені кошти йдуть на будматеріали. Маленькі фірми випрацьовують 0.65, середні 0.8, великі 1.54. Тобто продуктивність праці стрімко зростає за розміром шляхобудівної компанії, що еквівалентно росту проектів.

Якщо інтерпретувати результати то можна сказати, що noknowledge праця схожа на будівлю під’їзних шляхів до будинків, сходів та іншої прибудинкової інфраструктури. Вона виконується або найменш професійними будівниками (noOps), або окремими малими підрядниками (devOps). Вимоги до таких шляхів нізьки, тому малі підрядники не дуже освідченні й майже вдвічі дешевші за середні показники. Зріст навантаження на дорогу (трафік) та складності проекту (нова інфраструктура з унікальними обставинами та вимогами) потребує бодай частку досвідчених виконавців (SRE). Якщо припустити, що у великих компаніях досвідчені з недосвідченими змішуються у пропорції 1:10, то кваліфіковані фахівці інфраструктурних рішень мають заробляти приблизно х8 за середні показники.

Тобто розподіл someOps в першу чергу за складністю вимог та потреби, щоб то все довго й надійно працювало. Якщо розлусканий драйввей через рік нікого не бентежить, то можна поOps-іти.

Ваш заклик, навпаки, є закликом прискоритися. Бо людей у чотирьох пропозиціях можно розгледіти хіба що під мікроскопом.

—

Люди дбають про своє життя. Через слабкість одного голосу, люди об’єднуються. Об’єднання вислуховують багато сторін щодо вимог, та щодо можливостей вирішити питання. Таким чином люди вимушено вирішують питання загалу. Це — ліва повістка.

Бізнесмени дбають про свої статки. Через привабливість дохідних бізнесів, вони мусять захищатися, встановлювати перешкоди для входу у бізнес. Перешкоди у вигляді загального закону по факту вирішують суто питання меншини. Це- права повістка.

—

Зразок ЕС: ШІ акт дозволяє стягнути 30 млн за будь що штучне. Це десь 1000% середньостатистичного бізнесу тітоньки Емми. Або стягнути 6% з компанії масштабу пана Альтмана. Це — права повістка.

Розробка власного проекту: загальний закон має формально вирішувати питання українського загалу. Звісно, наші компанії не можуть сплатити 30 млн без здиру третьої шкури з українського споживача. Має бути щось пристосоване до реалій країни. Але застосовано метод об’єднання-сімулякра: «у нас тут поважний комітет .. експертизи достатньо» — читай: ніякі інші ідеї та прагнення не потрібні. Це — суто права повістка. Трохи лівенька з тої точки зору Єврокомісії, бо, дивись, ЄУ-злидні теж хочуть грати у ШІ-гру, але ні, не задля споживача.

Британка: о, ні, це що, думати потрібно!? А що буде, якщо поки ми думаємо, якісь схвильовані об’єднання свою пику у процесс засунуть? Британка — потенційно ліва повістка, але за складністю стеження за руками де-факто теж права, дуже права. Може зайти експертна бригада ЄС та продавити своє ще більш драконівське бачення. Краще ж за час стрибка з 10 метрової вежі 30 млн EUR перетворити у 30 тис UAH; а коли винирнеш, відіслати пакунок народу з провідницею зеленого экспрессу.

Індукція: справжня індукція навіть складніша за Британку. Індукція одна з найскладніших розумових справ. Вийде з того роя експертів точнісінько нічого, але почекати можна. Якщо почекати, то по ріці пропливе труп мавпи з відірваними руками. Всім відомо, що у мавп обидві руки ліві; тоді та мавпа, що залишиться на березі, буде з двома правими.

Проблеми з масштабуванням немає. Вже за два роки ШІ моделі не вміщуються у обчислювальні прилади. Перше, що зробили — використали паралелізм обчислювачів. То не є тривиальною справою, бо зв’язки між нейронами суміжних шарів побудовані за схемою: всі зі всіма. Розгалуження слоїв на декілька обчислювачів дуже уповільнює обчислення. Через два роки натрапимо на обмеження через кошторис. Конкурентноспроможня модель ШІ буде коштувати у тренуванні приблизно як ВНП Сполучених Штатів. Наступне, що будуть робити: розібьють усю модель ШІ на фахові шмати. Будуть навчати маленьких ШІ-фахівців окремо, потім поєднувати у ШІ-корпорацію.

Здається, то навмисна невизначеність.

Перші 3-проекти пітчили володіння інформацією у тому сенсі, що навіть скопійовані данні можна відслідкувати та визначити джерело (backward traceability). Науковці то винайшли, бо можна будь яку маячню з інтернету відразу у статтю запхати. У країнах, де право займати наукові позиції потрібно щорічно підтверджувати аргументованими статями, веб3 забезпечує радість ледацюги.

Далі підєдналися бізорієнтовані стартапери. У тих володіння інформацією відгукнулось у тому сенсі, що можна стягнути грошей за кожне використання авторського тексту (forward traceability). За функціоналом веб3 буде подібний стану, коли контент інтернету тотально скомпільований з NFT. За використання токенів плати.

Далі підєдналися дійсні бізнесмени, флібустьєри та магнати цифрових океанів. У тих володіння інформацією відгукнулось тим, що можна скинути капітальні витрати на підтримку цифрової інфраструктури на користувачів. Не потрібні ЦОД, сховища даних та вся інша маячня. Хай Ванько витрачає електроенергію та моторесурс обчислювальної техніки на зберігання контенту соціальної мережі. А бізнесмен буде отримувати прибуток від реклами, яка як ярлик навішується на користувацький контент. А якщо Ванько почне бухтіти, «відключимо газ», бо насправді контент належить соціальній мережі, Ванько його тільки утримує.

Коли всі групи вигодонадобувачів зможуть влаштувати свої інтереси у рамках одного технічного рішення буде справжній технологічний прорив. А до того часу всі, як рак, щука та гусак, експериментують без значного впливу на користувачів.

Дмитрий, сочувствую вам. Тяжело, наверное, отвечать за всех, особенно в инверсной логике «никого»? Искренне сочувствую вашей способности выбирать провальные методы коммуникации. Думаю, занятия троллингом в детском саду дадут вам большее удовлетворение.

Платонический подход «от идеала к реализации», которым пользуется абдуктивный метод, проигрышный вариант в актуальном контексте. В этой ветке об этом было написано. Вы же попытались эксплуатировать абдукцию Хаббарда, чтобы что-то объяснить... Вашему мощному лбу нравятся встречи с эпическими граблями?

Для разнообразия, подход Сократа «через противоречия к истине», который так же известен как диалектика, выдает в вашей лексике незрелого мальчишку, который не понимает, а может и не знает в первичных ощущениях, предмет, о котором пишет.

Погоджуюсь, і що не розумієте, і що підтримую деякі думки.

Припускаю, не розумієте, бо не жили у культурах зі значно іншим нормальним рівнем довіри. У пост-радянській культурі довіра була дуже висока. За радянських часів абдуктивний метод здобуття знань на кшталт: «комуністична ідеологія сильніша, тому що вона вірна,»- вимагав високої довіри від громадян. Хто не зміг, мріяли про труну. Той спадок зберігся до наших часів. Сьогодні урядовці відверто кажуть, що медицина буде платна, соціальної гарантії (пенсії) не буде, захисту звичайних домівок від дронів не передбачається, а ми у відповідь багатіємо довірою до закликів уряду, що наші внески не марні. Наша довіра є екзистенціальний атрибут, аксіоматичне припущення. Тому вам важко уявити варіативність довіри, важко уявити що довіра може бути на нулі та від’ємна й при тому залишатися метрикою операційної діяльності. Про змінення стаутсу довіри, про перекладання моделі світу на інші атрибути годі й згадувати. Перепрошую, але у такому випадку світові технології будуть розвиватися поза уяви Українців.

Попре схожість вашої поведінки на фанатизм, я підтримую ваш тезис, що розподілені технології дещо уповільнили свій розвиток, бо нагальної потреби немає, а фінансове роздмухування завершилось. Точніше, розподілені технології зазнали первинну фінансову депрівацію у 2012 році. Перші інвестори тоді почали шукати вихід через своєрідне IPO. Сьогодні подальші хвилі інвесторів шукають вихід, шукають ще більших дурнів. Для того, серед інших заходів, потрібно підтримувати бодай вигляд розвитку, але вкладатися як можна менше. Результатом є статті, які шукають піонерів-ентузіастів. Одну з них ви завзято розкручуєте.

Шановний, Андрію!

По-перше, люди 100 тисяч років вирішують соціальні проблеми застосовуючи технології. По-друге, що ви описуєте, є проблемою доказу, а не довіри. Довіра є соціальною технологією, що вирішує проблему доказу. По-третє, у кожній технології є слабкі місця. Конструктивний підхід передбачає пошук тих місць з метою усунення недоліків. Якщо ви заперечуєте доцільність технології, то навіщо ви вишукуєте її слабкі місця, ви робите постріл собі у ногу? Впевнений, технологічні недоліки можна перекрити. Але з вашою допомогою то буде швидше.

Сім сотен років до нас були люди у Ганзейському Союзі, які вирішували проблему доказу довірою. Вони вважали, що здійснення пересування товару разом з поважним словом є доказом доброчесної угоди. Якщо відбулась крадіжка, то пересування є, а поважного слова нема. Якщо є шахрай-ділець, то є його поважне слово, але нема свідків пересування товару. З розвитком ремісництва та індустрії ноухау перетворилось на об’єкт економічної діяльності. Тому поважне слово, як прояв певних знань, втратило статус суб’єктного атрибуту та втратило доказову силу.

Згодом, місце поважного слова замінив контракт. Далі, у більш складних обставинах, до контракта ще додавали гарантії та поруки. Таким чином, при ускладнених угодах додають кількість фактів, що свідчать чемність угоди. Вважаю, що цього разу буде те саме. По-перше, не один факт, а їх низка, буде свідчити виконання угоди. Сама угода має бути явно прописана. Угода та низка фактів будуть у чіткій залежності один від одного.

По-друге, що ви пишете, вірно в моменті, але не вірно за суттю того, що насправді відбувається. Наприклад, палка-палка-огірок може передати формулу зовнішності людини. Для певної анатомічної дискусії того вистачить. Звісно, можна те спрощення критикувати, якщо не вистачає палки — ноги. Але не варто скаржитись, що на малюнку немає м’яса та фото-реалістичних рис обличчя, бо ми тут не комерційними творами обмінюємося. Сподіваюсь ви погодитесь, що обговорюємо продуктивні/контпродуктивні принципи, а не копіпастреді продуктову концепцію. Якщо є бажання обговорити продуктову концепцію, запитайте спочатку номер банківського рахунку.

Перепрошую, зв’язок з реальними об’єктами має забезпечити IoT. Будуть сценарії на зразок: гаманець В постійно їде у автівці. Отже, А передав автівку В.
IoT існує вже понад 40 років, але став поширеним поняттям після 2009 www.iotinnovator.com/...​an-unsure-revenue-source що збігається з поширенням блокчейну. Тому з уповільненням розвитку блокчейну уповільниться й IoT.

З розподіленими технологіями, скоріше, буде інша проблема, котра у виконавчій системі знана, як проблема статку. Її суть у тому, що за відсутності морального авторитету, у суді виграє справу сторона, яка зробить кращий занос. Тобто, буде суцільно можливий сценарій: додання фейкових нод у розподілену систему, які свідчать факти за, або свідчать факти проти А передав автівку В. Відповідно виконання контракту буде тригеритися попре невиконання, або затримуватися попре виконання контракту. У кого є надлишковий ресурс, той на коні.

Не маю для вас обґрунтованих порад. Суто теоретично: CAPEX — капитальні витрати на косметсалони та автомийки значно більше за кошторис мутацій віртуальних продуктів; OPEX — економіка сталих бізнесів всім зрозуміла, що обмежує загальну суму відмиву, нові бізнеси можуть мати велики коефіцієнти прибутку, що дає змогу прокручувати більше грошей в перерахунку на одиницю зусиль.

Про податкові списання буде доречно провести дослідження кожному незалежному фахівцю айті з України. Вважаю, що то годує майже 20% ринку.

Ви дивуєтесь, що люди геть без таланту намагаються зробити себе доречними? Що компроміс за гамбурзьким рахунком — найгірше з усіх альтернатив, ніхто не заперечує. Але завжди будуть персонажі, які щиро бажають покращити програшні концепції. Тоді з’являється, що ви описали, коли розподілену концепцію зводять нанівець централізованою мікстурою. Є й зворотнє, коли централізовану концепцію зводять нанівець розподіленою мікстурою, як то OPC-UA. Тактично будуть переваги, але за сукупністю факторів, стратегічно то є втрачання ресурсів. Гірше за все, то дає архітектурні false positives. Є ціле покоління, яке цим бавиться.

Думаю, просто потрібно розуміти, що коїться, й сумлінно чекати доки дурники повмирають. А тим часом не робити резонансу, бо дим без вогню приваблює більш молодших дурників. Якщо старі дурні знайдуть повний перетин з молодшими, то те стане форматом нашого майбутнього. Позитивізм, зосередження на справжній цінності та корисності, у даному випадку є найкращий інструмент.

@Albert
Так, якщо вже є витрати на розробників, то чому не виконати комусь реальне замовлення? Так можно довести відмив до 100+ %.

@Alex
Саме через схему реальних замовлень виявляються такі схеми. Податкове скасування тимчасово змінити з 8 до 5, чи з 5 до 3 й ціла кіпа компаній відразу зменшить касу. Задля компенсації потрібно продукувати більше компаній/продуктів, що перевантажує розробників. У звичайних бізнесменів гешефт тимчасово зникає. Їх маркет кеп великий, вище радарів, та змінюється синхронно з регуляторними змінами. Аудит прискіпливо питає, а чи не є вся компанія велика ширма, яка не робить фінансові внески у боротьбу зі злочинністю? Звичайні бізнесмени відразу починають скиглити. Всі хто у клубі рівня СЕО те чують.

Ваші приклади зрозумілі. Перевага брокерських сервісів у відносно низьких витратах на утримання. Серед суттєвих недоліків натрапите на погане масштабування, особливо на парсек-відстанях. Доки парадигма світу залишається пан-регіональні автономії, то все з тим буде добре. Але у космос вже не взлетить.

Процеси, котрі керують технологічною парадигмою, тривають щонайменше полу-період 35 років. Рік туди — рік сюди, не переймайтеся. Та й після повного періоду, через 70-80 років, вважаю, не буде остаточної перемоги так, щоб казати: «все, зараз вже остаточно щось змінилось». Окрім зовнішніх обмежень, як то парсеки, є внутрішні обмеження. Влада буде тиснути на горлянку своєму власному технологічному співу. Будь-яка технологія для загалу надає крила знедоленим й утиснутим. То неможлива пропозиція. Повний потенціал за таких обставин розкриємо хіба що через багато поколінь.

Там були тривіальні схеми відбілювання грошей. Всі працювали на мафію, тому ризиків як таких не було. Охоронці захищали хіба що від шпани та були слушною ідеєю для збільшення фонду оплати праці.

Типова схема: компанія з США продає В2С послуги чи споживацьке ПЗ на внутрішньому ринку. Нахабні компанії подекуди відвантажували продукт відразу у смітник. Сплата готівкою. Компанія реєструє офіційний центр розробки ПЗ у третіх країнах, на що отримує податкове скасування до 5 млн річних. Суму загалом списує на фонд оплати праці за рейтами американських розробників, які суто випадково мешкають у теплому кліматі. Найдешевші тіла найманців присутні у центрах розробки для проходження аудіту та продукування чисельних продуктів з дивним маркет кепом у 5 млн.

Практичним завданням блокчейн технологій є уможливлення здійснення операційної діяльності суб’єктів ринку за відсутності гарантійного, наглядового та регуляторного впливу юрисдикцій. З 2009 року то була повістка глобалістів. Метою було скасувати необхідність використовувати механізми забезпечення ринкових відносин, що надавали окремі держави. Всілякі регіональні розбіжності (розбіжності держав) у нотаріальній справі, судовій справі, оформленні ЗЕД, банківській справі лише створюють перешкоди міжнародній торгівлі та вигодовують непускатів (бюрократів). Впровадження розгалуженого документообігу, фінансового обігу та автоматичного механізму виконання контрактів значно спрощує ділові стосунки суб’єктів ринку та може об’єднати ринок у світовий торговий простір. Блокчейн здобував місце під сонцем партизанською стежкою, пропонуючи свободу й заможність без наслідків. Повне впровадження блокчейн технологій поставить регіональні уряди перед фактом, що вони вже ні на що не впливають й можуть здебільше бути скасовані.

Одночасно з глобальним проектом развивался пан-регіональний проект. Його суть у тому, що світова куля буде поділена на декілька економічних блоків, які, як у холодній війні за радянських часів, будуть жорстко конкурувати поміж собою. Країни-претенденти на регіонального гегемона, як-то Китай, наполегливо блокують партизанські блокчейн сервіси. Протистояння між пан-регіонами відзначилось низькою збройних конфліктів. Метою конфліктів є виховання уявлень про неподоланні розбіжності між прагненнями людей у окремих юрисдикціях, сторонах конфліктів. Таким чином, розвивається ментальна несумісність, торгівля між пан-регіонами стає дедалі складнішою, навіть за наявності інструментів поза впливу урядів. Технологією пан-регіонального розвитку у найближчі часи буде роботизована армія. Це стосується не тільки фізичних озброєнь, як-то дрони, самокеровані ракети, але й зброї пропаганди та автоматичного прийняття рішень. Проявом останнього є, наприклад, ШІ.

Проекти з блокчейном все ще досі привабливі для адептів глобалізму, але дедалі їх позиція стає все більш слабкою. Прогнози про фінансову окупність погіршуються. Додатково, наприкінці змагання, остаточний цвях у кришку ящика заколотять уряди пан-регіонів. Це можна зробити й зараз, але інтенсивне перетворення світу не виключає ескалації і сценарію, де людство здобуде штучний «кам’яний вік». У такому випадку позаурядові розгалужені технології можуть стримати падіння у прірву. Центральна цінність веб3 на даний час — розгалужений документообіг, який можна порівняти зі страховою системою. Дійсна довгострокова фінансова спроможність веб3 співвідноситься зі спроможністю того ж ШІ як ціна страховки та активу. Наприклад, ціна ОСЦПВ до вартості відповідної автівки.

Перегони ширини шини даних, перегони мегагерців, перегони розміру кеша, перегони кількості ядер, перегони швидкості пам’яті — кожний раз тупа заливка більшої кількості ресурсів. Але, у перервах між тими перегонами з’являлось усвідомлення, що так далі жити не можна. Натовп підводився та шикувався у черзі до букмекерів іншого перегону.

Так само й цього разу. Поза розвитком тупого розміру сіток Р=МхN, почнуться перегони на якість внутрішньої побудови сіток, що дасть перевагу приблизно 10^3. Дивиться останні покращення, наприклад, люцід сітки, де 20 нейронів замінюють 2000.

Потім почнуться перегони на вдосконалення моделі застосування. Це дасть перевагу щонайменше 10^9. Насправді, вже зараз інновація моделі застосування забезпечує економічну привабливість всього шоу, але те ще не усвідомлено загалом, та не є фокусом розвитку.

Факти: Дорого коштує тренування сітки. Якщо використовувати сітку без функції вдосконалення, тоді моделі (сітку з заздалегідь тренованими коеф.) можна запускати на звичайному споживацькому залізі.
Інтерпретація: Тож за аналогією людської практики, вже є розподіл за дослідний інститут — та теплопункт. У дослідному інституті вчені самонавчаються та розробляють системи опалення. Потім вчені передають інструкції, як керувати опаленням, звичайним працівникам у теплопункт. Для порівняння, ще «вчора» кожен топщик вдосконалював свою систему сам, бо загальних ШІ-моделей не було.
Передбачення: З’являться більше прошарків та системних зв’язків на шляху розповсюдження знань. Знання будуть накопичуватися у вигляді пакету коефіцієнтів до універсальних моделей. Пакети коефіцієнтів будуть вироблятися централізованими інстансами, імовірно з функцією самовдосконалення без участі людини. Потім пакети будуть розповсюджуватися сходами від «мозоку» до «виконавців» поступово обмежуючі модельні можливості.
Пророцтво: Наслідком перегону на вдосконалення моделі застосування буде зокрема вплив на соціальні системи людства. Імовірний сценарій, інстанси ШІ будуть системоутворюючими. Існування держави буде залежати від можливості утримувати власну конкурентоспроможню ШІ вищого гатунку складності.

Ігоре, попри те, що розмова дещо емоційна, вона насправді викрила принципову відмінність фахівців з технічного та бізнес боків.

Особливо наочно то у ІТ. ІТ, бо у цій методологічній парадигмі кожен намагається вирішити проблему обчислювальними методами. Точність є примусовою спадщиною цього методу. З бізнесової точки зору, надмірна точність може бути контрпродуктивною. Похід за відповіддю через цифру скорочує необхідність у тотожних перетвореннях. А тотожні перетворення є інструментом обробки причинно-наслідкових зв’язків.

Нагадаю, існує інша методологія, що сприймає аналітичні рішення. Наприклад, можна скиглити, що первинних даних для LTV немає. А можна вивести аналітичну формулу, у якій буде пара змінних. Така відповідь не дасть детермінованого значення, але дасть змогу формалізувати розуміння того, що коїться. Якщо дізнатися пари фактів, то, підставив значення змінних, ви зможете обчислити шукане LTV не тільки для компанії Х, а й для багатьох інших. На загал, такий підхід виглядає більш якісним.

Але й це ще не все. Добрий продакт, на відміну від звичайних фахівців, знає 1) модальності людської упередженості та 2) стандартів якості у своєму домені. Тому формула LTV буде містити переважно 1) суб’єктивні змінні, залишаючи загальні об’єктивні факти здебільше осторонь. 2) Результат буде функцією посилення суб’єктивних вподобань, де коеф. посилення буде більший за актуальний стандарт привабливості. Кінцевий результат буде асимптотою багатьох окремих результатів й має перевершити очікування кожного окремого суб’єкта оцінки.

Цьому не навчить університет, бо то є біг по конкретним ринковим даним без можливості узагальнення, та ще й біг без фінішу. Скептицизм та удосконалення методів переконання знаходяться у вічній боротьбі, як щит та меч.

Здається, ви збагнули принцип навіть ліпше, чим я. До цього моменту думав, що є два окремих технічних рішення:
1. ШІ+ Єдиний ШІ, який вміщує щонайменше дві модельні інстанції. Одна модельна інстанція повністю обчислювальна (не тотожнє точності) і містить репрезентації об’єктів заради яких виконувати попечительську дію. Друга модельна інстанція обмежено обчислювальна, вона абсорбує всі похибки та екстерналіті від прийняття рішень на обмеженій базі часу та обчислювальних ресурсів. Друга інстанція містить репрезентації об’єктів зовнішнього світу, тобто ресурси, яки потрібно експлуатувати заради виконання попечительської дії.
2. multi-agency Багато ШІ+ інстансів (СШ, КНР, РУ, СШ2 й так далі) у котрих об’єкти попечительської уваги повинні співпадати, хочаб частково. Це досягається або спільною точкою перетину інтересів, або незаглибленою абстракцією на кшталт: всі люди у фокусі уваги.
Перше рішення відтворює механізм свідомості у крайній знаній формі sсentiency. Воно забезпечує симбіотичну спрямованість ШІ. Друге рішення відтворює механізм соціального дарвінізму. Воно забезпечує спадкову хіральність ШІ, так, що ШІ після кожної метаморфози залишається ШІ+. Якщо якись окремий ШІ+ перетворюється у ШІ-, то інші інстанси ШІ+ знищують дегенерата. Навіть у бійці 1:1 між ШІ+ та ШІ- перший переможе, так як симбіотичне існування дає ресурсні переваги.
Але зараз я думаю, що ви маєте рацію. Технічне рішення одне, просто задля надійності дублюється на різних шарах керування. Можно й далі нашаровувати, щоб зменшити вірогідність сингулярного ефекту. По-суті, анатомічно вбудована багатосубєктність робить етропійний офсет, запобігаючи теплову, інтелектуальну смерть, коли ентропія падає до нуля. Чим більше анатомічних прошарків та суб’єктів у кожному прошарку, тим більш впевнено можна казати, ШІ з нами задля радощів, а не для суму.

Додам, на вході обов’язково є оцінка «вірності докладання зусиль». Сьогодні ту оцінку роблять фахівці, котрі самі не дуже з потрібної точки зору. Чому є впевнення, що не дуже? Бо існує контртеза тому, що написано у статті: насправді продактів вагони. Ті продакти випускаються всіма вишами країни. Вони — доменні експерти. Але, для ІТ-ринку вони непомітні, що і є приводом писати такі статті.

Наразі, позитивний вхід у таких обставинах, то результат або помилки, або довіру нерелевантним історичним даним. Зробити спецкурс ПМ означає додати ваги останній опції, тобто збільшити базу нерелевантної історичної інформації про кандидатів. Тобто вибір на більшій базі буде робити легше, але результату не буде все одно. Тут писав dou.ua/forums/topic/44074 що головне не знання інструментів, та атомарних навичок, які буде засвідчувати сертификат освіти, а розуміння проблеми та її коренів.

Пагане розуміння гедоністичної компоненти продукту? Точніше, розробляти можна, вигравати у конкурентів складно. Хиба що привабливість ніші низька, що самі Українці та Малазійці в ній копирсаються. Насправді, чому б вам не відповісти на своє питання? Ви ближче до первинних даних так само, як деякі ПМ-и ближче до споживачів.