Я вчилась завжди на відмінно. Наслідки тут вже в коментарях описали.
Щодо дітей:
в нас старший вчиться в онлайн-школі після чергового закриття шкіл, батьківських комітетів і навчання в стилі «я скинула домашку на Вайбер». Цей рік (6 клас) навчатиметься онлайн, наступний — подивимось.
Наразі, ще з початкової школи ми обрали декілька предметів, з них я вимагаю знань і розуміння: англійська, математика.
Інформатика йде потроху, більше, ніж шкільна програма, але і не вивчення мов програмування. Він сам її опановує, щось там грається з js, python. Тут я нічого не вимагаю. Та складається враження, що це скоро буде просто must have навичка для всіх старшокласників/студентів, незалежно від професії.
З англ, математики, інформатики — репетитори чи групові заняття, ходить на робототехніку, там йому норм з хлопцями збирати конструктори, програмувати.
Всі інші предмети вивчає як може. З літератури я допомагаю писати твори (взагалі не йде в нього). Має дві дев’ятки, все інше — вище, тобто, вчиться непогано, хоча школа в онлайн-форматі — специфічний досвід.
Так само овердофіга (як мені здається) грає на компі. Грає, переважно, з хлопцями з інших країн через стім чи щось таке. Ну, хоча б розмовну англійську практикує. Але контроль потрібен постійний, щоб вчасно завершував грати.
Соціалізується складно, але їздить в табори два-три рази на рік, є діти-родичі. він інтровертний в принципі, каже, що йому так комфортно — навчання онлайн і немає необхідності контактувати з великою кількістю інших дітей.
Читає лише те, що йому цікаво (типу Персі Джексон), читає англійською, книжки українською не дуже заходять.
Також розглядаємо варіанти релокейту, сподіваючись що до ВИШу ще встигне підхопити інші підходи до навчання.
A що означає в їхньому розумінні " сторонні доходи"?
Дякую за лінк
Так, діти є, але до того часу молодша вже готова буде йти в початкову школу. Обидві дитини білінгви (наскільки це можливо в Україні), володіють англ та українською. Рівень зп, звичайно, різний, але, можливо, поки це рівень джуна, то й не така вже велика різниця?
В Канаді також заборонено, але багато тих, хто переїхав разом з чоловіком/дружиною, не маючи оферу, саме так і працюють. Тим більше, частину року я все ж планую перебувати в Україні.
Я — так.
Якщо можна, то питання таке: чоловік планує розглядати варіанти в NL після Нового року, я працюю в Україні і не хотіла би змінювати компанію. Чи все ж доведеться через різницю у рівні зп шукати роботу там?
А чи зимував хтось в Португалії чи може живе там по номад-візі? Цікавить Порту або щось поблизу — як там з цінами і чи буває щось типу приватних садочків чи play-group, щоб англомовна дитина могла відвідувати.
І мене цікавить можливість допомогти з розвитком контенту українською.
Доречі, я ще думаю — де ж я читала вступ до цього всього підходу... А точно, на «італійському айті».
В Україні пізніше, мабуть. Або за всі гроші світу.
Ну вот и посмотрим, может они и принесут. Хотя у малой садик частный, детей и взрослых в нем мало. Школа обычная, там вероятность выше. Но я не думаю, что не заболею, я просто хочу как можно позже.
Поэтому работаем из дома, никуда не ходим, на выходных с малыми в парк, на озеро, куда-то туда, где людей поменьше или можно на расстоянии находиться.
Може й всі перехворіють, але хотілося б трохи пізніше, якщо пощастить, то за рік-два. Може тоді місце в лікарні буде і мед.персонал в адекваті.
Тому працюємо з дому, але діти ходять до школи/садочку, тож є всі шанси і без тусовок, beer-фестів і корпоративів.
Займаюсь з тренером онлайн, харчування вона мені підбирала, потім я навчилась самостійно планувати. Як Марина написала вже: збалансоване, без переїдання, солодке у першій половині дня, достатня кількість води, алкоголю нуль. Фізичне навантаження — тренування в домашніх умовах через день, ніякого бігу, важких гантель і т.д.
Через 4 місяці робила перерву, харчувалась за звичною схемою, майже не тренувалась, за місяць пішло десь 400 грамів.
А загалом за 6 місяців мінус 16 кг, це непоганий результат, мені здається завдяки харчуванню в першу чергу.
Тепер знову поновила абонемент, але вже не заради схуднення, а задля укріплення м’язів.
До тренувань тіло звикло десь за місяць-півтора, спочатку було не стільки складно, скільки просто влом. Далі вже справа звички.
Ну і коли бачиш результати, то свідомо себе контролюєш, бо «прожрати» свої досягнення жалко.
Класна стаття і продуктивні рефлексії) перед карантином так само звільнилась зі схожої по ставленню компанії, можливо це також вигоряння, але в мене вже було 10+ років роботи в HR і менше готовності закривати очі на відверту херню. Карантин, особливо навесні, став можливістю абсолютно і повністю змінити професію, познайомитись з чудовими людьми, а тепер ще й з дуже класною компанією. І технічна робота приносить набагато більше задоволення, бо цифри об’єктивні, а люди — ні)
Успіху авторці.
Как — так?))) Иди работай, фантазёр.
Чувака обидели, может даже в детстве.
Галоперидолу этому обиженному господину! ))
Такова твоя субъективная реальность.
Сорри.
Или не найдете, ну и тоже ок)) зато не врос в рабочее кресло, а там уже и лето.