×Закрыть
Mother of Bots
  • Wirex

    Працювала в цій компанії 2.5 роки тому протягом року, звільнилася. Спочатку не написала відгук, бо було багато трешу і думалося, що в силу купи специфічних ситуацій я маю занадто суб’єктивне уявлення, яке не є показовим. Але зараз вже маю певний управлінський досвід, який дозволяє зробити висновок, що моє уявлення про цю компанію все ж є достатньо об’єктивним. Можливо, за ці 1.5 років, які я не працюю в Wirex, щось змінилося на краще, але засновники і керівник київського офісу залишилися ті самі (цінності і управлінські підходи все ж спускаються зверху, як не крути), тому інформація все ж може бути комусь корисною — особливо людям, які прискіпливо обирають місце роботи зокрема за цінностями (культурою) компанії.

    Я була однією з трьох перших співробітників київського офісу — разом з бекенд-розробником та інженером служби підтримки. Через рік, коли звільнялася, в київському офісі було вже близько 40 людей. Спочатку відповідала за тестування веб- та мобільних додатків, менеджмент розробки вебу та мобайлу аутсорсною командою, потім за менеджмент релізів та локалізації, координацію між розробкою, маркетингом, саппортом. Тепер різні факти і думки по пунктам.

    1. Перші півроку команда розробки працювала без проектного менеджера на місці (фаундери базувалися в Лондоні і лише періодично приїзжали), за координацію релізів відповідала я. На той момент я цього досвіду не мала (до того працювала 2 роки тестувальницею в аутсорсі на проектах, які не були в лайві), тому вчилася на ходу. Зазвичай цапами-відбувайлами за баги на продакшні були тестувальники, які не врахували якісь залежності при зміні функціональності, тому що не знали детально архітектуру і бізнес-логіку всієї системи, та саппортерів, які моментально не повідомили про проблему, про яку писали користувачі, бо по повідомленню відрізнити багу від тимчасового глюку не завжди було можливо. Один раз бекенд-розробник прийшов сваритися з моєю колегою-тестувальницею за багу на продакшні, я підійшла її захищати, а він замахнувся на мене і сказав «Сядь, бл***, не место». Потім, виходячи з кабінету, ще стукнув кулаком у раму дверей. Тоді я вирішила, що досвід, який я тут отримую (я дійсно вивчила дуже багато нового), вартує того, щоб таке терпіти, тому не звільнилася. Більше це не повторювалося.

    2. Коли з’явився менеджер, додалося порядку, але почалася текучка кадрів. Зараз в компанії працює дуже малий відсоток тих людей, з якими я працювала півтора року тому. Через деякий час люди починають бачити реальні проблеми, втрачають лояльність до компанії і йдуть, а компанії це на руку, бо простіше найняти нових лояльних з незамиленим поглядом, які лише через деякий час знову почнуть бачити наявні проблеми. Коли ще я працювала, людей швидко наймали і швидко (за один день) звільняли. Хтось пахав за 3х, просив підвищення і йому не давали. Хтось лінувався за високу зарплатню і створював видимість діяльності. Формалізованих показників ефективності роботи не було, тому менеджер визначав ефективність на власний розсуд і не завжди об’єктивно. Після року роботи я попросила підвищення і менеджер мені його не дав, після цього я остаточно вирішила звільнитися. Потім до мене дійшли слухи, що колегам він казав, що я попросила в 2 рази більше, ніж я попросила насправді.

    3. Атмосферка в колективі іноді була досить стрьомна. Було декілька егоцентричних і інколи неврівноважених колег, які періодично з кимось голосно сварилися. На це все закривалися очі, бо переважна більшість людей таке терплять і вважають за норму (такий вже у нас менталітет). Я тоді ще не прочитала книгу «Мудакам тут не место» і теж думала, що високий рівень компетенції може бути виправданням психологічної незрілості та емоційної неврівноваженості (насправді не може), тому мене така поведінка бісила, але я намагалася в своїй голові виправдати цих людей. Можливо, таких кадрів там вже немає, а може і є. Тому раджу кандидатам, яким важливо, щоб на роботі була атмосфера як мінімум поваги один до одного і які не погоджуються терпіти негідне до себе ставлення, як мінімум задавати питання про те, як вони розв’язують конфліктні ситуації і просити навести декілька реальних прикладів.