Я феміністка. Всі петиції про вільне пересування чоловіків і добровільний військовий облік підписала. Кругом веду дискусії і всьому своєму оточенню пояснюю, що зараз не Середньовіччя, і чоловік не дорівнює воїну, як і жінка кухарці. Навіть у фем-ком‘юніті посварилася на цю тему. Чому я не підтримую примусовий військовий облік для жінок? Тому що мільйони жінок виїхали, ті що залишилися почали мірятися дітьми і вибачте, але потенційна мобілізація для молодих бездітних дівчат, які і так залишилися в країні — мені видається неймовірною несправедливістю вже серед жінок. Взагалі то краще боротися щоб чоловікам зробили військову повинність добровільною (контрактна армія і так далі), а не жінкам погіршувати становище до поточного з чоловіками, хіба ні? Стосовно боротьби, як феміністка, публічно без підтримки чоловіків як я ще маю боротися за права чоловіків? Здається мені, що спочатку чоловіки мають включитися в цю боротьбу, просуваючи маскулізм — рух за права чоловіків, а потім і ми жінки-феміністки підключимося з підтримкою. А так виходить, що більшість чоловіків звинувачують в усіх бідах феміністкок, замість того щоб створювати свій потужній рух для боротьби, а не чекати поки жінки боротимуться ще й за права чоловіків самостійно.