Пропрацювала в VOKI три роки, два з половиною з них — на лідовській позиції. З «прекрасного» в цій міжнародній (в рамках СНД та Кіпру) компанії:
— Активний найм росіян та білорусів до і особливо після повномасштабного вторгнення. Типу «грузини»-«серби»- «казахи» це вже не росіяни))
— Закриття одеського офісу у розпал блекаутів без надання співробітникам альтеративних комфортних умов роботи. Кожен залишився сам-на-сам з проблемою.
— Цікаві рішення по внутрішніх процесах та бонусах, про які компанія не вважає за потрібне заздалегідь повідомляти або хоча б пояснювати, незважаючи на неодноразові публічні прохання працівників.
— На незручні питання до піпл-партнерів у відповідь можна було отримати або чергове «я вточню», або пасивну агресію. Обіцянки компанії зазвичай розходились з діями.
— Компетентність деяких працівників під великим питанням, особливо тих, хто зовсім випадково має родинні зв’язки з керівництвом.
— Продовження співпраці з банком-спонсором війни Raiffeisen.
— Більша частина команди — українці, офіційна комунікація в Slack при цьому вперто велась і ведеться російською мовою.
— Відкрита неповага керівництва до проукраїнської позиції працівників, з-за чого багато хороших кадрів пішли з VOKI.
— Жодної ініціативи від компанії стосовно допомоги ЗСУ або хоча б працівникам, які вступили до лав ЗСУ (на відміну від інших українських студій, що також підпорядковуються Playrix). Волонтерство у собачих притулках та донорство не рахується за допомогу армії, точкові ініціативи окремих людей — це не організована допомога.
— І нарешті — байдуже на твій стаж в компанії та наскільки ти відданий роботі, байдуже, якщо на вихідних та в неробочий час залишаєшся на зв’язку та при будь-якому ахтунгє готовий перепрацьовувати — тебе без зайвих прелюдій звільнять просто тому, що не догодив керівництву/адмінвідділу або росіянам, які не мають жодного відношення до проекту.
Дійсно хороше — це команди, з якими довелося пересікатись на проекті, а саме девелопери, QA, сапорт-інженери, сисадміни, деякі гейм-дизайнери та редактори. Багато з них класні не лише як спеціалісти, але і як люди, і працювати разом з ними було у задоволення. Також сам проект був доволі цікавим та неординарним до певного часу, допоки не став клоном інших проектів материнської компанії Playrix.
Погоджуюсь з критикою щодо найму. Відгукнувшись на вакансію, що повністю відповідає моєму досвіду та навичкам, отримала автовідписку про те, що не відповідаю вимогам посади, без жодного детального пояснення та з послідуючим ігноруванням. Цікаво, скільки ще таких відгуків на DOU потрібно, аби процес рекрутингу почав змінюватись, а HRи навчилися комунікації з кандидатами.