Цікава історія! Дякую, що поділився.

Якщо ветеран до служби працював у ІТ й повертається туди, зазвичай є два сценарії розвитку подій: 1) все ок — він щасливий і команда щаслива; 2) ветеран розуміє, що ІТ більше не приносить задоволення і йому/їй хочеться або назад у військо, або у дотичну сферу, щоб бути ближче до побратимів/посестер і робити свій вклад у те, що для нього/неї є важливим. Або хочеться геть зовсім у нову сферу.

Якщо ветеран до служби ніколи не працював у ІТ, а тепер хоче туди, йому/їй буде важко, як і будь-якій людині, адже це опанування нової професії. Та можливостей для ветеранів зараз багато, їх кількість постійно збільшується, тож, надіюсь, кожен знайде своє.

Змінювати професію і «починати з нуля» — завжди складно, але правда в тому, що ми ніколи не починаємо з нуля. Всі наші знання та досвід можуть знадобитися на новому місці, хоча й нового потрібно буде навчитися багато. Та чи варто воно того? На всі 100%! Бо як казав класик: «Жити треба інтєрєсно».

Я хотіла б додати трішки більше контексту про свою частину, бо скорочена цитата «студенти рухаються з однією швидкістю, а ветерани — з іншою, і можуть по-різному сприймати викладання і навантаження» може дійсно справити хибне враження. Кожні 3 міс ми збираємо фідбек у студентів-ветеранів — як їм навчання, яка підтримка потрібна й тд. І також збираємо фідбек у викладачів. Більшість викладачів кажуть, що ветерани вчаться краще ніж звичайні студенти й отримують вищі бали. Це дорослі люди, які прийняли свідоме рішення піти на 1,5 року на магістратуру, поєднують це зі своєю роботою, сім’єю тощо. Тому вони там, бо дійсно цього хочуть і тому мають мотивацію вчитися. І оскільки це дорослі та зайняті люди, то КПІ йде на зустріч і пропонує гнучкий, індивідуальний графік.

Ви повністю праві, таких фахівців як ви дуже мало і дуже хотілося б, щоб їх кількість зростала. Бо зараз протезування в Україні рухається двома напрямками: «класичні» технології протезування, де більше про виготовлення індивідуальної частини протеза з гіпсу + серійна частина від виробника; і 3D або адитивні технології, де те саме можна зробити надрукувавши на 3D принтері. Останнє може дуже збільшити кількість протезів, які виробляються і відповідно людей, які їх отримують. У КПІ «класичні» технології + трішки 3D викладають на «Біомедичній інженерії», а дуже багато 3D і трішки «класичних» — на «Прикладній механіці». На ці спеціальності можуть вступити всі бажаючі, а для ветеранів, які хочуть опанувати ці професії, ми пропонуємо гранти, стипендії про які йшлося вище. Надіємося, фахівців обох спеціальностей ставатиме більше.

Класний проєкт! Спасибі вам за те, що робите такі проєкти.

Рома — зірка!🫶 Чекаємо масштабного запуску Taimi в Україні😉

Повага!❤️

Сумна історія сповнена журбинки. Співчуваю всім, хто з цим зіштовхнувся.

От би було класно, щоб практика «просити про підвищення» відходила у вічність. Класно коли компанія має: 1) чітко прописану процедуру перегляду компенсації та позиції — яких цілей тобі потрібно досягти, щоб отримати ось таке то підвищення; 2) затверджений графік/регулярність перформанс-рев’ю. Тоді й стосунки стають win-win — ти знаєш, що від тебе очікують і на що ти можеш розраховувати.

Неймовірний проєкт🤍

Так, українські роботодавці зараз по факту конкурують із роботодавцями зі всього світу + «кадровий голод» на ринку України. Тож українські роботодавці муситимуть переглядати свої умови, щоб залишатися конкурентоспроможними в очах кандидатів. З останніх цікавих тенденцій — «Продуктові компанії наразі пропонують найвищі зарплати розробникам, сервісні (аутсорсингові) — найнижчі», про що писали ДОУ в літньому огляді зарплат. Чекаємо з нетерпінням зимового огляду.

Дякую за ваш фідбек.

Екосистема Genesis завжди буде нашою альма-матер. Ми багато за що їй вдячні й будемо продовжувати підтримувати дружні та партнерські стосунки, хоча вже понад 6 років будуємо свою історію як незалежна компанія.

Щодо переопрацювань в Genesis я не володію інформацією, тож можу говорити тільки за нас. Чи є перепрацювання у нас? І так, і ні. У всіх бувають «гарячі сезони», як от кінець року, закриття цілей, ситуації, коли потрібна додаткова людина в команду, але її пошук ще триває й т.д. Та ми точно не зацікавлені в тому, щоб наші люди вигоріли та пішли від нас. Тож намагаємося балансувати навантаження, просимо людей ходити у відпустки (повірте, чимало пручається), дбаємо про ментальне здоров’я колег тощо.

В моєї команди, наприклад, часто бувають івенти у вихідні на яких ми працюємо і цей час нам компенсується.

Ідеальна корпоративна культура — це, щоб ти почував себе як з найближчими друзями: міг говорити, що думаєш, трішки стібатися та відпускати токсичні жарти, міг бахнути пивка після роботи та поскиглити якщо тобі важко. Але при цьому всі пам’ятають навіщо сюди прийшли, виконують свої КРІ та мають чіткий перформанс рев’ю. Для мене це перфект метч:)

Дякую, що поділилися бекстейджем. Вау, стільки роботи було пророблено та людей залучено. Успіхів вам в майбутніх подібних івентах!

Дякую за статтю. Час від часу повертаюсь до неї та перевіряю чи правильно я рухаюсь:)

Хотілося б серію випусків про українські продуктові ІТ компанії.