Берешь

«молодые-зеленые»

«занятые»

Вчився на фінансах у Хмельницькому вузі. На кафедру Прикордонної академії прошов відбір сам, але в військоматі все ж таки прийшлося трішки домовлятися з мед. комісією.
Все що я тобі можу порадити — воно того варте і ось чому:
— ти побачиш що таке армія і як вона живе, зрозумієш хто такі люди в погонах і зробиш для себе висновки з усього побаченного і пережитого;
— ти значно розшириш свої знання з війскових і супутніх їм наук: тактика, топографія, вогнева підготовка, військова інженерія, радіозв"язок, військове право і т.д;
— тебе будуть вчити на керівника відділення, як в моральному так і в психологічному плані, тобто відання наказів і керування у бойовій ситуації, що таке відповідальність за життя своїх людей;
— в тебе будуть цікаві практичні заняття з моделюванням військових ситуацій на навчальних полігонах і відпрацюванням маневрів, атак, захистів і т.д. з холостими і можливо військовою технікою;
— тобі не треба буде гаяти рік часу і служити салдафоном в ролях: копальника траншей, охоронця розваляного будиночка в полі, двірника і прибиральника. Це в більшості випадків, але звичайно є винятки якщо ти попадеш в якусь круту десантну частину, там звичайно все по іншому;

Це все мої спостереження і висновки з особисто пережитих 2-х років кафедри, звичайно у різних місцях по різному навчання побудовано і ще плюс ситуація з АТО вносить свої коррективи, але в мене було саме так. І я дуже вдячний офіцерам які мене там вчили і були моїми кураторами. Люди в погонах справді не такі як ми, особливо офіцери старої закалки з союза, їхня система цінностей ще не прогнила і ці люди можуть справді багатьом речам навчити.

Вдохновение движет людьми. Оно идет от поставленных целей и дает неимоверную силу и мотивацию преодолевать препятствия, но после достижения целей — оно уходит... Все они добились успеха, в их понимании, и все они сильные волевые люди. Потом поняли, что нужно ставить новые цели и для их осуществления пришло новое вдохновение, а старое ушло вместе с покоренными вершинами. Или их менеджер налажал с правильной мотивацией ))

Статья полезная, спасибо )

Рассказ напомнил анекдот:
Бежит собака с Украины и Россию. Пограничник спрашивает:
— Почему так спешишь туда?
— А там платят больше и жизнь лучше!
Через месяц бежит назад еще быстрее, побитая и злая. Пограничник спрашивает:
— Почему же возвращаешься?
— Тут хоть гавкать можно!

По печальному менеджменту, наверное, это больше зависит не от этих самых менеджеров, а от тех кто их ставит и не прислушивается к коллективу после этого.