в якому чаті можна було ставити питання? в описі події жодного слова про чат

ділюся відповідями польського юриста з закритої групи:
www.facebook.com/...​2/posts/2176214929217958

Також у Польщі живуть громадяни України, які зареєстровані в Україні як ФОП і провадять господарську діяльність дистанційно.
Як і чи їм треба розраховуватися з польською податковою інспекцією?
Аби це зрозуміти, треба взяти до уваги не лише польський закон про податок на прибуток від фізичної особи, але також положення польсько-українського договору (Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень). Зі статті 3 польського податкового закону випливає, що перед польською податковою звітувати зобов’язані польські податкові резиденти, тобто особи, які або проживають у Польщі довше ніж 183 дні протягом року, або має в Польщі центр життевих інтересів (albo przebywa na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej dłużej niż 183 dni w roku podatkowym, albo posiada na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej centrum interesów osobistych lub gospodarczych (ośrodek interesów życiowych). У свою чергу польсько-українська конвенція передбачає, у статті 4, як визначати податкову резиденцію людини. Міжнародний договір має вищу правову силу, тому засади визначення податкової резиденції громадян України та Польщі відбуваються на основі її статті 4. Що вона передбачає? Частина 1 передбачає: при застосуванні цієї Конвенції термін «резидент або України, або Польщі означає особу, яка за законодавством або Польщі, або України, підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін (податковий резидент), разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню або в Польщі, або в Україні, тільки якщо ця особаодержує доходи з джерел або в Польщі, або в Україні, або стосовно майна, що або в Польщі, або в Україні знаходиться (польською: w rozumieniu niniejszej konwencji określenie «osoba mająca miejsce zamieszkania lub siedzibę w Umawiającym się Państwie» oznacza każdą osobę, która zgodnie z prawem tego Państwa podlega tam opodatkowaniu z uwagi na miejsce zamieszkania, jej miejsce stałego pobytu, siedzibę zarządu albo inne kryterium o podobnym charakterze. Jednakże określenie to nie obejmuje osoby, która podlega opodatkowaniu w Umawiającym się Państwie z tytułu dochodu uzyskiwanego tylko w tym Państwie lub z tytułu majątku znajdującego się w danym Państwie). З частини 1 (остання фраза) статті 4 конвенції однозначно випливає, що якщо український ФОП отримує дохід лише з України (з діяльності зареєстрованої в Україні, з майна підприємства розташованого в Україні), то він — резидент України навіть, якщо живе в Польщі (проте польський законодавець мав би бажання визнати його теж і своїм резидентом, таким чином ситуація стає неоднозначною). На 100% якщо виникають передумови, аби людину визнати податковим резидентом і України, і Польщі, конвенція допомагає нам (у частинах 2а-2d) визначити податкову резиденцію. Якщо людина живе водночас в обох країнах, платник податків вважається резидентом тієї держави, де він має
найбільш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих
інтересів). Тобто якщо людина живе в Польщі (але не виселилася геть з України назавжди (тим паче, що зареєстрована там як ФОП), а в Польщі не провадить господарської діяльності і не заробляє, то має тісніші особисті й економічні зв’язки з Україною і є українським податковим резидентом. Якщо людина живе на валізках (не вважає себе ані жителем Польщі, ані України), одержує дохід і тут, і там, її податкову резиденцію визначає її місце звичайного проживання. Якщо не можна чітко та однозначно визначити, де людина має центр життєвих інтересів (сімейних, трудових, господарських), тобто звідки походить дохід, що домінує і водночас людина живе частково в Україні і частково в Польщі — її податкову резиденцію визначає її громадянство. З тих положень можна дійти такого висновку: українські ФОПи (зокрема, коли українська діяльність є єдиним джерелом доходу), що живуть у Польщі тимчасово (у зв’язку з війною) і мають намір до України вернутися — вони на 100% будуть українськими податковими резидентами і в Польщі не звітують.
Конвенція, дозвольте згадати, про уникнення подвійного оподаткування. Тому в пригоді відразу стає нам частина 1 статті номер 7, яка передбачає, що прибуток підприємства з України підлягає оподаткування тільки в Україні, хіба, що український ФОП провадить господарську діяльність через розташоване в Польщі постійне представництво. Немає представництва? Немає оподаткування в Польщі. Особи, що як українські ФОПи, надають так звані професійні послуги (законне визначення в частині 2 статті 14: незалежна діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, зубних лікарів і бухгалтерів) стануть податковими резидентами в Польщі якщо надаватимуть більшість послуг у Польщі (польсьим клієнтам).
У підсумку: український ФОП, що одержує доходи з господарської діяльності в Україні і там розраховується, є податковим резидентом лише України, навіть якщо живе в Польщі довше ніж 183 днів.
Коли його зв’язки з Польщею стають дедалі тіснішими, він має сам розмірковувати, яким буде резидентом. Статус ФОП та в Україні та в Польщі означає, що треба визначитися, де людина проживає більш «постійно та звичайно», місце проживання буде визначати резиденцію. Те саме, якщо отримуватиме більш менш такі самі доходи в обох державах. Якщо людині важко визначитися, чи вона український громадянин і ФОП, що живе лише тимчасово в Польщі, але з центром своїх життєвих інтересів, резиденцію визначає громадянство України. Якщо сплатила податок на прибуток з України, в Польщі вдруге не платить.