В контексті нашої розмови про Коста Ріку, мотиви і пріоритети для зміни роботи, таки задала декілька питань, а потім хлопці обіцяли написати детальніше вже у себе в блогах.
Дозволили процитувати шматок логу)):

" Eugene Tokarev: во вьетнам ехать согласился главным образом из-за погоды и любопытства

по деньгам ничего не выиграл и скорее потерял,
потому как здесь налоги приходится на всю катушку платить :)

судя по опросам, русские здесь в основном из-за возможности по окресным странам попутешествовать;
португальцы едут за международным опытом;
сириец предпочитает жить где угодно, только не на родине;
французы часто из-за местных родственников или интерны по обмену;
немец так путешествует по миру"

якось так)

Якщо у вас є конкретні пропозиції з роботи, ми можемо обговорити їх в приваті, і не від імені Джон Доу, я ж без псевдо пишу тут і коментую, а могла би...))

А якщо теоретично, то, звісно, що обирала би те місто, яке підходило б мені по темпераменту та стилю життя — психоемоційних й соціальних факторів багато, Львів місто специфічне, а з Одесою ви мене вже обламали.. треба подумати)

Щодо грошей — коли людина їде в Київ із «провінції», то так, зазвичай фактор грошей чи не головний, сама вартість життя в столиці вимагає значного підняття зп.
Інша трохи ситуація, коли людина їде зі столиці — якщо це хороший спеціаліст, а на локальнім ринку такий рідкість — то місцеві компанії зазвичай платять ті зп, які їм називає кандидат, в розумних межах, звісно, і не залежить, чи він з Дніпра, чи з Києва, головне — достойні знання та досвід. Я тому не розумію, де взялись «зп на 50% меньші», і решта жахів))
(Хоча так, бували ситуації, коли люди свідомо йшли на нижчі, чи такі самі зп заради нового досвіду\зміни середовища\інших причин, це не правило, але буває)

Якщо ваше питання стосується переїзду в місто рівноцінне +\- по фінансових показниках , то мотивація переїзду зазвичай не стільки фінансова, а скільки в бажанні зміни оточення, умов роботи чи місця життя, та і особисті причини часто грають роль — на тім же ДОУ завжди можна глянути серднє по зп у Львові, у Дніпрі, чи у Одесі, і робити вже відносно цього висновки, куди їхати, і на що можна чекати по кар"єрі та грошах.

Ну а про інші країни — то взагалі дискусія окрема, я відпишу про В’єтнам, коли щось більше дізнаюсь, як і обіцяла:))

я до Києва не хочу, а у Коста Ріку ще мене не кликали))
А всерйоз, то поважаю людей, які не бояться змін, і вміють правильно прорахувати ризики — навіть щодо переїзду в інше місто, не лише країну. І, на диво, таких досить багато, особливо в нашій сфері.

А щодо питань на співбесідах, то, напевно, є якісь історичні причини для їх виникнення, але якщо й ні, і вам «не пощастило», то, думаю, кожна співбесіда для кандидата — досвід, і навіть якщо питання видаються тупими, то можна попрактикуватися в дотепності у відповідях на тупі питання, всяко у житті пригодиться:)

Мне из Luxoft не единоразово предлагали переехать из Киева в Днепр или Одессу. Я сначала просто был в выпаде, а потом отвечал: вы серьезно? Они говорят да, у нас даже релокационный пакет 200$ на 2 недели + съемная квартира. Думаю мой итоговый ответ всем понятен.

Насправді, не зовсім — лише у моїй практиці кандидати з Києва (власне, кияни) неодноразово переїжджали до Львова, про інші міста взагалі промовчу. Наприклад, Одеса для вас — «отшиб», а хтось мріяв пів-життя жити у моря, і т д.
Те, що категорично не підходить особисто вам, може бути окок для когось іншого, не запитаєш — не будеш знати.

Ах, та, і недавно якраз двоє колишніх співробітників (сіньори, умнічки і ліди, якщо це має значення:) ) перебрались працюватиу В’єтнам — не Коста Ріка, але десь у тому вимірі, напевно))