Дякую!

Дякую!

Дякую!

Огромная благодарность вам за помощь и поддержку!

Політех Львова можливо корумпований. Київський політех не корумпований. І я чула якось про цікавий інститут з напрямом в ІТ у Львові, не політех, а новий університет, де викладають викладачі з-за кордону. Забула назву, погугліть

Погоджуюся про мислення... студентів... і суспільство, яке виникає.... і в якому приходиться жити. Зустрічаю дуже небагато, але студентів двоє, троє в групі, які хитрують, наглюють, обманюють, яким всі винні, а вони нікому нічого не винні, навіть собі... Питання навіщо він сюди прийшов, якщо навчання йому не потрібне... Це я не про Вас ;) Це я в загальному про настрої, про наболівше, як кажуть... З таким мисленням ще на молодших курсах, на третьому (думаю вони з ним приходять). Дуже шкода що ми їх випускаємо, дотягуємо... І таке виникає суспільство... Не має здорової чесної конкуренції, щоб випускати виключно справді достойніших... І потім розчарування слідує тих хто вчився,.... а чи варто було вчитися, якщо реальне життя вимагає інших знань,... а кругом нагліші в суспільстві... (Випускаються то всі ж на рівних в результаті) і звісно хочеться з такого суспільства виїхати... Мені здається що коли засновували вищу освіту, її здобували одиниці.... Тепер всі і це втрачає цінність... Я також випускалися давно, по моїх мірках :), тоді було серйозніше відношення до навчання ніж зараз... І це тільки один десяток років пройшов...

Це ризикована справа. Але цікаво знати. Розкажіть, будь як це в даній системі працює? Як створюється «таблетка»? Це обладнання з різними датчиками, підсилювачами, блоками обробки сигналів. Але керує цим стаціонарний потужний комп’ютер з програмним забезпеченням на Linux. Наскільки я знаю, то відлік часу стартує по фізичному часу в комп’ютері.

Зрозуміла. Тільки тоді компанія виробник знімає з себе зобов’язання по сервісу, навчання персоналу і допомогу в клінічних траблшутингах під час операції.

Це як? Розкажіть, будь ласка)

Тільки викладати, не працюючи практично в галузі, мені було б реально важко мотивувати студентів і себе.

Мені подобається викладати предмет, в якому я маю практичний досвід. Я можу дати чесну відповідь на запитання студентів з реального життя. І це подобається. Є у мене і предмет фундаментальний, біотермодинаміка. В ньому я веду тільки практичні заняття, тому стараюся також підвести його під ту базу прикладів медичного обладнання, яким вмію користуватися чи принаймні бачила в житті. Але реально викладати цей предмет важче. Ніж той в якому я працюю практично і проводжу заняття безпосередньо в операційній, даючи студентам в руки обладнання потримати, щось порозкручувати, провести операцію на видаленому серці тварин.

Шукають, скрізь шукають. Мені здається що керувати «да Вінчі» ще більше потрібно вмілості, ніж оперувати руками, або взаємопов’язано

Вони одноразові з двох причин. 1 причина) Інструменти які контактують з кров’ю в цілях безпеки для пацієнтів мають бути одноразові згідно норм. Якщо це інструменти матеріалів металу, вони стерилізуються високими температурами. Якщо мають електронні компоненти, датчики, пластик, стерилізуються в плазмовій стерилізації. Якщо містять отвори для зрошення чи просвіти для заведення якихось голок і т.д., підлягають газовій стерилізації. Якщо були в контакті з хворими з гепатитом навіть в анамнезі, не підлягають стерилізації і викидаються 100 процентів. Я була в клініках Європи, там усе викидають і не стерилізують. Інструменти мають вартість 500-1000-4000 доларів. Це при страховій медицині. 2 причина) Компанії-виробники спеціально зацікавлені в тому щоб інструменти були одноразові, оскільки в більшості їх дохід складається саме з продажу інструментів до обладнання, ніж самого обладнання. З цією метою інструменти мають чіпи для роботи протягом 12-15-18-24 години, після чого програмно не розпізнаються обладнанням і вимикаються. Причому це інструменти тієї ж вартості 1000-5000 доларів. Це все стосується високоспеціалізованого обладнання для хірургії.

Насправді це якось давно одні недоброзичливці мене так обізвали ))) А я в дитинстві дуже любила цей фільм, мені сподобалося... Сприйняла це як комплімент і користуюся )))

))) Ааа ))) я за секунду також згадала ))) Після реакції що це хтось з моїх студентів ))))

Це хтось з моїх студентів?! )))))

Ми всі, будучи студентами, не дооцінюємо знання з філософії, менеджменту, політології, патентознавства, інтелектуальної власності і інших як нам тоді здається предметів, якими нам забивають голови. Але проте навіть прослухавши їх для фону, по принципу здав і забув, залишає певний інший рівень мислення, чого ми не мали після закінчення школи. І тому випускник школи з посередніми знаннями історії, географії і інших предметів, який закінчить тільки курси програмування все одно буде мати меншу конкурентну здатність ніж студент ВУЗу, з тими ж знаннями програмування. +Студенту також можуть знадобитися курси і він їх закінчить. Все залежить від індивідуальних здібностей до навчання; вроджених і набутих вмінь пошуку інформації і практичної реалізації.

Так, з тих предметів, які дають студенту в руки якийсь практичний інструмент, що можна застосовувати в реальному житті і студент це розуміє, мотивація і інтерес до освоєння завжди вищий. + Викладач з практичним досвідом

Так, є таке. Погоджуюся.

Все вірно що стосується доцільності і необхідності саме мікрохірургії і віддаленої роботи досвідченого хірурга.

Це все наглядні приклади того як потреби суспільства диктують і визначають винаходи. Ви це дуже гарно описали.

Це перший момент.

А другий момент.

Точно така ж потреба суспільства — спеціалізації певної лікарні на певному виді спеціалізованої допомоги, щоб втримати конкуренцію загальну і зробити прорив в чомусь новому! Так зараз намагаються зробити всі медичні заклади. Хто першим підхватить нову технологію, має шанси стати експертом в цій галузі згодом.

Потрібно ще враховувати і потреби і спроможності пацієнтів, щоб обладнання не простоювало. Оскільки я впевнена що вартість операції з застосуванням робота (в більшості це вартість одноразових високотехнологічних інструментів) в десятки разів вища, ніж мікрохірургія руками в Україні. Дуже прикро робити одну операцію в рік на такому дорогому обладнанні. Воно ще через п’ять років вийде з роботи по часу. А паралельно пацієнти, які мають спроможність на таку операцію, будуть їздити оперуватися за кордоном.
Але я в роботах не спеціалізуюся, тому мені важко говорити точно про доцільність.