Мені подобається викладати предмет, в якому я маю практичний досвід. Я можу дати чесну відповідь на запитання студентів з реального життя. І це подобається. Є у мене і предмет фундаментальний, біотермодинаміка. В ньому я веду тільки практичні заняття, тому стараюся також підвести його під ту базу прикладів медичного обладнання, яким вмію користуватися чи принаймні бачила в житті. Але реально викладати цей предмет важче. Ніж той в якому я працюю практично і проводжу заняття безпосередньо в операційній, даючи студентам в руки обладнання потримати, щось порозкручувати, провести операцію на видаленому серці тварин.

Шукають, скрізь шукають. Мені здається що керувати «да Вінчі» ще більше потрібно вмілості, ніж оперувати руками, або взаємопов’язано

Вони одноразові з двох причин. 1 причина) Інструменти які контактують з кров’ю в цілях безпеки для пацієнтів мають бути одноразові згідно норм. Якщо це інструменти матеріалів металу, вони стерилізуються високими температурами. Якщо мають електронні компоненти, датчики, пластик, стерилізуються в плазмовій стерилізації. Якщо містять отвори для зрошення чи просвіти для заведення якихось голок і т.д., підлягають газовій стерилізації. Якщо були в контакті з хворими з гепатитом навіть в анамнезі, не підлягають стерилізації і викидаються 100 процентів. Я була в клініках Європи, там усе викидають і не стерилізують. Інструменти мають вартість 500-1000-4000 доларів. Це при страховій медицині. 2 причина) Компанії-виробники спеціально зацікавлені в тому щоб інструменти були одноразові, оскільки в більшості їх дохід складається саме з продажу інструментів до обладнання, ніж самого обладнання. З цією метою інструменти мають чіпи для роботи протягом 12-15-18-24 години, після чого програмно не розпізнаються обладнанням і вимикаються. Причому це інструменти тієї ж вартості 1000-5000 доларів. Це все стосується високоспеціалізованого обладнання для хірургії.

Насправді це якось давно одні недоброзичливці мене так обізвали ))) А я в дитинстві дуже любила цей фільм, мені сподобалося... Сприйняла це як комплімент і користуюся )))

))) Ааа ))) я за секунду також згадала ))) Після реакції що це хтось з моїх студентів ))))

Це хтось з моїх студентів?! )))))

Ми всі, будучи студентами, не дооцінюємо знання з філософії, менеджменту, політології, патентознавства, інтелектуальної власності і інших як нам тоді здається предметів, якими нам забивають голови. Але проте навіть прослухавши їх для фону, по принципу здав і забув, залишає певний інший рівень мислення, чого ми не мали після закінчення школи. І тому випускник школи з посередніми знаннями історії, географії і інших предметів, який закінчить тільки курси програмування все одно буде мати меншу конкурентну здатність ніж студент ВУЗу, з тими ж знаннями програмування. +Студенту також можуть знадобитися курси і він їх закінчить. Все залежить від індивідуальних здібностей до навчання; вроджених і набутих вмінь пошуку інформації і практичної реалізації.

Так, з тих предметів, які дають студенту в руки якийсь практичний інструмент, що можна застосовувати в реальному житті і студент це розуміє, мотивація і інтерес до освоєння завжди вищий. + Викладач з практичним досвідом

Так, є таке. Погоджуюся.

Все вірно що стосується доцільності і необхідності саме мікрохірургії і віддаленої роботи досвідченого хірурга.

Це все наглядні приклади того як потреби суспільства диктують і визначають винаходи. Ви це дуже гарно описали.

Це перший момент.

А другий момент.

Точно така ж потреба суспільства — спеціалізації певної лікарні на певному виді спеціалізованої допомоги, щоб втримати конкуренцію загальну і зробити прорив в чомусь новому! Так зараз намагаються зробити всі медичні заклади. Хто першим підхватить нову технологію, має шанси стати експертом в цій галузі згодом.

Потрібно ще враховувати і потреби і спроможності пацієнтів, щоб обладнання не простоювало. Оскільки я впевнена що вартість операції з застосуванням робота (в більшості це вартість одноразових високотехнологічних інструментів) в десятки разів вища, ніж мікрохірургія руками в Україні. Дуже прикро робити одну операцію в рік на такому дорогому обладнанні. Воно ще через п’ять років вийде з роботи по часу. А паралельно пацієнти, які мають спроможність на таку операцію, будуть їздити оперуватися за кордоном.
Але я в роботах не спеціалізуюся, тому мені важко говорити точно про доцільність.

Дякую за публікацію!

youtu.be/Yn9bEMZpamA Є досягнення необхідні. Наприклад катетерні радіочастотні абляції, які у світі в клініці виконують з 1990 х років, в Україні з 2000 року. Самостійно їх виконують тільки 7-8 центрів в Україні зараз. В цій галузі медицини розвиток диктується потребами суспільства, оскільки галузь свіжа (потребами в ергономічних інструментах катетерах, технологіях візуалізації з середини серця (операція без наркозу, без розрізу тіла і в середині серця)). Але завдяки тому що технології зараз розвиваються стрімко і дана галузь розвивається аналогічно. Практично кожні кілька місяців нове обладнання, нові інструменти, нові знання. І ми до цього звикаємо і вже чекаємо нового, виходячи з інтересу.

Цей робот да Вінчі (da Vinci) відомий давно. Ще я вчилася в універі, 10 років тому, нам про нього розказували на парах як ноу-хау за кордоном. В Україні ж ще люди шукають доброго хірурга, щоб умів добре зробити операцію звичайно, без робота. Але ж суспільству потрібно показати щось нове, показати що не стоїмо на місці.

Наприклад система — робот хірург youtu.be/QKSYJVgcPzg

Чому ж суспільство не диктує?! В багатьох галузях диктує саме суспільство, інтерес суспільства до нового. І чим далі ми живемо, тим більше вибагливе і вимогливе суспільство. Всі ми з вами. Навіть більше, якщо раніше суспільству потрібно було задовольнити базові потреби винаходами, то пізніше — необхідні, щоб зробити побут легшим, працю комфортнішою, лікування безпечним і ефективним і взагалі можливим. То тепер ми чекаємо Нового. Я навіть візьму свої 32, з них 15 років свідомого життя, і подивлюся на прогрес і свої очікування подальшого прогресу. Прогресують як прогрес і наші очікування.

Тобто вибір у чоловіків іде по фінансових спроможностях дівчини? І якщо я, наприклад, буду недостатньо заробляти, то у мене немає шансів? І чоловік буде не вдоволений своїм вибором, що йому доведеться так одружитися?

Дякую за публікацію! Будемо вчитися і старатися переймати Ваш досвід)

Дякую!

Дякую!

Дякую!