Якщо потрібно зробити це тут і зараз, то вкластися в бюджет 60 тис. дуже складно.
Якщо є можливість почекати 30 днів і зробити все власними руками, то це можливо.
Акумулятори: EVE 280 Ah, 8 шт. (≈ 7 кВт·год) з сайту nkon, з доставкою приблизно 500 євро.
Інвертор: з AliExpress, на кшталт Anenji 4.2 kW, 24 V, приблизно $400. (Мати на увазі, що ці інвертори не безшумні та потребують доступу повітря для охолодження.)
BMS: JIKONG 8S 300A (керування акумулятором), приблизно $100 з AliExpress.
Корпус для акумуляторів: можна замовити в Україні, приблизно $125.
Додатково: ще приблизно $150 на різне:
кабелі 35 мм² для зʼєднання акумуляторної збірки з інвертором;
Склотекстолітові ізолятори для комірок LiFePo4 для прокладання між комірок
виклик електрика, який зможе правильно підключити готову збірку з інвертором до лінії та грамотно розвести проводку для підключення потрібних споживачів у квартирі чи будинку.
Звідки стільки негативу під технічною статтею про реактивні двигуни? Це ж стартап, який ризикує власними грошима та коштами інвесторів, а не державний розпил бюджету. Люди намагаються зробити щось корисне — вийде чи ні, то вже окреме питання. Але чому б не побажати їм удачі й не сподіватися, що проєкт стане комерційно успішним?
Справа не в конкретній мові, а в тому, що зараз supply-chain атаки стали справжнім викликом для всіх екосистем без винятку. Це вже не питання «кривого коду», а питання величезного масштабу сучасного софту.
Нещодавня історія з xz backdoor у Linux показала, що навіть низькорівневі інструменти, які роками перевіряються, не застраховані від професійних атак на ланцюжок постачання.
Хоча дійсно у python та js просто колосальна кількість пакетів. Що ширша екосистема, то більшим стає вектор атаки.