Дякую за статтю! Це науковий керівник мого наукового керівника протягом навчання в аспірантурі ) Він і досі віддає шану Катерині Логвинівні, показував її фото на робочому місці

Часто використовуєте (якщо так, то де)? Питаю з цікавості, бо якось не чув позитивного досвіду застосування R :) Мені теж поки не зайшов

Чомусь подумав про R, яка наче й була створена для Data Science та ML, але дуже рідко використовується навіть в академічних колах. R видається складнішою для навчання, ніж Python, особливо для вирішення нетривіальних задач, в чому я взагалі не вбачаю сенсу: якщо основний акцент зроблено на наукову спільноту (що в цілому не передбачає надвисоких навиків програмування), мова має бути якнайпростішою.
Є ще Scratch для дітей, в якому я теж не вбачаю особливого сенсу; мабуть, доцільніше відразу переходити на Python з невеликим порогом входження, що відразу покаже, що таке мова програмування без абстрактного Scratch-а.

Думаю, що поки можна розраховувати лише на невелике збільшення кількості розробниць за відсутності факторів-ризиків для чоловіків. Спочатку, чому ж так історично складається, що жінки займають переважно нетехнічні посади в ІТ? Припускаю, тому що більшість з них — світчери. І значно легше та логічніше перейти на посаду з доволі непоганою зп (порівняно з попереднім місцем та ринком праці в цілому) за умови мінімального порогу входження за технічними знаннями.

Чи цікаво жінкам опановувати розробницьку діяльність з точки зору навчання? — З мого досвіду, так. Половина одногрупниць університету (технічна спеціальність) дійсно вирішила не пов’язувати свою професійну діяльність з програмуванням, бо воно їм не зайшло. Інша частина успішно навчалася, робила всі лабораторні, та зараз працює на посадах Middle+ (а може й Senior+).

Таким чином, або має з’явитися більша мотивація переходити саме на технічну спеціальність, наприклад, через низьку ЗП у нетехнічних спеціальностях; або ж повинен змінитися баланс чоловіків-жінок на технічних факультетах. Але останній приклад передбачає варіант «заміщення» дівчат на нетехнічних факультетах хлопцями та перебудову всього розподілу в цілому, що, мабуть, малоймовірно.

P.S. Було б цікаво запитати жінок, що їх зупиняє на шляху розробника. :)

Дякую! Шана та повага всім тим, хто стоїть на захисті України. Мені здається, що якби люди пробували поставити себе на місце воїнів, вони б усвідомлювали, як ця допомога дійсно потрібна. І що за регулярною фразою на кшталт «донати розбещують» чи «все крадуть» може стояти чиєсь (і не одне) життя і здоров’я.

Щомісяця виділяю приблизно $1100-1200, здебільшого це локальні збори на тепловізори, дрони, авто, сітки, рації, спальники і все інше. Тим, хто бідкається на корупцію, пропоную перевірений (мною особисто) варіант: пряма взаємодія з волонтерами для розуміння актуальних потреб та пріоритеності задач, отриманих від військових. І ви побачите, що те, на що збирають, це лише вершина айсбергу з того, що потрібно вже на вчора.

Перших півроку кидав щодня фіксовану суму на рахунок ЗСУ через додаток банку; далі (і наразі) доначу майже щодня на локальні збори військовим своєї «сільської» громади, адже хлопців служить багато, а населення громади невелике. Виходить приблизно до 30% зп.

Погоджуюся, не врахував факт відсутності вибору теми у багатьох аспірантів — я формував свою тему і узгоджував її з науковим керівником, тому у мене не було такого досвіду.

Щодо віку, я погоджуюся, тому і пропоную опиратися на статистичні дані. Якщо дійсно є такий тренд, його потрібно враховувати. Хоча припускаю, що раніше захищалися трішки пізніше, ніж зараз, адже кандидат наук міг захищатися у будь-який час після закінчення аспірантури; доктор філософії має захиститися протягом року після завершення навчання (принаймні так було у мене). В будь-якому разі статистика (а не просто кргуле число 30) може дати відповідь на вікове питання: можливо з’ясується, що аспірантура в 45 років — це теж ок. Ми всі ± розуміємо, що бакалавр у 40 — це щось дивне, але щодо аспірантури володіємо меншою кількістю даних.
Крім навчання по інерції, вступ до аспірантури був популярним для отримання відстрочки від строкової служби і до 2022 року ) Але цим користувалися люди до 25-27 років. Тому такі випадки можуть бути виявлені лише протягом навчання шляхом детальнішого аналізу наукової діяльності :( Додатково аспірант може взяти академвідпустку з першого року навчання, що теж є доволі цікавим індикатором

Опишу свою думку з точки зору випускника аспірантури (захистився 1.5 роки тому в Шеві), що навчався за новою програмою доктора філософії (галузь IT).
1. Вік 90% аспірантів (якщо не більше) галузі природничих наук та інженерії (фізики, хіміки, біологи, радіотехніки, інженери і т.п.) складав менше 30 років. Тому 34-річні аспіранти були для нас винятком (на нашому факультеті таких, наприклад, не було). Можу припустити, що в гуманітарних науках цей відсоток може бути значно меншим, адже чимало відповідних здобувачів наукового ступеня керуються метою отримання гарного бонусу для резюме чи посади.
2. Щодо кількості аспірантів, на нашому факультеті їх було дійсно мало (наприклад, я був один на своїй спеціальності, бо на кафедрі відносилися до навчання доволі строго).
3. Цінність аспірантів вимірювати складно, адже, зазвичай, варто думати про довгострокову перспективу. У топ ВНЗ України аспіранти можуть проводити дійсно важливу наукову роботу; принаймні, я розумів, для чого це робиться, як це може допомогти в майбутньому Україні та науці в цілому. Такі ж відгуки чув від фізиків та хіміків. Однак я впевнений, що більшість наукових робіт виглядає фіктивно для закриття щорічного плану (щороку аспірант має закрити план у декілька наукових робіт та виступах на конференціях). Можу зробити такий висновок як один з організаторів міжнародних (доволі рейтингових) конференцій: подається робота (огляд літератури, дубль результатів з попередніх робіт), друкується, і бінго, ти закрив академзаборгованість. В Україні просто добіса видань, які вважаються фаховими. Для доктора філософії ще вимагається публікація однієї роботи в іноземному журналі, що у багатьох випадків вирішується за рахунок друку в журналі Словаччини/Чехії/Угорщини за гроші.
4. «Якщо ми дійсно зацікавлені у післявоєнній відбудові та економічному рості як країна, вирвати зараз аспірантів з освітнього процесу це постріл в спину завтрашньому собі.» — якщо ми зацікавлені у цих факторах, може варто розпочати з надання відстрочки людям з науковим ступенем з подальшим їхнім залученням до держініціатив? ) Пан Оксен Лісовий зазначав, що нам варто повернути науковців з-за кордону, але я б ще додав, що варто зберегти тих, хто ще є в Україні.

Отже, які мої суб’єктивні висновки :)
— Варто зробити статистику віку людей, які захистилися (дійшли до кінця) за новою програмою доктора філософії; якщо захист у 35 років буде виглядати аномальним, або буде закономірність (наприклад, найбільше таких вікових захистів через юридичні спеціальності), тоді можна приймати рішення щодо вікового обмеження.
— Для відбудови науки потрібно не збільшувати кількість аспірантів, а зменшувати кількість аредитованих журналів та ВНЗ. Інакше буде більший відсоток людей, які скористаються можливістю публікації у локальному «Пізнайко», що навряд надасть Україні якийсь поштовх.
— І щодо вже існуючих кандидатів наук: потрібно зробити тотальну перевірку робіт на академдоброчесність з позбавленням наукового ступеня. Наприклад, можна дати шанс людям скористатися опцією добровільної відмови від ступеня (таке є, це жесть, але ок) протягом 6 місяців з подальшою тотальною перевіркою та відповідним штрафом (думаю, що відмови будуть сипатися :)). Далі вже можна думати про механізм бронювання науковців з можливістю залучення до проектів країни. Інакше немає сенсу тримати аспірантів, щоб потім наступати на ті ж самі граблі.

Вітаю, підтвердіть, будь ласка, мій акаунт