тому треба жити у великих містах з лібералами і соц-демократами.

Так, я це перед тим як написати свій коментар прочитав. Мені важко зрозуміти, яке було охоплення трансляціями в абсолютних числах. Бо моя мама розповідала, що в 60х на її вулиці був лише один телевізор (мова йде про Харківську обл, але не думаю, що на західній ситуація була суттєво краще). Також скільки годин трансляцій на тиждень, скільки серед них було годин (чи вже хвилин) для молодіжних програм (Чорновіл працював в молодіжній редакції). Якби це була кар’єра — він би не залишив її, щоб продовжувати освіту в Києві

В 90х коли Україна отримала незалежність не було масового повернення дітей емігрантів діаспори на батьківщину

Я перетинався зі словенською діаспорою в США, яка компактно мешкає в пн.сх. Огайо. Серед них теж не було якогось суттєвого повернення на Батьківщину — хіба в турпоїздку з’їздити до родичів. І це Огайо — яке після деіндустріалізації — не найуспішніший штат, і Словенія — найуспішніша пост-соціалістична держава.

Цікаво, яке було охоплення у обласного телебачення на початку 1960х і скільки годин на тиждень відбувалося мовлення. Думаю, це була більше громадська робота, ніж серйозна кар’єра.

не обов’язково парторгом, але більшість кар’єрних сходів впиралися для безпартійних в стелю. І вже в брєжнєвські часи партійність не була ознакою ідеологічної лояльності, а звичайною обязаловкою.

і ким працював Чорновіл? Здається, в котельні, чи щось таке

равно как и в КПСС явно вступала не от чистого сердца

партквиток — це була об’язаловка, щоб не зупинялося кар’єрне зростання. Вище певної стелі без партквитка кар’єру було робити дуже важко, якщо не неможливо взагалі. Щось схоже на QR коди 4 роки тому — їх отримували не щоб бабусь рятувати, а щоб можна було кудись поїхати.

А что случится с имеющимися боингами? Они испарятся?

Багато боїнгів буде вигідніше канібалізувати на запчастини для тих, які залишать у флоті літати. Бо запчастини зростуть у ціні, а отже зроблять канібалізацію вигіднішою.

в последние годы существенно вырос процент «свитчеров»

— це ж позитив, хіба ні? Пластичний ринок праці, інші держави витрачають ресурси на перепідготовку робочої сили, а в США «воно само». Ну і що це за криза, якщо люди все ж таки мають оплачувану роботу?

Так з лейофф компенсації вони заплатять податки, ще й (можливо) більші, ніж з простої зарплати, бо на зарплату є податкова знижка. Тобто це їхнє (моральне) право. А уяви ситуацію — українська дівчина живе з датським бойфрендом, але ніде не працює. Як я зрозумів: з точки зору датчан — це не етично. Але це не питання податків, я просто про те, що доступ до суспільних ресурсів і особисті межі трохи конфліктують навіть в НЕ пост-радянському суспільстві.

не буде, але здається це навіть тут в якійсь статті української ІТшниці з Данії було.

це вже якщо «забалакати» тему хочеш. Я ж більше про «особисті кордони» в НЕ пост-радянській країні. Наскільки це порушує кордони, коли «шапочні» знайомі питають тебе «коли ти вже вийдеш на роботу». В тій статті, що я читав, взагалі мова йшла про мамочку в декреті чи неоплачуваній відпустці, здається.

Ну так, за чисті вулиці, напевно, так і є. А за все інше, що отримують громадяни зі своїх податків на доходи — як з цим бути. Я згадав про оборону, бо це топова тема в Європі зараз.

Десь читав, що в Данії тебе можуть запитати, чому ти так довго без роботи, чи шукаєш, чи живеш на соціалі. Здавалось би — це не ваше собаче діло, але з іншого боку — ти споживаєш суспільний ресурс (ходиш чистими вулицями мирного міста, наприклад), на який мають скидуватися всі. Тому буде отакий peer pressure навіть від «шапочних» знайомих. Таке читав.

якби всі багатодітні хто в армії не пішли б служити. Ми б вже програли

Наскільки я розумію ситуацію: у багатодітних в армії є одна велика перевага — вони в будь-який момент (+/- звісно) можуть подати рапорт про звільнення на підставі якраз оцієї багатодітності. Мій шкільний товариш, який після повномасштабки добровільно пішов служити розповідав, що більшість їх багатодітних ще в грудні 2022-го дембельнулися. Не знаю, чи це усюди так, чи тільки в нього.

з готовим товаром це працює — питань нема, але ж він хоче перенести в США виробництво, а хто за це буде братися, якщо сьогодні правила одні, завтра інші, післязавтра взагалі арбітра поміняють.

Румунія мала досить складні стосунки з СРСР. З одного боку дійсно була соціалістичною, з іншого Чаушеску намагався вести незалежну політику. Наприклад, саботував бойкот соціалістичним блоком Олімпіади-1984, засудив радянське вторгнення в Чехословаччину-1968, розробляв власну військову техніку в кооперації з позаблоковою Югославією. Крім того по той бік кордону жили такі самі гуцули як і по радянський бік, але Румунія була трошки більше відкрита для заходу, я спілкуюся тут в Амстердамі з американкою українського походження, яка організовує тут Пласт, так у 80-ті американські пластуни їздили в румунські Карпати, щоб спілкуватися українською з корінними носіями мови. Думаю, КДБ (а прикордонники підпорядковувалися саме їм) було в курсі цих візитів і старалося обмежувати контакти із закордоном.

нам в нульових на військовій кафедрі розповідали схожу історію. Хлопець відівчився на військовій кафедрі, склав присягу, отримав військове звання, але у воєнкоматі про це не знали і призвали його на строкову службу як солдата, він її слухняно служив, а потім в якийсь момент з’ясувалося, що він вже має офіцерське звання: його дембельнули і навіть виплатили зарплату як молодшому офіцеру за весь час, який він був на службі. Не пам’ятаю, чи це було вже за часів незалежності, чи ще в СРСР.

Ми в нульових з товаришем встановлювали комп’ютерний клас в школі-інтернаті буковинського села Селятин, яке розташоване прямо на кордоні з Румунією. В цій школі навчалися і проживали діти з віддалених карпатських хуторів, які не мали власної школи. Відповідно, на території були навчальні корпуси і житлові. Так одна з «нянєчок» розповідала, що за радянських часів їй не можна було йти з ліхтариком від одного корпусу до іншого, бо вважалося, що ти можеш подавати сигнали на той бік — в Румунію.

а це дуже гарний поінт)
враховуючи, що зараз виглядає все так, наче тарифи і зовнішня політика залежить від того, що сьогодні трампу снилось, то не думаю що хтось буде рипатись найближчі пів року.

Ну от, будь-ласка: вводжу, скасовую, відтерміновую... Це схоже на що завгодно, але не на продуману стратегію.