Так

Тобто мільйонери, які літають економ класом, вас дивують? Машина це значний пасив, вже краще ці гроші в бетон вкласти.

Першу машину купив з салона, за 5 років наїздив 140к, ось-ось гарантія закінчиться. Купив так бо не хотів сильно паритись — каско, гарантія.

Але далі купуватиму вживані. Через досвід знайомих, на чиїх машинах я достатньо їздив, в тому числі у дальні подорожі. Наприклад вживаний VW Tiguan коштує на 40% дешевше нового Kia Ceed як у мене. Так, там йде обслуговування на гаражах, пошук деталей з розборок і все вимагає більше уваги, але мені їздити на цих машинах реально сподобалось. А викласти за корито 40к баксів мені психологічно важко, це страшний пасив з точки зору керування фінансами.
Можливо, купивши вживану машину, я зміню свою думку і потім знову куплю нову, але це вже час покаже.

Там треба вміти відповідати на питання. Просто знати багато всього недостатньо, як і в більшості квестів. Відповіді бувають дуже тупими і відірваними від життя, на перший погляд

Так, було такого багато. А ще за совка дитину забирали відразу після пологів, ніхто не практикував викладання на живіть, годували виключно по графіку, а не по бажанню дитини, вчили батьків ігнорувати дитячий плач і багато подібної фігні. Зараз в прогресивних країнах це все переглянули, так шо «патріархат» це саме та стара фігня про знать, до якої ви апелюєте. І проблем з психікою тоді не було, як не було і раку, бо його не діагностували.

Клятий патріархат зробив так, що тільки самки можуть виношувати дитинчат.
І зауважте, що я пізніше слово «мама» взяв в кавички. Цю роль може на себе взяти тато чи хтось інший, але це має бути одна і та сама людина.

«олдов» с 5 летним опытом

Це сарказм, правда?

Пригадати значно легше, ніж забути

Все залежить від віку дитини, але мушу погодитись. Є думка що до 6 місяців після тривалої відсутності контакту з мамою (в межах одного дня) у дитини спрацьовує сценарій того, що мама померла. Також дуже малим дітям потрібна саме «мама» — людина номер 1, це може бути тато чи будь-хто інший, але ця роль має залишатися за кимось одним.

Так чи інакше, психотерапевти матимуть роботу. Або з дітьми згодом, або з їх матерями трохи швидше. І я не берусь судити шо з того є краще.

Тим не менш, він цілком придатний до використання і за 20 років суттєво змінився. Так працює еволюція — клієнтський веб ніхто не сприймав всерйоз, але він поступово став дуже важливим в нашому житті.

От конкретно про французьку лабораторію і 3 пір’ячка я десь чув. Ти розказував про то в якомусь подкасті?

І через дитину не спав і ремонт в процесі. Але це трохи інша сфера діяльності порівняно з другою роботою.

Обмірковуючи дане питання я зрозумів, що компанія, в якій ти працюєш, уклала з тобою договір співпраці. За цим договором ти погодився виконувати потрібну компанії роботу за домовлену винагороду.

Фултайм тому так називається, що винагороду платять незалежно від наявної роботи і очікують доступність, креативність і проактивність.

Є левова частка «проектів» (таке галерне слово), де обов’зки обмежуються перетягуванням тікетів в джирі, там дійсно можна працювати на двох фултаймах, свідомо розуміючи що це обман.

Але цікавіше, а часто і фінансово вигідніше, працювати над продуктом, який, на відміну від «проекту», не має видимого завершення, а постійно еволюціонує. Там клієнт очікує проактивність і креатив, він готовий платити за фултайм і дозволяти тобі займатися особистими справами в оплачений час, тільки б ти вирішував задачі бізнесу кодом, дизайном і ідеями. Особисті справи тут не нашкодять, бо це проблеми в іншій площині. А от друга робота, вірогідно, вб’є весь твій креатив, це стане помітно, і з тобою розірвуть контракт.

Говорячи про особисте задоволення і щастя, мені здається кращим пошукати вискооплачувану креативну роботу, ніж совати тікети на двох нудних середнячкових фултаймах. Мабуть, ще цікавіше запустити свій продукт, але тут сильно більше ризиків — можна розглядати як наступний крок.

Типовий міф про те, що сіньйори витрачають більше часу на роботу, ніж мідли.

На основі чого такі висновки? Бо без нормальних досліджень звучить як стереотип. Треба мати достатню вибірку жінок-девелоперів щоб виключити вплив особистісних якостей. Може тобі просто попалась колега, яка не працює такими детективними методами, але це не говорить, що всі самки людини розумної такі.

Можна це дивитися, чи є ризик пропалити стілець?

давать задачи на «разбираться», «глубоко копать» и т.д. им лучше не надо.

Взагалі не розумію цього. Якщо рівень компетентності дозволяє, то яке значення має стать? Чи, на твою думку, жінки більше звикли опускати руки і здаватися? Я такого не помічав.

Прямий хейт і стереотипні фрази, типу «нащо тобі підвищення, твій чоловік недостатньо заробляє?» чути від жінок більше, ніж від чоловіків. Або мені лише про такі випадки розказували.

А країна тут до чого?

Жесть, яка дічь. Скільки спілкувався про досвід декрету з цікавості — про таке хамство не чув. Якась особлива київська атмосфера...